Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.

Панщинно-кріпосницька система господарства була галь-
мом економічного розвитку України. В середині XIX ст.
гостро стало питання про реформування аграрних відносин.

У Східній Галичині з 1814 p. на сторінках преси відкрито
обговорювали питання про шкідливість панщини і підви-
щення заінтересованості селян у праці. Це питання не схо-
дило з порядку денного станового сейму Галичини, діяль-
ність якого була відновлена в 1827 p. У 1829 p. сейм ви-
словився за радикальні заходи щодо перебудови господар-
ства, а в 1843 p. офіційно порушив перед монархом питан-
ня про необхідність врегулювання панщинних відносин.
Проте реальних наслідків не було.

У 1846 p. почалося повстання галицьких селян проти
шляхти. Розгромлено понад 200 поміщицьких маєтків, пе-
ребито майже 1500 землевласників, управителів і дрібних
шляхтичів. Великі заворушення селян відбулися в Буковині
та Закарпатті. За цих умов уряд взяв на себе ініціативу
розв'язання селянського питання, створюючи різні проекти.

Кріпосне право в Австрійській імперії було скасовано в
ході революції 1848 p. 18 березня 1848 p. угорський сейм
видав закон про скасування панщини в країні, в тому числі
і в Закарпатті. 17 квітня 1848 p. австрійський уряд оголо-
сив про скасування панщини в Галичині. Рішенням уряду
від 1 липня 1848 p. цей закон було поширено на Буковину.
7 вересня 1848 p. було видано закон про скасування кріпос-
ного права в Австрії.

Законом від 17 квітня 1848 p. у Галичині панщинні
та інші кріпосні повинності скасовувалися з 15 травня
1848 p. за винагороду поміщикам за рахунок держави.
Існуючі сервітути (ліси, пасовища, луки), якими користу-
валися спільно землевласники і селяни, залишалися не-
доторканими. Селяни могли ними користуватися за відпо-
відну плату, що визначалася спільною угодою між ними
та поміщиками. Землевласники звільнялися від " опікун-
ських обов'язків": надавати допомогу селянам, сплачува-
ти витрати, пов'язані з доставкою рекрутів у місця набору,
епідеміями при захворюванні худоби, обов'язку представля-
ти підданих у правових суперечках, оплати урбаніального
податку. Було передбачено повне відшкодування земель-
ним власникам вартості кріпосних повинностей. 2/3 вар-
тості мала виплатити державна скарбниця, а 1/3 вважали
компенсацією за звільнення земельних власників від " опі-
кунських обов'язків".

Закон від 7 вересня 1848 p. уточнював окремі положен-
ня закону від 17 квітня 1848 p. Землевласники втрачали
верховну владу над селянами, які оголошувалися громадя-
нами держави. Скасовувалася різниця між домінікальни-
ми і рустикальними землями. Селянин, як і поміщик, ста-
вав власником землі. Регулювалося проведення індемні-
зації (викуп підданських обов'язків). Повинності комор-
ників і халупників скасовувалися безплатно. За користу-
вання сервітутами необхідно було платити. Селяни мали
змогу лише збирати квіти і випасати худобу на стерні без-
платно. Скасовувалася практика примусової купівлі горіл-
ки і пива, але право на пропінацію збереглося.

Отже, внаслідок аграрної реформи шляхта втратила вла-
ду над селянами, проте були збережені шляхетські маєтки
та грошові доходи у вигляді викупних платежів, щорічне
отримання яких гарантував уряд.

При визначенні вартості феодальних повинностей в ос-
нову було покладено їхню річну ціну, що була прийнята за
5 % річних з капіталу мінус ЗО % вартості скасованих " опі-

кунських повинностей" шляхти щодо селян. Суму винаго-
роди обчислювали за формулою

За описами кріпосних повинностей було підраховано, що
в Східній Галичині кількість зобов'язаних підданих станови-
ла 3749 тис. осіб, загальна вартість повинностей — 2, 3 млн
флоринів, капіталізована вартість повинностей — 46, 5 млн
флоринів. На одне господарство припадало 124 флорини,
на один морг землі — 12 флоринів, тоді як річний доход від
морга селянської землі становив близько 1, 3 флорина.

Суму платежів виплачували поміщикам у вигляді 5 %
облігацій з погашенням протягом 40 років починаючи з
1858 p. Селяни повинні були разом з процентами за об-
лігації виплатити 224 млн флоринів, по 5—6 млн на рік,
причому землевласники отримували індемнізацію незалеж-
но від того, оброблялася їхня земля чи ні.

Австрійський уряд відмовився від сплати індемнізацій-
ного боргу. Його сплачували селяни як додаток до постій-
них державних податків. До 1898 p. вони виплатили свій
" борг" земельним власникам, проте заборгували 100 млн
флоринів державній скарбниці. Цей борг вони мали випла-
чувати до 1943 p.

Під час проведення реформ землевласники позбавляли
селян лісів, сіножатей. Лише патентом 1853 p. було вста-
новлено викуп чи регуляцію сервітутів. Більшість судових
сервітутних процесів (було подано більше ЗО тис. справ)
селяни програли, витративши на їх ведення 15—20 млн
флоринів.

У 70-х роках XIX ст. селяни були змушені викупити
право на пропінацію, яке давало поміщикам щорічно 5 млн
флоринів чистого прибутку. Крайовій адміністрації воно
обійшлося в 66 млн флоринів, які були сплачені податками
всіх громадян краю.

У Буковині селяни повинні були платити 4 млн фло-
ринів. У Закарпатті від панщини було звільнено лише час-
тину селян.

На користь землевласників було розв'язано земельне
питання. За селянами зберігалися ті землі, якими вони ко-
ристувалися до реформи. Проте під час наділення селян
землею землевласники відбирали у них землі. Селяни отри-
мали менше землі, ніж мали до реформи, і гіршу. Половина
галицьких селян мала менше як по 10 моргів землі (при-
близно 5 га). 72 % селянських дворів Буковини становили
наймити з наділом від 2 до 3 моргів або без наділу. Близь-
ко 70—80 % закарпатських селян мали менше половини
дореформеного наділу.

Отже, внаслідок реформ 1848 p. на західноукраїнських
землях було створено умови лише для повільної індустрі-
альної еволюції села.

У Російській державі підготовка до селянської реформи
тривала майже 5 років. Початок поклала промова царя
Олександра II у Москві на прийомі предводителів москов-
ського дворянства. Загальне керівництво підготовкою ре-
форми здійснював Таємний комітет, що було перейменова-
но у Головний комітет у селянській справі. З метою забез-
печення економічних інтересів землевласників створюва-
лися губернські дворянські комітети, скликалися повітові
та губернські з'їзди, наради дворян, на яких обговорювали-
ся умови реформи. Більшість землевласників України були
прихильниками звільнення селян або без землі, або з клап-
тиком землі, щоб перетворити селянське господарство на
додаток до поміщицького. Вони пропонували обов'язковий
викуп не лише вартості землі, а й особистої волі селян.

Головні положення селянської реформи були викладені
у царському маніфесті від 19 лютого 1861 p. та Загальному
положенні про селян, звільнених з кріпосної залежності.
Поземельні відносини між поміщиками і селянами в Україні
визначалися трьома Місцевими положеннями про поземель-
ний устрій поміщицьких селян. Великоросійське положення

відносилось одночасно до трьох південних губерній України
— Катеринославської, Херсонської, Таврійської, а також до
південної частини Харківської губернії, де переважало об-
щинне землекористування. На Лівобережну Україну з под-
вірно-сімейним землекористуванням поширювалося Ма-
лоросійське місцеве положення. На Правобережжі — в
Київській, Волинській і Подільській губерніях, де паную-
чим було подвірно-сімейне землекористування, діяло Окреме
місцеве положення. Були опубліковані різні " додаткові
правила", зокрема Положення щодо влаштування дворових
людей та ін. Документи вирішували такі основні питання:

1) ліквідація особистої залежності селян від землевласників
і надання їм прав вільних громадян; 2) наділення селян
землею і визначення повинностей за неї; 3) викуп селян-
ських наділів. Згідно з цими документами було скасовано
кріпосне право. Селяни і дворові люди ставали вільними.
Вони могли купувати, володіти і продавати рухоме та неру-
хоме майно, вільно торгувати, записуватися в цехи і гільдії,
займатися підприємницькою діяльністю, найматися на різні
роботи, без дозволу поміщика одружуватися, віддавати дітей
у навчальні заклади, переходити в інші стани. Із земле-
власників знімались їхні зобов'язання щодо постачання про-
довольства та опікування селян, відповідальність за внесен-
ня селянами державних податків, виконання ними грошо-
вих і натуральних повинностей, зобов'язання клопотатися
за селян у справах цивільних, кримінальних, у всіх казен-
них стягненнях.

Разом з тим зберігались обмеження, що залишали се-
лян нижчим станом. Вони отримували паспорт лише на
рік, платили подушну подать, несли рекрутську повинність,
їх могли карати різками, зберігалися окремі селянські суди.
Створювалися сільські та волосні органи селянського управ-
ління, що мали поліцейсько-фіскальний характер. Рішен-
ня їх залежали від дворянства й чиновників. Землевласни-
ки вважалися попечителями сільської громади. Свій вплив
на селянське управління вони здійснювали до 1874 p. че-

рез інститут мирових посередників із дворян, повітові ми-
рові з'їзди, потім до 1889 p. через губернські в селянських
справах " присутствія", а з 1889 p. нагляд за селянами та їх
обмеженим самоуправлінням здійснювали земські началь-
ники, яких призначав губернатор із дворян. У цих інстан-
ціях розглядали скарги між поміщиками і селянами. Там,
де існувала община, зберігалася кругова порука при сплаті
податків і виконанні повинностей. Без дозволу общини се-
ляни не могли вільно залишити село.

Землевласники зберігали власність на всі землі, що їм
належали. Вони були зобов'язані надати, а селяни взяти в
постійне користування садибу і наділ польової землі. Се-
лянам надавалося право викупу садиби. Наділ можна було
викупити лише за згодою поміщика. До укладання викуп-
ної угоди селяни вважалися тимчасовозобов'язаними, після
оформлення її — селянами-власниками. За користування
садибою селяни, як правило, платили оброк, за користуван-
ня польовим наділом — або оброк, або відбували панщину.
Розміри повинностей і польового наділу визначались устав-
ними грамотами, що складалися між поміщиками і сіль-
ською громадою протягом двох років. Перевірку грамот і
введення їх в дію доручали мировим посередникам.

Розміри оброку і панщини встановлювали для кожної
місцевості окремо. Так, за користування садибою селяни
південних губерній платили оброк від 1 крб. 50 копійок до
З крб. 50 копійок з ревізької душі. В Лівобережній і Право-
бережній Україні його визначали з розрахунку 5 крб. 10 коп.
за десятину. Повинності за користування польовим наділом
для селян південних губерній становили 40 днів чоловічих
і ЗО жіночих на рік, а в оброчних маєтках — 8—12 крб.
оброку. В лівобережних губерніях селяни відробляли за
десятину наділу 12—21 день панщини на рік або платили
від 1 крб. 40 копійок до 2 крб. 80 копійок оброку, в право-
бережних губерніях — відповідно 5—20 днів панщини і
1 крб. ЗО копійок — 3 крб. ЗО копійок оброку.

Норми польового наділу встановлювали залежно від

якості землі та місцевості. Оскільки в Україні були родючі
землі, то уряд намагався зберегти у землевласників макси-
мальну кількість землі.

У степових губерніях встановлювали єдиний так зва-
ний указний наділ, розміри якого коливалися від 3 до 6, 5
десятини на ревізьку душу. Для південної частини Харків-
щини визначалися два розміри наділів на душу: вищий і
нижчий, що становив 1/3 вищого. Вищий наділ дорівнював
З—4, 5 десятини.

На території лівобережних губерній, де діяло Малоро-
сійське положення, вищий наділ встановлювали від 2, 75 до
4, 5 десятини на ревізьку душу, розмір нижчого наділу ви-
значався половиною вищого. Землю відводили всій громаді,
а потім виділяли селянським сім'ям у спадкове користу-
вання. Розміри наділів залежали від господарської забез-
печеності тяглом. Найпоширенішими були такі види наділів,
як садибні, піші, додаткові. Пішими наділами забезпечува-
ли усіх селян, для тяглих існували додаткові наділи.

За селянами Правобережної України зберігалися наді-
ли в розмірі, що визначався інвентарними правилами 1847—
1848 pp. Усі " мирські землі" поділялися на корінний та
додатковий наділи. Якщо наділ 1861 p. був менше інвен-
тарного, селяни могли через мирового посередника домог-
тися його збільшення. В середньому селянам виділяли 1, 9—
2, 3 десятини на ревізьку душу. Як і на Лівобережжі, землю
виділяли на сільську громаду і закріпляли за селянами в
спадкове подвірне землекористування. В зв'язку з
польським повстанням 1863 p. царський уряд ЗО липня
1863 p. видав закон, згідно з яким було введено обов'язко-
вий викуп селянських наділів, викупні платежі зменшува-
лися на 20 %.

Якщо селянин мав до реформи 1861 p. більше землі, ніж
передбачалося нормами вищого наділу, то поміщик міг відріза-
ти лишок. Він також мав право зменшити селянські наділи,
якщо після наділення селян землею у нього залишалося мен-
ше третини усієї землі в Лівобережжі, а в степовій смузі —

менше половини. Селянин міг безплатно отримати дарчий
наділ розміром в 1/4 вищого або указного наділу. Дрібно-
помісні землевласники могли звільняти селян зовсім без землі,
або не нарізати її, якщо наділи були меншими за норму.

Порядок викупу землі та розмір викупної суми визнача-
ло спеціальне Положення про викуп. Садиби можна було
викупати в будь-який час за умови відсутності на селян-
ському дворі казенної та поміщицької недоїмки. Викуп по-
льової землі міг бути здійснений за згодою поміщика і навіть
проти бажання селян.

Розмір викупної суми визначали не ринковою вартістю
землі, а сумою капіталізованого оброку, що сплачував селя-
нин на користь поміщика, виходячи з 6 % річних. Якщо за
користування садибною землею селяни платили за кожну
десятину 5, 1 крб. оброку, то при капіталізації цієї суми з
6 % вони мали заплатити (5, 1 х 100: 6) = 85 крб. Внести
одночасно всю суму викупу за садибу та польову землю
селяни не могли. 80 % викупної суми уряд виплачував
поміщикам у вигляді 5 % банківських білетів або викуп-
них свідоцтв. Якщо селяни брали на викуп неповний наділ,
то виплачували 75 % загальної викупної суми. Селяни ста-
вали боржниками держави і були зобов'язані отриману по-
зику погасити протягом 49 років, вносячи щорічно по 6 %
викупної суми. Решту 20—25 % викупної суми селяни пла-
тили безпосередньо поміщику. Отже, поміщик щорічно мав
у банку проценти з викупної суми, які дорівнювали при-
бутку, що він отримував від селянина до реформи.

Перехід на викуп відбувався досить швидко. Частка
селян, які підписалися на купівлю землі і сплату податків
за землю, встановлених державою, становила від загальної
кількості на Харківщині — 97, 7 %, Херсонщині — 94, Ка-
теринославщині — 63, 8, Чернігівщині — 88, 9, Полтавщині
— 76, 8 %. На 1881 p., коли викуп землі став обов'язковим,
тимчасово зобов'язаними залишалося 110 тис. селян у сте-
пових і лівобережних губерніях.

Отримана селянами земля за цінами 1857—1861 pp.

коштувала 128 млн крб., викупна сума становила 166, 8 млн
крб., а селяни мали сплатити 503 млн крб. До скасування
платежів з 1 січня 1907 p. селяни сплатили 382 млн крб.
Отже, землевласники зберегли не лише землю, а й той при-
буток, що вони отримували до реформи. Вартість десятини
землі за викупними платежами перевищувала дореформені
ціни на Лівобережжі у 1, 5—2, 5 раза, на Правобережжі —
на 25, 4 %. Лише в Подільській губернії плата була ниж-
чою на 13, 6 %. Фактично це перевищення було платою
поміщикам за викуп особи селянина.

Дворові селяни (173 тис. осіб) і ті, хто працював на по-
міщицьких підприємствах, ставали особисто вільними, проте
протягом двох років мали служити своїм власникам або
платити оброк. За положенням вони отримували лише ті
землі, що мали до реформи, але фактично більшість з них
землі не мала.

Удільні та державні селяни були звільнені законами 1863
і 1866 pp. Усі землі, угіддя і надалі залишалися власністю
держави, їх закріплювали за селянами або давали у без-
строкове користування за так звані щорічні державні об-
рочні податки (до 1913 p.) або передавали у власність з
правом викупу протягом б років. Розміри наділів і оброку,
який зріс на 5—12 %, визначались у власницьких записах.
З метою забезпечення сплати оброчних податків зберігала-
ся община, а де її не було, вводилася кругова порука за
сплату податків. Селяни мали безстрокове право добро-
вільного викупу наділів. Для того щоб вийти з общини,
потрібна була згода не менше двох третин громади. Селяни,
що не мали поля до реформи, його не отримали. В 1886 p.
для державних селян було введено обов'язковий викуп
землі. Викупні платежі цих селян були меншими порівняно
з поміщицькими селянами, проте вони перевищували рин-
кову вартість землі. В цілому в господарствах державних
селян були сприятливіші умови розвитку порівняно з по-
міщицькими.

Внаслідок земельної реформи з 48, 1 млн га земельного

фонду в дев'яти українських губерніях селяни отримали
21, 9 млн га землі (45, 7 %), поміщикам залишалося 22, 5 млн
га (46, 6 %), церкві та державі належало 3, 7 млн га (7, 7 %).

За офіційними даними (1877—1878 pp.), надільне земле-
користування селян в Україні зменшилося на 27, 6 %. Після
проведення реформи з загальної чисельності 2, 5 млн реві-
зьких душ поміщицьких селян 9, 2 % залишилися без на-
ділів, 3, 9 % — отримали дарчі наділи.

Більшість українських селян отримала садибні та піші
наділи землі. Обробляючи їх, вони не могли забезпечити
себе прожитковим мінімумом. Середній наділ на Лівобе-
режжі на ревізьку душу становив до 2, 5 десятини, у губер-
ніях Степової України — до 3, 2, на Правобережжі — 2, 9
десятини. Наділи державних селян в середньому становили
4, 9 десятини на ревізьку душу, що майже вдвоє перевищу-
вало розміри наділів кріпаків.

Про зменшення землеволодіння селян свідчать такі дані
порівняння загальної площі землі, яку використовували
селяни, з урахуванням зростання населення:

Землевласники заміняли кращі селянські землі на гірші,
при розмежуванні землі утворювали черезсмужжя. Пасо-
вища, сіножаті, ліси, частина яких після реформи була за-
лишена у спільному користуванні селян і землевласників,
після сенатського указу 1886 p. майже повністю стали влас-
ністю останніх.

В основному надільну землю закріпили в спадково-по-
двірне землекористування. Проте значну її частину уря-
дом, як і в Росії, було передано в общинне землеволодіння:

на Катеринославщині — 95 % надільної землі, Херсонщині

— 88, 8, Харківщині — 95, 3, Полтавщині — 15, 9, Чернігів-
щині — 51, 7, Київщині — 6, 7, Поділлі — 5, 4, Волині —
22, 1 %.

Оскільки для України традиційним було подвірне земле-
користування, то переділи землі, там де община була суб'єк-
том землеволодіння, майже не проводили. До сплати дер-
жаві викупних платежів громада і двори не могли вільно
розпоряджатися надільною землею.

Селянська реформа 1861 p. визначала аграрні відноси-
ни і стан сільського господарства в другій половині XIX ст.

— на початку XX ст. Відбулися докорінні зрушення в роз-
поділі земельної власності. Після реформи поміщицьке зем-
леволодіння було збережено і розширено за рахунок селян-
ських наділів. Протягом 60-х років XIX ст. — на початку
XX ст. у Східній Україні відбувався процес поступового
його зменшення. В дев'яти українських губерніях, за зе-
мельним переписом 1877 p., поміщицьке землеволодіння
зменшилося до 16 млн десятин, в 1905 p. — до 10, 9 млн
десятин, або приблизно на 41 % проти 1862 p.

Особливо швидко дворянське землеволодіння скороти-
лося в степових і лівобережних губерніях — на 39—49 %
протягом 1877—1905 p., у правобережних губерніях — на
16—17 %, що було пов'язано з політикою царського уряду,
який після повстання 1863 p. конфіскував у польських зем-
левласників землю і передав російським дворянам і місце-
вим чиновникам. У 1901 p. польським землевласникам
належало 47 % приватновласницької землі, тоді як в
1863р.— 90 %. Частка дворянського землеволодіння в
1905 p. становила на Правобережжі — 34, 8 % усієї землі,
на Лівобережжі — 20, 4, на Півдні— 19, 4, у середньому по
всій Україні — 24, 5 %.

Високим був рівень концентрації землі. На початку

XX ст. налічувалося 32, 5 тис. поміщицьких маєтків, роз-
міри яких в середньому становили 334 десятини землі. 2835
власників маєтків мали понад 1 тис. десятин, їм належало
7, 8 млн десятин, або 68 % усієї дворянської землі, зокрема
у губерніях: Волинській — 32 %, Київській — 15, Таврій-
ській — 13, Херсонській і Катеринославській — по 10 %,
Чернігівській, Полтавській, Харківській — по 5, Поділь-
ській — 2 %. Крім спадкових землевласників Браницьких
(167тис. десятин), Потоцьких (197 тис. десятин), Скоропад-
ських (42 тис. десятин) з'явилися нові — Харитоненки, Си-
миренки, Терещенки (останнім належало 141 тис. десятин).

Погіршився фінансовий стан поміщицьких маєтків.
Викупні платежі через нестачу коштів держава виплачувала
поступово, великі суми пішли на покриття дореформеної
заборгованості, яка продовжувала зростати. Якщо в 1859 p.
вона становила 86 млн крб., то в 1888 p. — 240 млн крб., в
1903 p. — 676 млн крб. На початок XX ст. у банках було
заставлено 75 % приватновласницької, в основному поміщи-
цької, землі.

Земля стала товаром. За 1863—1902 pp. було продано і
куплено 25, 6 млн десятин землі. Купували землю селяни,
купці, товариства. Колишні землевласники ставали чинов-
никами або представниками " вільних" професій.

У Західній Україні зберігалася велика земельна влас-
ність землевласників, монастирів, держави. На початку
XX ст. вона становила в Галичині 40, 3 %, Буковині — 46,
Закарпатській Україні — 70, 9 %. З кінця XIX ст. посили-
лося руйнування поміщицької власності, вона почала пе-
реходити до орендарів, посесорів, купців, селян. За період
1881—1907 pp. зафіксовано 4 тис. випадків купівлі-про-
дажу поміщицької землі. З 1852 по 1912 p. поміщицька
власність у Галичині зменшилася з 44, 4 % загальної площі
землі до 31, 8 %. Іпотечний борг з 1869 по 1910 p. зріс у
З рази і становив 751, 3 млн крон. В основному землю ку-
пувала єврейська буржуазія. В Східній Галичині в 1910р.
з 2 тис. великих маєтків їй належало 1, 1 тис. і понад

900 тис. моргів землі, в Буковині — 223 тис. моргів. Україн-
ське селянство з 1852 по 1912 p. купило близько 38 000 га
землі, а колоністи з Польщі та Західної Галичини —
237 000 га. Землю перепродували спекулянти, підвищуючи
ціну на 25—50 %.

Характерною ознакою аграрних відносин у Західній
Україні була мобілізація земельної власності. На початку
XX ст. у Галичині 43 % великої земельної власності зай-
мало магнатські латифундії площею понад 10 000 моргів,
32, 67 % усієї землі належало господарствам площею по-
над 1000 моргів. У Буковині 63 господарства, на кожне з
яких припадало понад 2 тис. га, мали 30, 2 % загальної
кількості землі. В Закарпатській Україні 756 поміщикам
(0, 8 % загальної кількості землевласників) належало 45 %
землі.

Великою кількістю землі володіла католицька й уніат-
ська церква, буковинський православний релігійний фонд:

у Галичині — 126 тис. га, в Буковині — 270, в Закарпатті
— 20 тис. га.

Характерними ознаками селянських господарств у Схід-
ній Україні були малоземелля, черезсмужжя, кругова пору-
ка, обтяжливість викупними платежами, податками і по-
винностями. Селяни були позбавлені лісів, луків, випасів
тощо. В 1905 p. З млн селянських дворів володіли 20, 1 млн
десятин надільної та 5, 6 млн десятин купленої землі, на
двір в середньому припадало відповідно 6, 5 і 1, 9 десятини.
Скоротилися селянські наділи на одну ревізьку душу, зок-
рема за пореформений період до 1900 p. на Правобережжі
з 2, 9 до 1, 5 десятини, на Лівобережжі — з 2, 5 до 1, 7, в
Степовій Україні — з 3, 2 до 2, 5 десятини. Процент змен-
шення по губерніях становив:

Зросла майнова диференціація селянства. Надільна зем-
ля дедалі більше була зосереджена в заможних господар-
ствах. У 1905 p. вона розподілялася так:

Заможних господарств в Україні було менше порівняно
з іншими регіонами Російської імперії. В Центрально-Чор-
ноземному регіоні їхня частка становила 20, 3 %, в індус-
тріальному — 24, 5, на Уралі — 78, 4, Білорусії — 28, 5, Литві
— 77, Балтійському — 97, 8 %.

Селяни мали черезсмужне розкидані ділянки. Напри-
клад, селяни 58 % маєтків Подільської губернії мали над-
іли у чотирьох місцях і більше. В Полтавській губернії в
селянських господарствах було 10—16 смуг. Часто селянські
садиби переносили на інші, менш придатні для землероб-
ства місця.

На розвиток сільських господарств негативно впливало
общинне землеволодіння, що охоплювало на початку XX ст.
близько 40 % усіх селянських дворів: на Лівобережжі —
33 %, на Правобережжі — 14, на Півдні — 80 %. Уряд обері-
гав общину, яка гарантувала спільну відповідальність за
сплату викупних платежів, подушного тощо. Селяни нама-

галися вийти з общини і перейти до подвірного земле-
користування, яке протягом 20, років (1862—1882) зросло
у 2, 6 раза.

У пореформений період селянське землеволодіння зроста-
ло за рахунок купівлі й оренди землі. 90 % приватної землі
були у господарств, що мали 10 десятин і більше. Площа
приватного селянського землеволодіння до революції 1917 p.
становила 9, 5 млн десятин. У 1882 p. було створено Селян-
ський поземельний банк, що став посередником у купівлі
селянами поміщицької землі.

Оренда землі селянами наприкінці XIX ст. становила
4, 2 млн десятин землі, або 21, 3 % їх надільного земле-
володіння.

За даними перепису 1917 p., 43, 2 % селянських госпо-
дарств орендували 6, 3 млн десятин, що дорівнювало 20 %
площі їх землекористування. Були поширені такі види орен-
ди: підприємницька оренда заможним і частково середнім
селянством; суборенда, коли великі орендарі здавали землю
ділянками селянам; продовольча (голодна); відробіткова.
Орендні ціни швидко зростали. Наприклад, на Полтавщині
в 1861 p. вони становили 0, 75 крб. за десятину, в 1900 p. —
11, 92, в 1916 p. — 18 крб. У середньому орендна ціна деся-
тини землі в 1916 p. становила 14 крб. Якщо наприкінці
XIX ст. селянство на оренду землі витрачало 65 млн крб.,
то на початку XX ст. великі власники отримували за орен-
ду щорічно близько 175 млн крб. Прибуток селян був не-
значним, оскільки оренда досягала 60 % його.

Основну частину видатків селян становили викупні пла-
тежі. З 1887 p. їх почали сплачувати державні селяни. До
1883 p. поміщицькі, а до 1886 p. державні селяни платили
подушну подать. Крім того, з кожної ревізької душі стягували
губернські, повітові, волосні, страхові та інші платежі. В 70-х
роках на одну десятину їх припадало 2, 2—2, 3 крб., тоді як
землевласники платили 7—23 копійки. Таке становище
зумовлювало систематичну заборгованість селян державі.
На західноукраїнських землях селянське землеволодін-

ня поступово збільшувалося за рахунок купівлі поміщи-
цької землі, відбувався процес розшарування селянства, кон-
центрації землі у його заможної частини. Цей процес харак-
теризують такі дані перепису 1902 p.:

Розвитку селянської земельної власності сприяв закон
1868 p., що дав змогу селянам вільно розпоряджатися на-
дільною землею, продавати, ділити її між спадкоємцями.
Якщо в 1868 p. було 1520 актів купівлі-продажу селян-
ської землі, то в 1896 p. — 65 671. Було скасовано кредитні
обмеження, що сприяло зростанню іпотечної заборгованості
селянської власності протягом другої половини XIX —
початку XX ст. майже в 2 рази (в 1910 p. — 629, 4 млн
крон). Збільшилася кількість примусових продажів за су-
довим вироком селянських земель, площа яких в 1910 p.
дорівнювала 1 333 545 га. З 1868 по 1884 p. в Галичині діяв
Рустикальний банк, який позичав селянам гроші під за-
ставу землі, був посередником у продажу та купівлі землі.

Отже, у пореформений період для аграрних відносин в
Україні було визначальним розширення та зміцнення при-
ватної власності на землю, зменшення поміщицького зем-

леволодіння, зростання його іпотечної заборгованості. Зем-
ля стала товаром, ціна якого постійно зростала. У Галичині
1 га землі в 1901 p. мав вартість 790 крон, а в 1906 p. —
1264 крони. В Східній Україні земля була дорожчою по-
рівняно з іншими районами Російської імперії.

Посилився процес розшарування селянства, концентрації
землі у заможної верстви. Селяни обробляли надільну, при-
ватну, орендовану землю. До 80 % селянських господарств
були без- і малоземельними. Статистики на початку XX ст.
підрахували, що лише ті селяни, які володіли від 6 до 9
десятин і більше, могли одержувати певний прибуток.

Наслідком значних залишків кріпосництва в сіль-
ському господарстві України було штучне аграрне пере-
населення. У Східній Україні протягом 1860—1910 pp.
сільське населення зросло на 86 %, а площа селянських
земель — лише на 31 %. На кінець XIX ст. з 36 млн насе-
лення (з них 27—28 млн українців) — хліборобством зай-
малися 74, 5 % (87, 5 % українського). Надлишок робочої
сили становив близько 9, 3 млн, а промисловість України
могла використати не більше як 1 млн. Це зумовлювало

зменшення індивідуального селянського землеволодіння,
низьку оплату праці в землеробстві та промисловості, галь-
мувало розвиток сільського господарства і промисловості.
Основна маса селян йшла на заробітки в Степову Україну,
Бесарабію, на Дон, Кубань, Нижнє Поволжя. За даними
1891 p., на заробітки виходило з сіл Київської, Полтавської,
Харківської, Чернігівської, Подільської губерній майже
800 тис. осіб. За 40 років (з 1861 по 1900 p.) видача паспор-
тів відходникам збільшилась у 10 разів. Царський уряд
заохочував еміграцію українського селянства за Урал, в
Сибір, на Далекий Схід. За 1885—1896 pp. з українських
губерній виїхало 209 259 осіб. Протягом 1896—1906 pp.
після спорудження Транссибірської магістралі на Схід пере-
селилося близько 0, 6 млн осіб. Єврейське населення з Право-
бережжя і Полісся емігрувало до Америки.

На західноукраїнських землях резерв вільних робочих
рук перевищував потреби сільськогосподарського виробниц-
тва у 2—3 рази. Лише в Галичині, де протягом 1857—
1900рр. кількість населення зросла на 61, 3 %, площа ор-
ної землі — на 5, 8 %, 170 тис. селянських родин не мали
зовсім землі, аграрне перенаселення перевищувало 1, 2 млн
осіб. Еміграція тут почалася в 70-х роках XIX ст. і була
спрямована за океан, до Америки. За 1890—1913 pp. еміг-
рувало 700—800 тис. осіб.

Після реформи 1861 p. сільське господарство швидше
розвивалося на Півдні України, де поміщицькі господар-
ства на кінець XIX ст. перейшли на удосконалену техніку.
На Правобережжі та Лівобережжі України зміни відбува-
лися в зв'язку із зростанням посівів цукрового буряка.
Поступово зростала кількість парових молотарок, букерів
(три-і чотирилемішних плугів), жаток, сівалок, віялок, куль-
тиваторів, парових двигунів (в Україні працювало їх більше
700). При цьому на Лівобережжі машини були тільки в
найкращих господарствах, 40 % плугів були дерев'яними.
Незначний процент селянських господарств обробляли зем-
лю за допомогою машин.

У Східній Галичині на початку XX ст. застосовували
1552 сівалки, 1015 грабарок, 3537 молотарок, 122 сепарато-
ри, 1424 сортувалки. Однак лише 26, 5 % поміщицьких гос-
подарств використовували машини.

За даними першого всеукраїнського перепису населення,
у 1897 p. в поміщицьких і селянських господарствах Схід-
ної України працювало 425 тис. постійних робітників. Ра-
зом із строковими і поденниками в сільському господарстві
використовували працю 1, 5—1, 8 млн найманих робітників.
На західноукраїнських землях на початку XX ст. сільсько-
господарських робітників налічувалося 600 тис.

Раціонально, інтенсивно розвивалася незначна части-
на господарств. У Східній Україні підприємницьких
поміщицьких маєтків налічувалося 1199, або 39, 4 %. Біль-
шість поміщицьких господарств, не маючи коштів, засобів,
досвіду, вели господарство у формі відробітків або брали
землю в оренду. Існували такі види відробітків, як праця
за гроші з своїм реманентом, за борг або проценти з боргу,
за землю і житло, за порушення ловецького, лісового та
інших законів, права пасти худобу на полях поміщика
тощо. Відробітки селяни виконували як своїм реманентом,
так і панською худобою і реманентом. Серед селянства
була поширена відробіткова оренда, коли земля бралася
за відробітки або натуральну плату (спільщина). Часто
селяни віддавали половину врожаю. За рахунок відробітків
виконувалися нерідко всі основні роботи в поміщицькому
господарстві.

Відробіткова система була пережитком аграрних відно-
син феодального господарства. Вона прискорювала розорен-
ня селянства, сприяла поширенню лихварства. Поміщик
виступав не як підприємець, а як землевласник-лихвар. Ціна
орендованої землі була вища ринкової в 6—8 разів. Агро-
культурні досягнення не застосовували, врожайність була
низькою. Для підвищення продуктивності господарств влас-
ники землі поступово переходили до грошової, підприєм-
ницької оренди або створювали економії, використовуючи

найману працю. Це був шлях поступового становлення
фермерських господарств.

Індустріальні відносини в сільському господарстві по-
ширювались в основному в Катеринославській, Херсонській,
Таврійській, Київській, Подільській, Волинській губерніях.
Відробіткова система переважала в Чернігівській губернії,
змішана система господарювання — в Полтавській і Харків-
ській. У Східній Галичині з 50 повітів в 35 були поширені
відробітки. Одночасно майже 47 % фільварків перебували
в оренді у підприємців-фермерів.

Отже, темпи розвитку сільського господарства України
залежали від того, наскільки швидко і в який спосіб буде
ліквідовано залишки панщинного господарства.

У Російській державі була проведена аграрна реформа,
що дістала назву " столипінської" за ім'ям її автора і втілю-
вача в життя голови Ради міністрів П. А. Столипіна. Основні
положення реформи були викладені в указі 22 листопада
1906 p., який після затвердження царем став законом від
27 червня 1910 p. Уряд під час революції 1905—1907 pp.
домагався стабілізації становища в країні у напрямі пере-
будови земельно-аграрних відносин, створивши стан замож-
них селян. У Російській імперії селянам належало 165, в
Україні — 91 млн десятин надільної і 5, 4 млн десятин при-
ватної землі. Землевласники володіли відповідно в Росії
53, в Україні 10, 9 млн десятин. Тому уряд вирішив розв'я-
зати аграрне питання, зберігаючи поміщицьке землеволодін-
ня, конфіскація якого, на погляд П. А. Столипіна, не могла
радикально змінити становище селян.

Столипінська аграрна реформа передбачала здійснен-
ня таких основних заходів: 1) руйнування общини, яка
відіграла значну роль в масових селянських виступах
1905—1907 pp., і закріплення за кожним домогоспода-
рем, який володів надільною землею на основі общинного
права, належної йому частини в особисту приватну влас-
ність; 2) надання кредитної допомоги селянам через Селян-

ський земельний банк; 3) організацію переселення селян
у малозаселені райони Сибіру, Північного Кавказу, Серед-
ньої Азії.

Кожний селянин мав право вимагати від громади виді-
лення замість черезсмужних земель однієї компактної
ділянки — відрубу. Передбачалося переселення на хутори.
У власність закріплювалися надлишки землі понад норму
на одну душу, якщо селянин заплатить за них громаді за
викупною ціною 1861 p., коли ціни були нижчі. Для вихо-
ду з общини потрібна була згода сільського сходу, проте
якщо вона його не давала протягом ЗО днів, то селяни наді-
лялися землею за розпорядженням земського начальника.
В громадах, де не було переділу землі протягом 2 років,
земля у власність закріплювалася обов'язково і незалежно
від бажання селян, а за надлишки землі не треба було пла-
тати взагалі.

29 травня 1911 p. був прийнятий закон про землеустрій,
згідно з яким у селах, де були проведені землевпоряджу-
вальні роботи, земля автоматично переходила у спадково-
подвірне землеволодіння.

Здійсненням земельної реформи займалися Міністер-
ство внутрішніх справ і Головне управління землеустрою і
землеробства, на місцях — губернські та повітові землевпо-
ряджувальні комісії.

Що ж принесла Столипінська аграрна реформа Україні?
Закон 14 червня 1910 p. діяв до 1915 p. За цей час закрі-
пили землю в індивідуальну власність на Правобережжі
— 48, 9 % селян, на Півдні — 42, на Лівобережжі — 16, 5 %
(за іншими даними, відповідно 50, 7, 34, 2, 13, 8 %). Масової
хуторизації не відбулося (дані за 1913 p.).

За 1906—1912 pp. було утворено 226 тис. хуторів, що
становили 5, 1 % всіх господарств, а в 1916 p. їх налічува-
лося 440 тис., або 14 % селянських дворів.

Позики для купівлі землі Селянський банк надавав у
розмірі 95 % купівельної ціни, під хутори — в розмірі 100 %.

•дав українським селянам 596, 4 тис. десятин землі,
йнявши ціни з 105 крб. за десятину в 1907 p. до 136 крб.
1^914: р. За цей час банк скупив 579 поміщицьких маєтків
(572, 2 тис. десятин землі.

і* Столипінська аграрна реформа збільшила масштаби пе-
селення з українських земель. Протягом 1907—1912 pp.
f їхало близько 1 млн осіб. Однак багато селян поверну-.
(ся внаслідок погано організованої переселенської компа-
'{. Так, у 1911 р. в Україну повернулося 68, 5 % переселен-
^з. У 1914 р. в Сибіру і Далекому Сході проживало 2 млн

'ііраїнців.

¹ Отже, столипінська аграрна реформа прискорила перехід
датського села на індустріальну основу, створила спри-
їливі умови для розвитку приватного селянського земле-
'лодіння, стимулювала розвиток агрономічних заходів. У
^09—1913 pp. продуктивність сільського господарства
„осла в півтора раза. Земські агрономи, які поступово взя-
і ініціативу в проведенні законів 1910 і 1911 pp., органі-
дали прокатні станції техніки, сільськогосподарські чи-
, ння. Для малоземельних селян створювали товариства з
«енди землі та колективного ведення рільництва. Однак
лдернізація українського села здійснювалася повільно
лрівняно з країнами Західної Європи і була перервана

мною 1914 р.

У цілому кількість різних груп землевласників у 1907 р.
ізначалася даними, наведеними у таблиці (див. с. 543).

Матеріальне становище українських селян, за даними
,)дьськогосподарського перепису 1917р., було таким: бід-
лків — 60, 3 %, середняків — 27, заможних господарів —

|?, 7 %.
Протягом другої половини XIX — на початку XX ст.

.^начальним для сільського господарства України було

, 12

зростання товарного, підприємницького виробництва. По-
силилася спеціалізація. Степова Україна, Галицьке Поділля,
Покуття стали районами торгового землеробства. У Сте-
повій Україні розвивалося поміщицьке експортне зернове
господарство, значні площі займав льон-кудряш, пізніше —
соняшник. Правобережжя було районом бурякосіяння. Ліво-
бережжя— вирощування тютюну. Торгове тваринництво
було добре розвинене в підгірських районах, на Буковині та
в Закарпатті, на території останнього уйпішно розвивалося
торгове садівництво і виноградарство.

Провідна роль в сільському господарстві України нале-
жала зерновому виробництву. Розширювались орні землі
та посіви. В Східній Україні за 60—70-ті роки XIX ст. пло-
ща орних земель зросла в I860 р. з 19, 7 до 29, 1 млн десятин
у 1887 р. У зв'язку з трипільною системою посівні площі
були меншими і дорівнювали в 1860 р. 12 млн десятин
(60 % орної), 1870 р. — 16, 3 (85 % орної), 1890 p. — 22, у
1913 p. — 22, 9 млн десятин.

Зернові культури займали в 1870р. 14, 7 млн десятин, в
1913 р. — 20, 7 млн десятин, або 90, 5 % посівних площ,
технічні культури — 3, 8 %, овочі і картопля — 3, 8, кормові
культури — 2, 1 %. Україна була основним регіоном Росій-

ської імперії, де вирощували пшеницю, ячмінь, жито, овес,
гречку. В Україні більше, ніж у всіх європейських губер-
ніях Росії, вирощували озимої та ярової пшениці, ячменю
(в 1900 p. відповідно 75, 1 %, 38, 8, 51, 4 %), а жита — лише
14 %. Поступово зростала середня врожайність зернових
культур.

Середня врожайність у 1909—1913 pp. становила: ози-
мої пшениці — 10, 4 ц/га; озимого жита — 9, 8; ярової
пшениці — 7; ячменю — 10, 7; вівса — 10, 7; проса — 9, 9;

кукурудзи — 11, 2. Найвищі врожаї були на Правобережжі,
а найнижчі — в Степовій Україні.

Виробництво зерна на душу населення зросло з б0-х до
90-х років у Степовій Україні в 2, 5 раза. Правобережжі —
на ЗО, Лівобережжі — на 10 %.

Вирощували багато картоплі, яка зайняла важливе місце
в харчуванні, стала сировиною для промислового ґуральни-
цтва, виробництва крохмалю. З 1870 по 1900 p. посіви кар-
топлі збільшилися майже втроє (з 194 до 542 тис. десятин).

Швидко зростали посіви цукрового буряка, зокрема в
Правобережних, Харківській, Чернігівській губерніях, і ста-
новили в 1900 p. 350 тис. десятин, або 78 % площі, зайнятої
цукровими буряками в Російській державі. В цілому Украї-
на давала 82 % валового збору в імперії.

Важливими технічними культурами в Україні залиша-
лися льон і тютюн. Основним районом виробництва льо-
ну-кудряшу, що вирощувався для виробництва олії, була
Степова Україна, де під цією культурою було зайнято 200
тис. десятин, а в інших губерніях — 57 тис. десятин. 2/3
льону збирали в поміщицьких господарствах. З 80—90-х
років XIX ст. посіви скорочувались, а основною олійною
культурою став соняшник. Перше місце у виробництві
тютюну займали Чернігівська та Полтавська губернії, на
які припадало 40—50 % виробництва махорки і тютюну в
імперії.

Незважаючи на деяке піднесення, рослинництво в Східній
Україні залишалося відсталим. Прогрес тут характеризу-
вався переходом до багатопільної системи землеробства,
розширенням площі озимини, застосуванням сівозмін з
посівами кормових культур і травосіяння, використанням
мінеральних добрив. Проте ці заходи стосувалися лише
кращих поміщицьких маєтків, частини заможних селян-
ських господарств, вони не набули масового характеру. Го-
ловною системою землеробства залишалося трипілля, а в
степовій частині зберігався переліг. На Лівобережжі та
Півдні ярові посіви переважали. В 1913 p. в Україні вони
займали 71 % посівної площі зернових культур.

Однобічний зерновий розвиток при відсталій техніці
призводив до виснаження грунту та зниження родючості.
Україна завозила з інших районів імперії картоплю, льон,
коноплі.

Повільніше, порівняно з рільництвом, розвивалося тварин-
ництво. Наприкінці XIX ст. вартість його продукції дорів-
нювала 10 % вартості сільського господарства. Це було пов'я-
зано зі скороченням площ сіножатей і пасовищ, однобічним
зерновим розвитком сільськогосподарського виробництва.
Переважна більшість худоби належала поміщикам, замож-
ним селянам, проте половина сільських дворів була безкінни-
ми. Особливо погіршився стан тваринництва після неврожаїв
90-х років XIX ст. З 1897 по 1912р. зменшилося поголів'я

великої рогатої худоби на 7—9 %, свиней — на 9, овець грубо-
шерстних — на 5—7, тонкорунних — на 70 %. Скоротилася
кількість волів, їх місце зайняли коні. Кількість коней про-
тягом другої половини XIX ст. збільшилася на 85 %.

Товарність сільського господарства Східної України за-
безпечували в основному поміщицькі та заможні селянські
господарства. За 1909—1913 pp. середня щорічна валова
продукція була оцінена приблизно в 2 млрд крб., а товарна
продукція — 694, 26 млн крб., що становило 1/3 валової
продукції. У Західній Україні земля за угіддями розподі-
лялась так, %:

Отже, ріллі для рослинництва було мало. У структурі
посівів провідна роль належала зерновим культурам, яки-
ми засівали 56—59 % ріллі. На відміну від Східної Украї-
ни в Галичині панував вівсяно-житній напрям, у Буковині
та Закарпатті — вівсяно-кукурудзяний. Пшениця займала
третє місце і вирощувалася в поміщицьких маєтках.

Валовий збір і середня врожайність зернових культур
поступово зростали. Так, у 1898 p. валовий збір в Галичині
та Буковині дорівнював 13, 4 млн ц, а в 1913 p. — 23, 8 млн ц.
Середня врожайність за цей період відповідно зросла: пше-
ниці з 8, 3 до 14, 8 ц/га, жита з 7, 2 до 12, 7, ячменю з 7, 2 до
13, 5, вівса з 5, 7 до 13, 5, кукурудзи з 10, 1 до 12, 2 ц/га.

Технічні культури (цукровий буряк, льон, коноплі, хміль,
тютюн) займали лише 1 % посівів. Цукровий буряк виро-

щували в Галичині, а напередодні першої світової війни
— на Буковині. Посівні площі з 1898 по 1913 p. зросли в
3, 5 раза, середня врожайність — з 205 до 217, 6 ц/га.
Важливою культурою залишалася картопля, посіви якої
на початку XX ст. збільшилися в 2 рази, врожайність — з
94, 5 до 105, 14 ц/га, валовий збір у 1913 p. становив близько
38 млн ц.

Тваринництво на західноукраїнських землях розвива-
лося краще, ніж на східних. В основному ним займалися
селянські господарства, яким належало 82, 5 % великої рога-
тої худоби, 85, 7 % коней. Окремі селяни мали для прода-
жу по 80—100 голів худоби. Напередодні першої світової
війни поширилася тенденція зменшення поголів'я худоби,
зокрема великої рогатої худоби і овець, проте кількість сви-
ней і коней зростала.

Відбувся перехід від трипільних до багатопільних сіво-
змін, збільшилися посіви пшениці, цукрових буряків, кор-
мових трав.

Сільське господарство західноукраїнських земель дедалі
більше набувало торгового характеру. Господарства земле-
власників були багатогалузевими і працювали на ринок.
Продавали зернові культури, картоплю. В торговому балансі
селянських господарств провідну роль у рослинництві
відігравали льон, тютюн, картопля, цукровий буряк, хміль.
Зерно продавали лише 15 % заможних селян, 65 % селян
його закуповували. Успішно розвивалося торгове тварин-
ництво, ціна на продукцію якого (масло, молоко, яйця) зрос-
ла у 2—3 рази. Селяни поставляли на внутрішній і зовніш-
ній ринки велику рогату худобу, коней, свиней. Одночасно
сільське господарство не забезпечувало потреби населення
в продуктах харчування. Свого зерна не вистачало. Його
споживали в 2 рази менше порівняно зі Східною Україною.
За 1857—1900 pp. на душу населення споживання хліба
зменшилось до 65, 6 %, щорічний недобір пшениці становив
42 кг, жита — 21 кг. Щорічно Галичина ввозила 2 млн ц
борошна з Угорщини.

На розвиток сільського господарства України негативно
вплинула перша світова війна. В Східній Україні в армію
було забрано половину працездатного чоловічого населення.
Посівні площі скоротилися на 1880 тис. десятин, валовий
збір зменшився на 16, 8 %, зернових — на 200 млн пудів
щорічно, врожайність — на 8 %, кількість коней — на 10, 8 %.
Погіршилося становище селян. На 1917 p. з 980 тис. госпо-
дарств 16 % не мали посівів, 16, 2 % мали до однієї десяти-
ни, 28, 7 % не мали корів, 35 % були безкінними. Війна
призвела до економічної розрухи також на західноукраїн-
ських землях.

Отже, визначальною подією аграрного розвитку України
наприкінці XIX ст. було скасування кріпосного права в ході
реформ 1848 і 1861 pp. на користь землевласників, збере-
ження залишків кріпосництва. Як наслідок сільське госпо-
дарство мало екстенсивний напрям з малими капіталовкла-
деннями, недостатньою сільськогосподарською технікою, низь-
кою продуктивністю праці. Більшість селянських господарств
були парцельованими, що виключало можливість застосування
агротехнічних заходів. Повільно створювалися і розвивали-
ся фермерські господарства. Вони були інтенсивні за вироб-
ництвом, постачали на ринок зерно, картоплю, льон, цукровий
буряк. Широко використовували найману працю.

Сільське господарство стало торгово-підприємницьким.
Посилилася спеціалізація. В товарно-грошові відносини
втягувались як поміщицькі, так і селянські господарства.
Прискорила інтенсифікацію сільського господарства загаль-
ноєвропейська криза.