Учитель математики та інформатики

(кваліфікація спеціаліста)

Термін навчання — 5 років

ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Навчальний план

Спеціальність 7.080101—«Математика»

Графік навчального процесу

Перший семестр

Другий семестр

Новими дидактичними проблемами, які щойно почали розв'язувати в Росії та країнах СНД і давно розв'язані в США та країнах Заходу, є свобода вибору студентами освітньої траєкторії й адаптація структур вищої освіти до задоволення потреб особистості.

Розглядаючи різні можливості практичної реалізації особистісно орієнтованої вищої освіти, слід враховувати, що свобода суб'єкта щодо вибору цінностей і способів їх досягнення на підставі усвідомлення ним власних потреб є найважливішою передумовою самоактуалізації особистості.

Реальне, а не декларативне, забезпечення такої свободи у сфері вищої освіти — найважливіше завдання вищих навчальних закладів.

Одним із шляхів впровадження такої свободи вибору, зокрема в Росії, є створення відкритих вищих навчальних закладів. Серед особливостей діяльності цих закладів — насамперед вільний доступ до них, тобто право кожного без вступних іспитів здобувати вищу освіту.

Важливою передумовою діяльності цих закладів є забезпечення свободи вибору і уточнення студентами своєї освітньої траєкторії. Це означає свободу вибору навчальних дисциплін, черговості і тривалості засвоєння їх змісту, термінів складання заліків та іспитів. Це також вільний доступ до інформаційних ресурсів; забезпечення індивідуалізованого підходу до процесу навчання; зміна ролі учасників освітнього процесу.

У своїй праці «О статистичности целей и системности структур " вищої освіти"» Ю. Фокін запропонував структу­ру гнучкої організації освітніх процесів, орієнтованих на свободу вибору студентами подальшої освітньої траєкторії.

Наукова організація, і планування навчального процесу у вищій школі

Навчальний процес у вищій школі охоплює всі види аудиторних занять, самостійну роботу студентів, всі види навчальної і виробничої практики. У зв'язку з реформуванням освіти відбувається пошук нових елементів організації навчального процесу. Від вищих навчальних закладів надходить багато пропозицій і матеріалів, спрямованих на вдосконалення педагогічного процесу, однак усі вони мають пройти всебічну експериментальну перевірку на ефективність.

Організацію і планування навчального процесу у вищій школі забезпечено відповідними документами. Одним з найважливіших є графік навчання на факультеті. Він складається в деканаті на підставі навчального плану з урахуванням пропозицій кафедр, містить перелік предметів, що вивчатимуться, вказівку на види занять (лекції, семінари, практичні й лабораторні заняття, навчальна і виробнича практика). У графіку зазначено кількість годин, відведених на кожен вид занять, зроблено календарний розподіл занять у семестрі й упродовж навчального року. Спроба деяких закладів передбачити графіком навчального процесу обсяг самостійної роботи студентів для запобігання їх перевантаження не сприяла виробленню індивідуального режиму самостійної роботи і творчій навчальній діяльності. Дослідження і практика свідчать про те, що 60—95 % студентів III і IV курсів систематично і з зацікавленням працюють над предметами, яким вони віддають перевагу, а іншим приділяють стільки уваги, скільки необхідно для забезпечення потрібного бала на іспиті.

Водночас практика засвідчує необхідність складання деканатом за поданням кафедр графіка контролю навчальної роботи студентів (проведення колоквіумів, контрольних робіт, рубіжного контролю та інших видів проміжної атестації). Такий графік дає змогу усунути огріхи контролю кафедрами, рівномірно розподілити протягом семестру різні види контролю з різних навчальних дисциплін. Види та обсяг завдань для самостійної роботи і терміни контролю мають планувати кафедри з урахуванням робочих програм викладачів. Такий порядок спрямовує роботу викладачів і студентів відповідно до програмних вимог.

Другим документом, що регулює навчальний процес упродовж семестру, є розклад занять. Він мусить відповідати таким психологічним і дидактичним вимогам:

1) враховувати динаміку працездатності студентів протягом дня і тижня. Дослідження психологів і фізіологів засвідчують, що найпродуктивнішими є другі, а потім перші і треті пари занять. Протягом тижня найбільша продуктивність спостерігається у вівторок і середу, а потім — у понеділок і четвер. Найважчими для сприймання є лекції з теоретичних курсів, вони потребують стійкої уваги і зосередженості.

Легше сприймаються лекції з курсів описового чи розповідального характеру. Потім ідуть семінарські заняття з теоретичних курсів, лабораторні заняття та різні практикуми;

2)рівномірно розподіляти в часі різні види занять. Для цього слід не допускати навантаження студентів на цей день заняттями, що потребують ретельної домашньої підготовки (наприклад, три семінари). На початку семестру протягом 7—10 днів практикується «начитування» лекцій для забезпечення теоретичних основ проведення семінарських, практичних і лабораторних занять;

3)визначити дні для самостійної роботи студентів. Доцільність цієї вимоги дискутується серед викладачів — одні з них вважають такий день необхідним, інші — вбачають у ньому додатковий вихідний день для студентів. Очевидно, ефективність днів для самостійної роботи значною мірою залежить від планування і контролю обсягу такої роботи з боку викладачів і наявності навчально-методичної літератури для студентів у бібліотеці та кабінетах кафедр. Безумовно, мають бути передбачені вільні дні для роботи над дипломними (кваліфікаційними) роботами у IX—X семестрах; складати стабільний розклад занять, що забезпечує індивідуальний режим студентів, вироблення динамічного стереотипу. Це не означає, що в розкладі не може бути тим часових змін. Трапляється, що стабільність заважає ефективній організації навчального процесу. Наприклад, у Російському педагогічному університеті ім. О. І. Герцена на період педагогічної практики знімаються і замінюються іншими дисциплінами всі заняття викладачів кафедри методики математики, які керують педагогічною практикою;

4) достроково закінчувати читання теоретичних курсів і прискорювати виконання програм семінарів, практикумів і лабораторних робіт. Традиційно склалася думка, що прискорене вивчення навчальних дисциплін або послідовне вивчення одного предмета за іншим не відповідає природі сприймання і заглиблення студентів у науку, що вивчається. Прискорене вивчення, як показали дослідження, знижує ефективність навчання певної дисципліни і послаблює виховний вплив особистості педагога на студентів, гальмує їхню творчу активність.

У період реформування системи вищої освіти і пошуку нових технологій навчання вищі навчальні заклади випробовують протилежний підхід до організації навчального процесу. Так, у Полтавському державному педагогічному університеті використовувався так званий метод занурень, або концентрованого навчання певної дисципліни у стислі строки, після чого відразу ж проводився іспит.

Офіційних відомостей щодо ефективності такої системи організації навчального процесу поки що немає. Однак апріорі можна твердити: якщо для підготовки до іспитів серед семестру не відводять спеціальних днів, то відвідування за­нять з інших дисциплін різко погіршується. Навіть за умови відведення днів на підготовку до такого іспиту цілісність на­вчального процесу на факультеті буде порушена.

У Слов'янському педагогічному інституті на одному з факультетів розробляється ідея пакетування навчальних дисциплін та їх послідовного (а не паралельного) вивчення: протягом семестру одночасно вивчається не більше трьох навчальних дисциплін.

У країнах дальнього зарубіжжя вища школа давно й широко застосовує гнучкі технології навчання. Так, в американських навчальних закладах радники-викладачі перед початком кожного триместру доручають студентам вибрати курси, які вони вивчатимуть, і варіанти їх послідовного чи паралельного вивчення. Через відсутність в американській вищій школі екзаменаційних сесій терміни вивчення дисциплін і складання іспитів студент може обрати сам.

Проте у США вищі школи добре забезпечені навчально-методичною літературою, комп'ютерними програмами, мають обладнані комп'ютерною технікою читальні зали. Це створює необхідні умови для самостійної роботи студентів і керівництва нею викладачами.

Одна з головних проблем навчання — організація самостійної роботи студентів. За даними ЮНЕСКО у світі частка самостійної роботи в загальному навчальному плані становить 50—70 %; у США — понад 65 %, у країнах СНД — 50 %. Враховуючи, що у країнах СНД до цієї частки включено екзаменаційні сесії, курсове й дипломне проектування, реальний час на самостійну роботу знижується до ЗО—40 %. Нині головною причиною, яка не дає змоги організувати ефективну самостійну роботу студентів, є брак сучасних підручників, навчальних посібників, програмного комп'ютерного забезпечення для провідних дисциплін.

У зв'язку із запровадженням ступеневої системи освіти і диференціації навчально-виховного процесу надходять пропозиції щодо вдосконалення організації навчання у вищій школі. Зокрема, вже з першого курсу пропонується здійснювати диференціацію для підготовки частини студентів до навчання в магістратурі та аспірантурі. З цією метою для здібних і обдарованих студентів, які добре навчаються з кількох споріднених спеціальностей, можуть пропонуватися розширені й поглиблені курси. Так, на фізико-математичних факультетах вищих педагогічних навчальних закладів, на яких математичний аналіз вивчається на всіх спеціальностях, може бути введене його диференційоване вивчення.

Література

1. Загвязинский В.И., Грищенко Л.И. Основы дидактики высшей школы: Учебное пособие. - Тюмень, 1978. - 91 с.

2. Євдокімов О.В. Нові педагогічні технології організації на­вчання студентів: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. -Харків, 1997-181с.

3. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности. — М.: Знание, 1980.

4. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: Навчаль­ний посібник /За ред. академіка АПН України О.Г. Мороза. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. - 337 с.

5. Слєпкань З.1. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. - К.: НПУ, 2000. - 210 ст.