Тактика і стратегія княжого флоту.

Літописні свідчення та сучасні історичні дослідження дають підстави стверджувати, що княжий флот України-Руси користувався пріоритетом в розвитку загального княжого війська.
Перед княжим флотом, як правило, ставилися два головних завдання:
- транспортна доставка ріками і морем княжого десанту до узбережжя чи території противника;
- знищення флоту противника у відкритому морському бою і отримання переваги у війні до висадки десанту на вороже узбережжя, а так же спільні дії десанту з сухопутними військами: кавалерією і піхотою.
Перше завдання більш характерне для антського періоду та часу зміцнення Київської держави. Цьому періоду розвитку військово-морського мистецтва відповідають і типи бойових кораблів: однодревки, човни, насади і лодії річні та морські, що рухалися при допомозі весел та прямих вітрил. За допомогою чисельності таких невеликих кораблів досягались морально-психологічний вплив на ворога, легкість і швидке пересування в оперативному просторі, раптовість і стрімкість атаки та відступу, можливість проводити операції в устях любих рік та на мілководді були головними передумовами досягнення цілей походу і війни.
Флотилії таких кораблів являлися суто десантними і у відкриті морські битви не вступали, по крайній мірі відомості про сплановані морські битви княжих флотилій тих часів відсутні.

Організація княжого флоту повторювала загальну організацію княжого війська. Похід флоту очолював князь а загальну організацію в якості начальника похідного штабу провадив воєвода. Кожна лодія була окремою бойовою одиницею і її очолював старший з сотського уряду дружини, добре володівший морською справою. На княжій лодії піднімалася княжа особиста хоругва, на полкових і тисяцьких-значки. Слово „хоругва”, чи „хорогва” або „корогва” (з грецької – „той, що веде”, або з готської – „знамено”) особливо вживаними стали з кінця XII століття. Княжі хоругви називалися стягом і були видовжені по горизонталі, трикутної форми, часом з двома прорізаними кінцями, переважно малинового чи червоного кольору. Була на княжому флоті і морська розвідка – „стража”, яка йшла попереду головних сил на швидких вітрильних легких човнах на віддалі одноденного переходу. Вона вистежувала противника і попереджувала князя про ситуацію. В XI столітті княжі флотилії вже вміли орієнтуватися в морі по зорям, а сучасні дослідження візантійських архівів підтверджують, що в X-XI століттях існували і карти Чорного моря. Військова стратегія того часу вимагала знищувати ворога одним ударом а воєнний похід направляти у першу чергу на ворожу столицю чи на головні міста.