Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
VІІ.Кораблі українського флоту.
|
|
Перший побудований корабель «Святий Миколай» спущено на воду 1790 р. Миколаїв став центром суднобудування Півдня Російської імперії, саме на його верфях були побудовані усі кораблі Чорноморського флоту. З кінця ХVIII до кінця ХIХ ст. у Миколаєві розташовувався Штаб Чорноморського флоту, Контора Головного командира Чорноморського флоту і портів, Управління Миколаївського і Севастопольського військового губернатора і всі установи Морського відомства, у тому числі Чорноморський архів, в якому зберігались документи з історії суднобудування. З кінця ХVIII до початку ХХ ст. суднобудування у Миколаєві пройшло декілька етапів: вітрильний, паровий, залізний і броненосний. Тут працювали не лише казенні верфі, а й приватні суднобудівні підприємства. У період парусного суднобудування (1800-1856 рр.) визначними подіями були: побудова 74-гарматного корабля «Лєсной» (1811 р.) – першого судна з мідною обшивкою підводної частини; проектування і будівництво 84-гарматних кораблів та 60-гарматних фрегатів; реконструкція Миколаївського адміралтейства за планами адмірала Олексія Самуїловича Грейга (1816-1833 рр.). З 1833 р. у Миколаєві проектуються і будуються 120-гарматні кораблі «Варшава» (1833 р.), «Три святителі» (1838 р.), «Дванадцять Апостолів» (1838 р.). У першій половині ХІХ ст. у Миколаєві працювали корабельнімайстри Кузнєцов, Меліхов, Разумов Чернявський, Дмітрієв, Акімов.
Початок парового суднобудування пов’язаний з будівництвом першого військового пароплава «Везувій» (1820 р.) та першого товарно-пасажирського пароплава «Одеса» (1828 р.). Значними подіями парового суднобудування були спуск на воду перших парових гвинтових кораблів – шхун «Дон» (1856 р.) і «Салгир» (1856 р.) та корвету «Воїн» (1858 р.) У часи парового суднобудування в Миколаєві працювали корабельні майстри Олександров та Коршиков.
Перший залізний вантажний баркас побудовано у Миколаєві 1846 р. під керівництвом корабельного майстра Окунєва, значною подією в історії стала побудова у Миколаєві 1857 р. першого залізного пароплава «Інкерман».
Броненосне кораблебудування розпочалося із побудови броненосців берегової оборони «Новгород» і «Київ» у 1871-1876 рр. Перші броненосні кораблі спущено на воду у 1885-1889 рр. Це морехідні броненосці «Катерина ІІ» та канонерські човни «Запорожець», «Чорноморець», «Донець». Над ними працювали корабельні інженери Мордвинов, Берг, Юр’єв. У цей же період у Миколаєві будується перший міноносець «Ізмаїл» (1886 р.) та мінний крейсер «Капітан Сакен» (1889 р.) під керівництвом корабельних інженерів Щепеткова та Тірнштейна.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у казенному Миколаївському Адміралтействі продовжувалось будівництво парових броненосних кораблів. У цей час були побудовані ескадрені броненосці «Дванадцять Апостолів» (1890 р.), «Три Святителя» (1893 р.), «Ростислав» (1896 р.), «Князь Потьомкін-Таврійський» (1900 р.), «Євстафій» (1906 р.) та крейсер «Кагул» (1903 р.). Будівництвом керували корабельні інженери Ратник, Шотт, Яковлєв, Гайдамович, Лютер, Коссов. У цей же час будувались міноносці ескадрені міноносці «Живий», «Жаркий», «Жуткий» та «Живучий». Будівниками цих кораблів були Федоров, Боклєвський та Єгоров.
У 1896 р. в Миколаєві почалося будівництво великого приватного суднобудівного заводу «Товариства суднобудівних механічних та ливарних заводів» («Наваль»), який пізніше став найбільшим суднобудівним підприємством на Півдні Російської імперії. Свою діяльність завод розпочав у 1898 р. з будівництва несамохідних барж. Першими бойовими кораблями, побудованими тут у 1902-1904 рр., були ескадрені міноносці «Завідний» та «Завєтний». Завод виготовив парові котли та машини для броненосців «Князь Потьомкін-Таврійський», «Євстафій» та крейсера «Кагул».
|
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Архів Секретаріату командування ВМС ЗС України. Справа " Прапори Військово-Морських Сил України. Проект. 1997".
2. Велесова книга. Київ, " Велес", 2003.
3. Галицько-Волинський літопис. Львів, «Червона калина», 1994.
4. Дашкевич Ярослав. Історія українського війська. Львів, «Світ», 1996.
5. Карпов Віктор. Військові прапори України.//Київ, 2007.
6. Карпов В.В., Табачник Д.В. Українська військова символіка.//Київ. " Либідь", 2004.
7. Кравцевич-Рожнецкий В.Я. Украинский Державный флот. Київ, " Край", 1992.
8. Крип'якевич І. і др. Історія українського війська. Львів, " Світ", 1992
9.Слободянюк М.В. Військова символіка України. Українське геральдичне товариство. Інтернетсторінка, 2008.
10. Справочник по управлению кораблем. М, Воениздат, 1974.
11. Панченко Володимир. Козацьке прапорництво XVII-XVIIIст. Військово-історичний альманах. №2, 2008.
12. Мамчак Мирослав. Україна: шлях до моря. Історія Українського флоту. Снятин, ПрутПринт, 2007 р.
13. Морской атлас. Т.III, военно-исторический. М, 1966.
14. Муравйов Олександр. Нова символіка Українського війська. Військово-історичний альманах. № 3, 2001.
15. Наказ Міністра оборони України від 25.11.2003 року № 415." Положення про корабельну службу Військово-Морських Сил Збройних Сил України".