Підсумкова частина

Наприкінці експерименту було проведено бесіду, питання якої були сформульовані як під час констатувального етапу:

- Які українські казки ви знаєте? Назвіть їх.

- Чим саме вони вам подобаються?

- На кого з фольклорних казкових персонажів ви хотіли би бути схожими? Чому? Які якості цього героя тобі найбільше подобаються?

- Чи можуть казки бути корисними в реальному житті?

- Кого із казкових персонажів можна вважати українським національним?

- Як ви думаєте, яким має бути українець?

Зазначені вище вправи та завдання, які ми ставили перед першокласниками в експериментальному класі дозволили нам отримати певні результати на кінець експерименту. При перевірці зверталась увага перш за все на ті аспекти, оволодіння якими є пріоритетними для нашого дослідження, а саме – чи відбулися зміни у свідомості учнів третього класу стосовно народної казки, як вплинуло на їх світогляд, світосприйняття та світовідчуття поглиблене знайомство з матеріальною культурою України.

Відчутними були зміни щодо реакції учнів на питання стосовно корисності казки в сучасному житті (наприклад: працювати краще разом – треба допомагати батькам; ми тепер знаємо, коли у лісі небезпечно побачити кабана, ведмедя; треба бути обережним із незнайомцями; наші традиції живуть і будуть жити ще багато віків тощо). На питання „Чому вам подобаються українські народні казки” переважала відповідь – „Вони нас учать”. Справжнім українцем діти назвали діда із казки „Ріпка” (він працьовитий, цілеспрямований, наполегливий, веселий, щедрий), Івасика-Телесика (він сміливий, щирий, добрий, довірливий, кмітливий). Відповідно, змінилося розуміння поняття „українець”: із сфери зовнішніх ефектів діти перейшли до поняття ментальності. Українець – сильний, наполегливий, добрий, щедрий, дружелюбний тощо. Дехто з дітей навіть називав своїх знайомих, рідних, себе.

В цілому маємо зазначити, що й рівень відповідей змінився, адже учням стало цікаво демонструвати свої знання й уміння аналізувати казку, робити власні висновки. Високий рівень продемонстрували 17, 6 % (3 учня), середній – 29, 4% (5 учнів), решта (9 учнів) виявили низький рівень уміння зв’язано й аргументовано відповідати на поставлені питання.

Тож, проведені контрольні зрізи знань підтвердили гіпотезу нашого дослідження. Хоча маємо вказати на певні погрішності, адже опитування могло проводитися тільки в усній формі, адже учні 3 класу школи з російською мовою викладання не володіють граматикою української мови, а отже, не можуть пройти письмового тестування.

Результати експерименту такі:

Отже, як бачимо з результатів, запропонованих в таблицях навчання за запропонованою нами методикою покращило знання учнів щонайменше на 2–3 бали, а бажання подальшого дослідження народної казки зросло на 4 пункти. Тож, варто сказати, що пропонована методика покращує мотиваційну сферу навчання, знайомить учнів з історичним минулим народу, його побутом, звичаями, збільшує рівень домагань школярів і, як наслідок покращує їх результативність.

Загалом казка в початковій школі здатна виконати не лише виховні, але й, як бачимо з результатів, у великій мірі, розвивальні та навчальні задачі. За правильної організації процесу роботи над казкою учні зможуть істотно покращити мислення, увагу, пам’ять, мовленнєвий розвиток тощо.