Лисичка і глечик

Жили собі дід та баба. Пішли вони у поле жито жати. На полудень взяли собі глечик молока. Прийшли вони на поле. Баба і каже дідові:

— Де б оце глечик з молоком поставити?

— Постав, стара, молоко в кущик.

Баба послухала діда і поставила молоко в кущик. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молоко, але голови із глечика назад не вийме. Ходить лисичка, головою крутить та й каже:

— Ну, глечичок, пожартував та й буде уже, випусти мою головоньку. Буде ж тобі, голубчику, буде!

Не одстає глечик, хоч ти що хоч роби.

— Підожди ж, проклятий глечик! Не одстанеш, так я тебе утоплю!

Прибігла лисичка до річки глечика топить. Вбігла вона в річку, сунула голову в воду і набрався повний глечик води. Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.

Додаток 4

Ілюстрації до казки «Рукавичка»

Додаток 5