Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину

Класифікація радіаційних аварій

РНО (радіаційно-небезпечний об’єкт) - об’єкт, під час аварій та руйнувань на якому можуть відбутись масові радіаційні ураження людей, тварин, рослин.

Аварія на радіаційно небезпечному об’єкті – непередбачений випадок, викликаний несправністю обладнання чи порушенням нормального ходу технологічного процесу, який створює радіаційну небезпеку для людей та довкілля.

Залежно від меж розповсюдження радіоактивних речовин та масштабів наслідків радіаційні аварії поділяють на кілька видів:

Аварія промислова – це така радіаційна аварія, наслідки якої не поширюються за межі території виробничих приміщень та проммайданчика об’єкта, аварійного опромінювання в такому разі зазнає лише персонал.

Аварія комунальна - це така радіаційна аварія, наслідки якої якої не обмежуються приміщеннями об’єкта та його проммайданчиком, а поширюються на навколишні території, де проживає населення, яке може реально або потенційно зазнавати опромінювання.

Аварія локальна – це комунальна радіаційна аварія, в зоні якої проживає населення кількістю до 10 тисяч.

Аварія регіональна - це комунальна радіаційна аварія, в зоні якої опиняються території кількох населених пунктів, один чи декілька адміністративних районів та навіть областей із загальною кількістю населення понад 10 тис осіб.

Аварія глобальна - це комунальна радіаційна аварія, під вплив якої підпадає значна частина або вся територія країни та її населення.

Аварія транскордонна - це комунальна радіаційна аварія, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів країни, в якій вона відбулась.

Основні чинники, що визначають радіоекологічні наслідки:

- параметри викиду, враховуючи сумарну кількість радіонуклід, що надійшли до н.с., особливості формування та перенесення радіоактивної хмари, радіонуклідний та фізико-хімічний склад випадінь, час (пора року) викиду;

- екологічні особливості забрудненої території: ґрунтовий покрив, природно-кліматичні умови, тощо.

Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину

У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють 3 основні тимчасові фази:

Фаза аварії гостра – фаза комунальної аварії від кількох годин до 1-2 місяці після початку аварії, яка містить такі події:

a) газо-аерозольні викиди та рідинні скиди радіоактивного матеріалу з аварійного джерела;

б) процеси повітряного переносу та інтенсивної наземної міграції радіонуклідів;

в) радіоактивні опади та формування радіоактивного сліду.

На ранній стадії критичними шляхами радіаційного впливу продуктів аварійного викиду на населення будуть зовнішнє опромінення від газоаерозольної хмари та радіоактивних випадінь, а також інгаляційне надходження радіонуклідів до організму людини.

Фаза аварії середня (фаза стабілізації) – фаза комунальної аварії, яка починається через 1-2 місяці та завершується через 1-2 роки після початку аварії. Основними критичними шляхами радіаційного впливу на цій стадії будуть зовнішнє опромінення від та радіоактивних речовин, що випали на місцевості, та внутрішнє опромінення радіоізотопами цезію (Cs) та стронцію (Sr), які надходять до організму з продуктами харчування, виробленими на радіоактивно забруднених територіях (м'ясо, молоко, овочі, фрукти).

Фаза аварії пізня (фаза відновлення) – фаза комунальної аварії, що починається через 1-2 роки після початку аварії та продовжується до припинення необхідності виконання захисних заходів. Основним джерелом зовнішнього опромінення є ¹³⁷Cs у випаданні на грунт, а внутрішнього ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr у продуктах харчування, які виробляються на забруднених цими радіонуклідами територіях. Фаза завершується одночасно з відміною всіх обмежень на життєдіяльність населення на забрудненій території.