Етіологія і морфофункціональні особливості запальних захворювань пародонту

Запальні захворювання пародонту є багатофакторної патологією. Переважання одного з факторів є пусковим механізмом у виникненні та розвитку патологічних змін у тканинах пародонта [26]. Вплив місцевих факторів і їх вплив, зміна загального стану на фоні змін реактивності організму - основна причина розвитку запально- дистрофічних захворювань пародонту. При цьому важливу роль грають мікроорганізми, які викликають деструкцію тканин пародонта, включаючи і кісткову тканину альвеол. Цілісні мікроорганізми або їх фрагменти проникають в ясна через епітелій борозенки або кишені на різну глибину аж до поверхні альвеолярної кістки. Мікробний наліт покриває зуб і місце з'єднання емалі з тканинами ясен, що викликає важкі запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота. У функціональному відношенні мікроорганізми зубного нальоту можна розділити на 2 групи:

1) Карієсогенні мікроорганізми, такі як Streptococcus mutans, Lactoba cillus acidophil та ін;

2) мікроорганізми, що здатні викликати захворювання пародонту, серед яких найбільш патогенними є Streptococcus sanguis, а також Streptococcus uteris, Villanelle parvulla, Rothay dentacariosa, Capnocytophaga ochracea, Proprionibacterium acnes, Actinomyces виссосус, Porphyromonas gingivalis, Praevotella intermedia, Veilonella alcoleuscens, Fusobacteriae, Spirochetes.

Виявлені прямі і непрямі механізми, які викликали зміни в яснах і прогресуючу деструкцію сполучної тканини пародонту. Важливу роль у виникненні запальних захворювань пародонту (гінгівіти, пародонтити) грає зубний наліт і зубний камінь, який формується в результаті звапніння зубного нальоту [12].

Можна зробити висновок що, розвиток патогенної мікрофлори обумовлено поганою гігієною ротової порожнини, порушенням оклюзійних співвідношень зубних рядів, неадекватним протезуванням, зниженням імунологічних показників та іншими факторами. Проте усунення несприятливих факторів у ротовій порожнині не завжди можливо і тому може тривати мікробна колонізація тканин пародонта і прогресувати запальний процес[14].

Досягнення медицини, в тому числі теоретичної науки останніх десятиліть, внесли значний внесок у вдосконалення уявлень про тонких патогенетичних механізмах запалення і захворювань пародонту.

У силу специфіки локалізації запального процесу в пародонті симптоматика, що розвивається на його основі нозологічних форм характеризується певними особливостями. У той же час їй притаманний і ряд ознак, спільних для всіх запальних захворювань. Клінічні симптоми хронічного запального процесу в пародонті відображають особливі риси патогенезу.

Ряд важливих симптомів запалення в пародонті пов'язаний з сосудистими розладами - почервоніння, набряклість і кровоточивість ясен.

Гіперемія. Почервоніння слизової оболонки ясен, обумовлене гіперемією, зазвичай для гострого гінгівіту і загострення хронічної його форми [30]. Гіперемія, або повнокров'я кровоносних судин, розвивається при запаленні внаслідок дилатації судин капілярної мережі, при цьому зростає доставка крові до ураженої ділянки. Тривала вазодилатація і типове для неї уповільнення кровотоку на тлі венозної гіперемії клінічно проявляються ціанотичною забарвленням ясна.

Набряк. При наявності даного симптому відбувається збільшення обсягу ясна зазвичай на тлі загострення хронічного запалення в пародонті. Набряк пов'язаний з виходом рідини, плазмових білків, а потім і клітинних елементів за межі судинних стінок в результаті порушення їх проникності та підвищення осмотичного і онкотичного тиску.

Кровоточивість ясен. Цей симптом є найбільш раннім і безпомилково вказує на розвиток в пародонті запального процесу. Патогенез цього симптому пов'язаний з наростаючим при запаленні пошкодженням судинних стінок. Вирішальну роль відіграють порушення проникності мембран розширених мікросудин і ламкість їх стінок.

Для оцінки інтенсивності протікання симптому кровоточивості ясен використовують індекс Мюллемана в модифікації Коуелла.

Біль. Джерелами больової імпульсації при запальних захворюваннях пародонту можуть служити зуби і запалені ясна. Гіперестезія зубів при оголенні їх шийок / коренів на тлі активно поточного запального процесу в пародонті - явище звичайне. Вона пов'язана з розкриттям дентинних трубочок і розвитком в них гідродинамічних реакцій, а також із зміною осмотичного і онкотичного тиску в дентинній рідини [12, 13].

Пародонтальна кишеня. Пародонтальна кишеня (ПК) - один з прихованих симптомів ЗЗП, утворення якого визнається сьогодні тим Рубіконом, який відокремлює цю нозологічну форму захворювання від попереднього йому хронічного гінгівіту. Клінічно формування ПК починається з поглиблення зубодесневой борозни. Слід зазначити, що в патогенезі деструктивних процесів в пародонті, в тому числі у формуванні пародонтального кишені, мають значення мікробна бляшка і зубний камінь.

Встановлено, що між глибиною пародонтальної кишені і стадією пародонту існує прямий взаємозв'язок. У зв'язку з цим, показники глибини ПК використовують в клініці для визначення тяжкості (ступеня) пародонту. У той же час відомо, що існуючі методи вимірювання глибини ПК вкрай недосконалі, тому дані, отримані за допомогою цих методів, використовувати при визначенні стадії захворювання слід з обережністю.

Патологічна рухливість зубів. Цей симптом прямо пов'язаний з процесами ушкодження, що розвиваються на тлі активно поточного запального процесу в периодонтальній зв'язці і навколишньому її проміжному речовині.

Оголення коренів зубів. Це явний клінічний симптом активного запально- деструктивного процесу в пародонті. Розвиток оголення коренів зубів при запальних процесах в пародонті прямо пов'язано з руйнуванням опорних тканин зуба і спадом їх обсягу [53].

Стан гігієни порожнини рота. Ці показники, які визначаються за допомогою відповідних індексів, відносяться не до симптомів, а до області кількісної оцінки етіологічного по відношенню до запалення в пародонті мікробного фактора. Клінічні експерименти переконливо підтверджують супутні процесу утворення зубного нальоту (мікробної бляшки) і динаміки запалення в пародонті, що починається з типової клінічної картини гінгівіту та перехідний з часом в пародонт [18, 22].