Сучасні підходи до лікування та профілактики запальних захворювань порожнини рота

Принципи лікування запальних захворювань пародонту тісно пов'язані з уявленнями про причини виникнення механізмі розвитку запалення в тканинах пародонту. Пародонтоз возникає внаслідок впливу загальних і місцевих факторів, зниження стану місцевих механізмів захисту ротової порожнини, супроводжується порушенням метаболізму, зниженням бар'єрної функції, як тканин пародонту, так і всього організму в цілому. Вплив на патогенетичні ланки запального процесу в пародонті включає засоби медикаментозного, ортопедичного характеру, використовуються фізичні і хірургічні прийоми [15, 18, 72].

Лікування має бути комплексним і максимально індивідуалізованим. Це пов'язано з особливостями організму, агресивністю мікробного середовища в порожнині рота і сприяє постійному пошуку, розробки та вдосконалення засобів захисту та полегшення перебігу запального процесу [58].

Комплексне лікування включає в себе застосування загальних і місцевих лікувальних заходів. Основними завданнями загального лікування є: стимуляція реактивності організму, протизапальна і десенсибілізуюча терапія, загальнозміцнююча фізіотерапія [67].

Розкривається широкий спектр різних видів мікроорганізмів провокують захворювання пародонту при виділенні патогенних мікроорганізмів з пародонтальних кишень. У лікуванні ЗЗП одним з основоположних принципів є використання антибіотиків широкого спектру дії з метою загальної санації порожнини рота: тетрацикліни, макроліди, цефалоспорин, лінкоміцин, олеандоміцин, рондоміцін, роваміцин. Найбільш ефективними в лікуванні пародонтиту вважаються антибіотики групи макролідів (еритроміцин, олеандоміцин), рондоміцін, ерициклін і лінкоміцин [50, 51]. Нерідко ефективність антибіотикотерапії підвищується за рахунок комбінування антимікробних засобів з вітамінами, ферментами, нестероїдними протизапальними засобами [25, 41].

Однак багато хто з цих препаратів дають лише тимчасовий позитивний ефект. Припинення лікування антибіотиками нерідко веде до відновлення патогенної мікрофлори. Тому їх доцільніше використовувати при захворюванні пародонту, що протікає у вигляді абсцедування, при вираженій гнійної ексудації з кишень і перед хірургічним втручанням [61].

В даний час існують антибіотикостійкі штами стафілококів, що з'явилися внаслідок ослаблення антигенного впливу гальмуванням процесів імуногенезу. Літературні дані в останні роки вказують на той факт, що дія антибіотиків стала менш ефективною, місцеве застосування антибіотиків у стоматології обмежено [31]. Тому вибір антибактеріальної терапії є досить складним завданням [56, 21].

Незважаючи на широкий арсенал засобів для лікування ЗЗП, поява на фармацевтичному ринку практично будь-якого нового препарату не залишається непоміченим в пародонтології [53, 72]. Подібний інтерес до нових медикаментів пояснюється відсутністю лікарських форм, що повністю задовольняють вимогам, як по ефективності впливу, так і по зручності застосування.

Поряд з антибіотиками досить широке поширення отримали препарати метронідазолу, а саме «Метрогіл - дента». Він являє собою гель, що містить метронідазол і хлоргексидин, вони входять до складу в різних концентраціях [16, 31]. До позитивних якостей лікарської форми відносяться приємний, освіжаючий смак, хороша розчинність у воді. Висока плинність препарату сприяє заповненню пародонтальних кишень і відтоку ексудату [48]. Він ефективний при лікуванні анаеробних інфекцій, викликаних негазоутворюючими анаеробами (анаеробні пептострептококки, бактеріоіди, пептококи, клостридії) [72]. До нього чутливі фузіформні бактерії, спірохети; він пригнічує активність найпростіших, в тому числі трихомонад, дизентерійної амеби і лямблій роду Giardia [22]. Одним з найважливіших переваг «Метрогіл - дента» є можливість створення точної концентрації активних речовин у місцях найбільшого скупчення пародонтопатогенної флори. Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів свідчать про високу ефективність «Метрогіл - дента» при проведенні місцевої протизапальної терапії ЗЗП. Препарат можуть наносити на ясенний край, вводити в пародонтальні кишені або застосовувати у вигляді полоскань [60].

Однак результати останніх досліджень говорять про те, що бактеріостатіческій і бактерицидний ефекти «Метрогіл - дента» залежать як від тяжкості ураження пародонту, так і від концентрації метронідазолу в препараті. Гель «Метрогіл - дента» містить 1% метронідазолу, рекомендується застосовувати після завершення активного лікування, тобто в якості підтримуючої терапії. Виражений бактерицидний ефект «Метрогіл - дента» спостерігається тільки при великій концентрації метронідазолу - 25 %, тому дану лікарську форму доцільно застосовувати тільки в умовах стоматологічних установ [48].

Місцеве застосування слабких антисептиків значно змінює мікрофлору порожнини рота в кількісному відношенні. Кількість грамнегативних бактерій знижується в 3-4 рази з наступним відновленням протягом 3-6 місяців. При застосуванні цього антисептика на 80-90 % зменшується кількість патогенної мікрофлори, индуцуючий карієс і ЗЗП в порожнині рота.

Є дані про зменшення кількості мікроорганізмів в зубному нальоті в два рази при використанні 0, 2 % розчину хлоргексидину [59]. Його використовують для полоскання порожнини рота протягом двох хвилин. З успіхом використовується розчин хлоргекседину для ротових ванночок після чищення зубів протягом 1 -2 хвилин і промивання ясенних кишень. При тривалому застосуванні хлоргексидин сприяє десквамації епітелію в порожнині рота, зміни смакової чутливості. Але його застосування на практиці утруднено через неприємного смаку [2, 59].

Найбільш виражений терапевтичний ефект полівітамінних препаратів, а також препаратів рослинного походження, що містять природні суміші вітамінів, мікроелементів і різних біологічно активних речовин [43, 45, 62].

Медикаментозне лікування хворих з запальними захворюваннями пародонту вимагає тривалої підтримки достатньої високої терапевтичної концентрації медикаментів при впливі на уражені ділянки пародонту. Це досягається іммобілізацією лікарських речовин з використанням різного роду носіїв. Можна використовувати нерозчинні або розчинні препарати, які довго зберігають високу концентрацію діючої речовини [59]. Препарат «Амісорб» застосовується у вигляді аплікацій на пародонтальні кишені, але він ефективний тільки в комплексному застосуванні для лікування ВЗП [71].

З метою проведення ремінерализуючої терапії використовують аплікації калійвмісних розчинів. Альтернативою традиційним кальцій препарати є включення сполуки кальцію до складу біорозчинних плівок.

Для лікування хронічного генералізованого пародонтиту, а також різних форм анаеробної інфекції широко використовуються похідні імідазолу - група нітромідазола (метрогіл, прапори). Однак при пероральному застосуванні нітромідазола дуже часто виникають побічні ефекти у вигляді дисфункції шлунково-кишкового тракту, запаморочень і головного болю, тому слід враховувати його високу гепатотоксичність. Перераховані лікарські засоби малоефективн, так як вони впливають лише на частину мікрофлори і не завжди створюють високу концентрацію в ясенної рідини пародонтальної кишені [36].

Більшість лікарських препаратів мають побічні реакції, надають подразнюючу дію на слизову оболонку при пероральному прийомі, можуть забарвлювати зуби, пломби, створюють певні дискомфортні відчуття в порожнині рота і можуть надавати токсичну дію на організм. Більшість антибактеріальних лікарських препаратів для лікування ЗЗП використовуються у вигляді полоскань, аплікацій, у формі мазі та ін. Основним їх недоліком є те, що вони пригнічують як патогенну, так і стабілізуючу мікрофлору. У результаті клінічна ефективність лікування запального процесу антибактеріальними засобами нетривала, так як після закінчення впливу знижується колонізаціонна резистентність тканин, і патогенна мікрофлора починає розвиватися знову [60, 61].

Одним з додаткових методів в комплексному лікуванні запальних захворювань пародонту є використання засобів індивідуальної гігієни. Доведено сприятливий дію багатьох зубних паст на зуби і тканини пародонту, що містять біологічно активні речовини лікарських рослин.

У профілактиці та лікуванні захворювань пародонту досить ефективними є зубні елексири, що містять екстракти лікарських рослин. Так, «Осинка», «Елам», «Весна», «Фітодент» та ополіскувачі «Полігон - Мірта», «Морська зірка» містять мідне похідне хлорофілу, екстракт ромашки, кору осики, масло чайного дерева. Клінічні спостереження, експериментальні та лабораторні дослідження підтверджують вплив природних біологічно активних речовин і насамперед природних антиоксидантів на трофіку, мікроциркуляцію, резистентність і загоювальність тканин порожнини рота, а також на нормалізацію процесів агрегації і дезагрегації тромбоцитів крові, що призводить до зменшення кровоточивості ясен при пародонтиті.

Застосування зубної пасти «Рагadontах», що містить витяжки 8 лікарських трав, в 2 рази скорочує період інтенсивності лікування загострившигося генералізованого пародонтиту.

Слід підкреслити, що особливо ефективні в терапії запальних захворювань пародонту, лікарські форми, що містять синтетичні антимікробні засоби, які, однак, при тривалому впливі на організм часто проявляють небажані або побічні дії: резистентність збудників інфекції, зміна імунологічної реактивності організму, алергічні реакції, токсичність. Цих наслідків можна в багатьох випадках уникнути, більш широко впроваджуючи в практику пародонтології лікарські засоби рослинного походження, які більш безпечні, полівалентні і придатні для тривалого застосування [71].

Тому, як і раніше залишається актуальним і перспективним напрямком фармацевтичної технології розробка антимікробних лікарських засобів рослинного походження. Використання при лікуванні лікарських рослин має виражений позитивний клінічний ефект на тканини пародонту з мінімальним побічним впливом і забезпечує детоксикацію, не завдаючи шкоди організму [35, 58].

Лікарські рослинні засоби знаходять широке застосування при лікуванні захворювань даної патології, вони мають широкий спектр лікувальної та профілактичної дії, здатні швидко усувати симптоми загострення, надають кровоспинну, протизапальну, регенеруючу і загальнозміцнюючу дію [43].