Вороги і шкідники бджіл.

У бджіл є кілька видів ворогів і шкідників, які у разі значного розмноження завдають великих збитків бджільництву. До таких ворогів належать бджолоїдка звичайна, філант, або бджолиний вовк, шершні, оси; до шкідників - велика і мала воскова міль, мурашки, метелик «мертва голова», гризуни.

Бджолоїдка звичайна виводить пташенят у норах, видовбаних у підмитих і крутих схилах річок, балок, проваллів. У зимовий період живиться бруньками абрикоса, тому її багато в південних районах, де на значних площах вирощують абрикос. Восени великі зграї бджолоїдок налітають на пасіки і поїдають льотних бджіл. Бджолоїдку звичайну занесено до Червоної книги і знищувати її гнізда та відсгрелювати птахів заборонено. Тому в господарствах Херсонської області для відлякування бджолоїдок застосовують записаний на магнітофоні їх крик. Магнітофон включають під час нальоту чергової зграї бджолоїдок і крик зляканої бджолоїдки відганяє їх з пасіки.

Філант масово з'являється на піщаних ґрунтах Чернігівської, Сумської та інших областей. У роки масового розмноження знищує значну кількість льотних бджіл. Основними заходами боротьби є засипання нірок, де виводиться філант, кочівля пасік у місцевості, де він не зустрічається або його мало.

Шершні проникають у вулики і забирають мед. Заходи боротьби - знищення гнізд, відловлювання дорослих комах.

Оси. Зимує одна матка. Однак улітку вони створюють великі сім'ї. Гнізда будують у вигляді кількох круглих однобоких горизонтальних стільників, розміщених один над одним. Гніздо покривають плівкою з такого самого матеріалу, що й стільники. Гнізда оси будують на дахах будівель, у прибудовах до них та в інших, захищених від непогоди місцях. Восени при зниженні температури до 8-10 °С, коли бджоли стають малоактивними, оси проникають у вулики і забирають із стільників мед. В окремі роки оси масово розмножуються і завдають бджільництву значних збитків. Основними заходами боротьби з осами є знищення гнізд, відловлювання дорослих ос за допомогою пляшок, на третину наповнених водою, розбавленою соком плодів з цукром або медом. Оси відчувають запах, залазять крізь шийку в пляшки і гинуть у воді. Із пляшок їх видаляють разом з водою і знищують або закопують у землю.

Мурашки живуть великими сім'ями. Вони будують гнізда також і на пасічних точках, під вуликами, проникають у вулик, де виводять личинок і забирають мед. Заходи боротьби різні. У лісах, лісосмугахі парках під пасічний точок вибирають таке місце, де немає гнізд мурашок. Вулики ставлять на підставки, ніжки яких вставляють у коробки, в які наливають воду або гас. Поверх утеплення вулика кладуть аркуш паперу, на який натрушують листя часнику, томатів та інших рослин, запах яких відлякує мурашок. Якщо на сім'ю нападає багато мурашок, підбирають сильну сім'ю, де їх немає. У льотний для бджіл день обом сім'ям надають одного запаху і вулики міняють місцями, внаслідок чого бджоли сильної сім'ї відганяють мурашок.

Метелик «мертва голова» має досить великі розміри. У стадії імаго він проникає у вулик і забирає мед із комірок стільників. Заходи боротьби - знищення метеликів, а в тих місцевостях, де їх багато, льоток перегороджують пластинкою із зубцями, крізь яку проходять лише бджоли.

Велика і мала воскова молі. Самки обох видів молі відкладають яйця, з яких виводяться личинки, що згодом перетворюються на лялечки, а останні - на дорослих комах. Самки відкладають яйця в гнізді бджолиної сім'ї, переважно на дні в смітті, в якому є воскова потерть, а також на стільниках. Личинки, які виводяться з яєць, роблять ходи в комірках з розплодом, трохи піднімаючи кришечки. Бджолині лялечки, пошкоджені личинками молі, не розвиваються, бджоли розпечатують комірки і видаляють їх з вулика. Це призводить до ослаблення бджолиних сімей та псування стільників. Личинки воскової молі, які розвиваються на запасних стільниках, розставлених, як і звичайно, на відстані 12 мм один від одного, звивають кокони, продірявлюють стільники і засновують ці місця павутиною. Такі стільники вже непридатні для використання, і їх перетоплюють. Для профілактики і боротьби з восковою міллю стільники обкурюють сірчистим газом, розставляють їх на стелажах і в корпусах на відстані 12 мм один від одного з періодичним чищенням днищ від сміття і воскових кришечок, видаляють личинки з ходів під час контролю гнізд. Стільники зберігають у спеціальних сховищах або обладнують для цього камеру в одній із кімнат пасічного будинку чи іншого приміщення. Заповнену стільниками камеру герметично закривають і в ній спалюють грудкову сірку на вугіллі з розрахунку 5 г на 1 м³ приміщення. Оскільки газ діє лише на личинок молодшого віку, обкурювання повторюють ще двічі через десять діб. Обкурюють стільники і в запасних корпусах багатокорпусних вуликів. Для цього ставлять один на один до десяти корпусів, на верхні бруски верхнього корпусу кладуть цеглинки з розпаленим вугіллям, висипають сірку і закривають герметично дахом.

Гризуни. Найбільшої шкоди бджільництву завдають миші. У рік масового розмноження велика кількість їх з'являється на пасіках. У льотний період бджоли не впускають мишей у вулики, однак із середини вересня, коли бджоли починають збиратися в клуб, а льоток не перекритий решіткою, миші залазять у вулики, гризуть стільники з медом і пергою, поїдають бджіл, які обсипались на дно, та тих, що розміщуються зовні клубу, непокоять сім'ю.

Заходи боротьби зводяться до утримання бджіл у відремонтованих вуликах, де льотки перекривають пластинкою із зубцями, розкладання отруєних принад, виловлювання гризунів. На деяких пасіках з цією метою тримають їжаків.