Мікроекономіка, як складова частина економічної теорії

Господарську діяльність людей вивчають різні економічні науки, які мають фундаментальний (теоретичний), функціональний та прикладний характер. Мікроекономіка є однією зі складових сучасної економічної теорії –фундаментальної науки про господарство, яка охоплює широкий спектр питань й проблем взаємодії окремих господарюючих суб'єктів, а також вивчає їх поведінку на різних ринках.

Рис. 1.1. Місце мікроекономіки у загальної економічної теорії.

Створення мікроекономіки має довгу й складну історію, що бере початок від класичної політекономії, так, А. Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних явищ, визначає функціональну залежність багатьох величин і тим самим закладає основи теорії функціонального аналізу. Він вважав, що багатство створюється в процесі виробництва, а розподіл праці, конкуренція, ринок підвищують ефективність виробництва. Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей та Томас Мальтус. Теорія трьох факторів виробництва Ж.-Б. Сея та закон спадної доходності Т. Мальтуса досі використовуються у мікроекономіці.

Однак становлення мікроекономіки як самостійної науки припадає на кінець XIX століття, коли завершується становлення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання.

Створення мікроекономіки як науки пов’язують з іменами А. Вальраса (1834-1910), К. Менгера (1840-1921), А. Маршалла (1842-1924). Ці вчені-економісти незалежно один від одного й різними шляхами прийшли до створення теорії ринкової рівноваги, яка в подальшому була розвинута видатними економістами Ф. Візером в Австрії, Ф. Еджуортом й У. Джевонсом в Англії, В. Парето в Італії, Д. Кларком і І. Фішером в США. Вперше був використаний апарат математики як інструмент економічних досліджень, вперши відбулися спроби описати ринок конкурентних товарів як замкнуту систему жорстких кількісних взаємозалежностей.

Починаючи з 1933 р. – до сьогодення мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється новими відкриттями: ефект доходу та ефект заміщення, теорія недосконалої конкуренції, теорія монополістичної конкуренції, теорія ігор. Завданням мікроекономіки є формування економічного мислення для ринкових умов.

Вирішення фундаментальних задач, що стоять перед економічною системою, проводяться на мікро- та макрорівнях. Якщо макроекономіка досліджує функціонування економічної системи в цілому, то мікроекономіка аналізує поведінку окремих економічних суб'єктів. Крім того, мікроекономіка не тільки намагається зафіксувати те, що є, але і розробляє найкращі варіанти розв'язання проблем, що виникають, проблем раціонального ведення господарства.

Раціональна поведінка господарюючих суб’єктів в сучасному розумінні означає, що мета його діяльності – одержання безпосередньої матеріальної вигоди. Однак, господарюючі суб’єкти різноякісні. Так, фірма одночасно є і виробником, і споживачем, і інвестором, і власником. Тому мікроекономіка розглядає фірму в кожному із її станів окремо.

Прагнучи максимізувати власного добробуту, мікроекономічні суб’єкти приймають рішення на основі критерію «витрати-вигоди» і реалізують їх, якщо вигода перевищує витрати.

Мікроекономіка, як складова частина сучасної теоретичної економки, використовує основні категорії політекономії.