Ефективність у споживанні та обміні

Ефективність розподілу благ – це розподіл благ, що використовується за певний період часу, між споживачами таким чином, що стає неможливим поліпшити становище однієї особи без завдання шкоди іншій.

Згідно з кардиналістською версією поведінки споживача, на досконало конкурентному ринку кожен споживач одержить максимум корисності, якщо: , або .

Пропорції обміну визначаються граничною нормою заміщення благ, яка показує, від якої кількості блага Y треба відмовитися, щоб отримати додаткову одиницю товару X:

.

На конкурентному ринку всі споживачі купують товари по урівноваженим цінам, тому:

– для всіх споживачів M, N.

Взаємо вигідний обмін триває, доки всі MRS_XY для всіх споживачів не зрівнюється:

.

За умови рівності граничних норм заміни для всіх учасників обміну досягається оптимальний розподіл благ між індивідами у споживанні, має місце рівновага, ефективна за Парето.

Ефективний розподіл благ в процесі обміну на досконало конкурентному ринку за ординалістською версією ілюструє графічна модель «діаграма Еджворта».

Для побудови моделі застосовують наступні припущення:

– в економічній системі використовується тільки два види ресурсів;

– в економіці розподіляються два види товарів (X та Y)

– в розподілі беруть участь два споживача (M та N);

– розподіл відбувається без витрат, тобто витрати угод дорівнюють нулю.

Розподіл заданого обсягу товарів між двома споживачам буде ефективним, коли він відповідатиме точкам дотику кривих байдужності цих споживачів до лінії бюджетного обмеження (рис. 13.3).

Кожен учасник обміну максимізує корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, в результаті на ринку споживачів товарів встановлюється рівновага.

Графічно розподіл заданого обсягу товарів між двома споживачами буде ефективним коли він відповідатиме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів (M та N) до лінії бюджетного обмеження, нахил якої дорівнює співвідношенню цін товарів: . Споживачі знаходяться у рівновазі, максимізуючи корисність від певного набора товарів, на який використовують вісь свій обмежений бюджет. У точках рівноваги кути нахилу кривій байдужості та лінії бюджетного обмеження однакові, отже, підтверджується висновок, що граничних норм заміни для всіх учасників обміну граничні норми заміщення однакові:

.

Це означає, що неможливо перерозподілити сукупні обсяги товарів в економіці між споживачами, щоб покращити стан одного з них без погіршення стану іншого. Всі можливі покращення вичерпані, вигідні обміни відсутні.

Якщо на конкурентному ринку попит не відповідає пропозиції, ціни будуть змінюватися доти, поки ринок не досягне рівноважного стану, за якого криві байдужості обох споживачів і бюджетна лінія будуть дотичними.

Через усі точки дотику кривих байдужості (див. рис. 13.3 – це точки A, B, C) можна провести криву, яка має назву крива контрактів. Кожна точка на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за Парето, оскільки у цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого.

Якщо побудувати графік, на осях якого відкладемо рівні корисностей споживачів M та N, а кожній точці в цій системі координат відповідатиме один з ефективних варіантів розподілу товарів, що належать кривій контрактів, то вона трансформується у криву споживацьких можливостей або криву контрактів. Для економічної системи існує множина точок ефективності.

Крива споживацьких можливостей (UPC) – модель економіки з двома економічними суб’єктами, які розподіляють між собою обмежений обсяг ресурсів споживання (рис. 13.4).

Крива споживацьких можливостей показує, якого максимального рівня корисності може досягти споживач M за кожного з рівнів корисності споживача N. Ця крива має від’ємний нахил, оскільки, покращення стану одного споживача призведе до зменшення ресурсів споживання іншого, тобто до погіршення його становища.

Кожна точка на кривій споживацьких можливостей відповідає ефективному варіанту розподілу товарів і ресурсів.