Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
ГДК забруднюючих речовин у ґрунтах
У грунтах ГДК забруднюючих речовин визначають переважно для орного шару. ГДК у ґрунті - це максимальна концентрація забруднюючої речовини (мг речовини на кг ґрунту), що не викликає прямого чи опосередкованого негативного впливу на здоров'я людини і здатність ґрунтів до самоочищення. Принцип установлення ГДК хімічної речовини в ґрунті полягає у визначенні концентрації, при якій забруднююча речовина не потрапляє в контактуючі з нею середовища в кількостях, що перевищують гігієнічні нормативи для цих середовищ (повітря, вода, рослини), і не має негативного впливу на загальносанітарні показники ґрунту. При цьому порівнюють граничні концентрації за міграцією речовини в рослини, воду, повітря. Норматив визначають за показником, що лімітує. Аналогічно визначенню ГДК для води у ґрунті розрізняють різні показники шкідливості: транслокаційний, загальносанітарний, міграційний (водний, повітряний). Загальносанітарний показник характеризує вплив речовини на здатність ґрунту до самоочищення, а також на ґрунтовий мікробіоценоз у кількостях, що не змінюють зазначені процеси. Транслокаційний показник характеризує здатність речовини переходити з орного шару ґрунту через кореневу систему рослин і накопичуватися в зеленій масі та плодах у кількості, що не перевищує ГДК для даної речовини в харчових продуктах. Міграційний повітряний показник характеризує здатність речовини переходити з орного шару ґрунту в атмосферне повітря і поверхневі водні джерела в такій кількості, що при міграції цієї забруднюючої речовини не відбувається перевищення величини ГДК для атмосферного повітря. Міграційний водний показник характеризує здатність речовини переходити в підземні ґрунтові води та джерела. Норматив ГДК забруднюючих речовин у ґрунті визначають на підставі експериментальних (на лабораторних установках) і польових досліджень. Крім ГДК використовується тимчасовий норматив ОДК (орієнтовно допустима кількість), що одержують розрахунковим шляхом і переглядають кожні 3 роки чи заміняють на ГДК після отримання необхідних додаткових даних. При нормуванні забруднення ґрунтів хімічні речовини поділяють на 3 класи небезпеки: 1- високо небезпечні (ДДТ, As, Cd, Hg, Pb, бенз(а)пірен й ін.); 2- помірно небезпечні (карбофос, Co, Ni, Cu, Cr, Mo й ін.); 3- мало небезпечні (Ва, V, W, Mn, Sr й ін.). Таким чином, санітарно-гігієнічне нормування охоплює всі середовища, різні шляхи надходження забруднюючих речовин в організм, хоча рідко ураховує комбіновану дію (одночасна чи послідовна дія декількох речовин при тому самому шляху надходження) та не враховує ефектів комплексного (надходження забруднюючих речовин в організм різними шляхами і з різними середовищами - з повітрям, водою, їжею, через шкірні покриви) та сумісного впливу всього різноманіття фізичних, хімічних і біологічних факторів навколишнього середовища. Існують лише обмежені переліки речовин, що мають ефект сумації при їхньому одночасному вмісті в атмосферному повітрі. Валовий фоновий зміст і ГДК важких металів у грунтах [32]
Граничнодопустимий рівень рухливих форм важких металів у ґрунтах [32]
Таблиця 3.8 Орієнтовно допустимі концентрації (ОДК) валового вмісту важких металів у грунтах з різними фізико-хімічними властивостями [18]
Таблиця 3.9
|