екологічні свята і фестивалі, екологічні конкурси.

Тема 4. Форми екологічної освіти дітей

План

Необхідність використання різноманітних форм організації екологічної освіти в дошкільному закладі.

Характеристика найпоширеніших форм організації екологічного виховання

1) екологічні заняття та екологічні екскурсії, уроки доброти та уроки мислення серед природи, уроки милування,

2) екологічні гуртки та студії,

3) екологічні акції;

4) екологічні виставки й експозиції, екологічні музеї,

екологічні свята і фестивалі, екологічні конкурси.

Література

1. Горопаха Н.М. Виховання екологічної культури дітей. – Рівне, 2001. – С. 30-34.

2. Горопаха Н.М. Урізноманітнення форм екологічної освіти дошкільнят // Оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання в закладах освіти: наукові записки РДГУ. – Випуск 13. – Рівне, 2000. – С. 63-72.

3. Зебзеева В. О формах и методах экологического образования дошкольников // Дошкольное воспитание.- 1998.- № 7.- С. 45-49.

4. Рыжова Н. Педагогические модели организации экологического образования в ДОУ // Дошкольное воспитание. – 2000. - № 9. – С. 40-46.

5. Тарасенко Г.С. Дивосвіт: технологія естетико-екологічного виховання. – К., 2000. – С. 7-11, 69-71.

У працях Н.Лисенко, С.Ніколаєвої, Н.Рижової, З Плохій, Н. Яришевої та ряду інших авторів детально висвітлюються створені ними програми екологічних знань, доступних дітям дошкільного віку, аналізується ефективність різноманітних методів екологічної освіти. Дещо менше уваги надано розкриттю своєрідності форм організації екологічної роботи з дошкільниками. Переважно цей аспект проблеми розглядається дотично інших питань, в той час як вибір форми навчання є однією із центральних проблем дошкільної дидактики. Більше того, психологи зазначають, що саме від правильно обраної вихователем форми навчально-виховної роботи залежить її ефективність. Л.С. Виготський писав, що якщо школяр навчається за програмою, запропонованою йому дорослим, то дошкільня приймає цю програму лише у тому разі, коли вона стає його власною програмою. Як же досягнути того, щоб дитина прийняла нашу програму? Відповідаючи на це запитання, Л.А.Венгер бачить лише один шлях – використання таких форм та методів навчання дітей, які включають види діяльності, котрі приваблюють дитину, найбільше відповідають її віку.

Ця теза, на нашу думку, є особливо важливою для організації процесу екологічної освіти та виховання дітей. Специфіка екологічного знання, яка полягає у його складності, багатогранності, міждисциплінарному характері, вимагає від вихователів ретельного вибору форм подання його дітям. І справа не лише у тому, щоб зробити екологічний матеріал доступним п'яти- семирічним малюкам. Важливо також, щоб форма організації екологічної освіти відкривала можливості для підвищення інтересу дітей до пізнання довкілля і забезпечувала їх пізнавальну активність.

Чимало нових форм екологічної освіти зараз широко пропагується у літературі. Серед них є такі, що запозичені із систем екологічного виховання дітей шкільного віку (екологічні акції («Зелений патруль», «Тиждень екологічної творчості» тощо) та пізнавальні розваги-змагання (КВК, аукціони, вікторини, «Поле чудес»), лабораторія юного еколога, екологічні гуртки та студії, екологічні міні-музеї та екологічні вистави. В окремих дошкільних закладах діти долучаються до спільної екологічної роботи із школярами у названих формах.

Деякі форми екологічного виховання виникли у результаті творчого використання педагогами досвіду відомих вітчизняних педагогів (наприклад, з досвіду роботи В.О. Сухомлинського прийшли такі форми роботи, як «уроки доброти» та «уроки мислення серед природи»), зарубіжного досвіду екологічної освіти (маршрути екологічними стежками, метеоцентр та багато інших).

Це, безперечно, не означає, що з метою екологічної освіти не використовуються традиційні для дошкільної дидактики, зокрема для методики ознайомлення дітей з природою, форми роботи з дітьми. Навпаки, оскільки більшість із нових форм екологічної освіти передбачає використання методів, які забезпечують високий рівень пізнавальної активності дітей, для участі у них дошкільнята вже повинні мати деякі природничі та екологічні знання. Крім того, малюки мають набути навичок спільної із однолітками пізнавальної діяльності, опанувати проблемно-пошукові методи пізнання. Тому використання нетрадиційних форм екологічної освіти може бути ефективним лише у тому випадку, коли вони логічно поєднуються із цілим рядом форм, традиційних для дошкільної дидактики, тобто таких, котрі розроблені спеціально для навчання дошкільнят, пристосовані до умов життя дитини в дитячому садку, відображають вікову специфіку навчальної діяльності дітей нього віку.

Серед традиційних форм екологічної освіти в дошкільному закладі головну роль відіграють заняття. Значення занять у екологічній освіті, як і у дошкільній дидактиці взагалі, надзвичайно велике. Р.С.Буре зазначає, що основною перевагою занять є можливість формувати у дошкільнят систематичні знання. Поряд з цим вони дозволяють підтримувати дитячу допитливість і формувати на її основі пізнавальний інтерес, виховувати морально-вольові якості, важливі для пізнавальної діяльності (наполегливість, ретельність, старанність, відповідальність), а також доброзичливе та поважне ставлення до тих, хто навчається поряд. Діяльність дітей на заняттях проходить в оточенні однолітків. На думку О.П.Усової це створює можливості для активного впливу дітей один на одного. Тому освітній та розвиваючий ефект колективних занять є значно більшим, ніж тоді, коли дорослий працює з однією дитиною.

Присвячувати екологічним проблемам спеціальні заняття доцільно у старшому дошкільному віці. В роботі з молодшими дітьми, де головним завданням екологічного виховання є формування у дітей позитивного емоційного ставлення до об’єктів та явищ природи та перших знань про них, можна використовувати традиційні форми роботи та ті види занять, які відповідають віковим можливостям дітей (заняття у формі дидактичних та сюжетно-дидактичних ігор, заняття-спостереження тощо). У старшій та підготовчій до школи групах екологічний (природоохоронний) матеріал уже може виділятися в окремий напрямок роботи. Тематика екологічних занять серед інших може включати такі проблеми, як:

· забруднення навколишнього середовища, його причини і наслідки;

· боротьба із забрудненням води, повітря, ґрунту;

· охорона рідкісних видів рослин та тварин;

· вплив діяльності людини на навколишнє середовище;

· правила поведінки у природі;

· екологічна безпека дошкільнят.

Проводити екологічні заняття доцільно 2-3 рази на квартал у системі роботи щодо ознайомлення дітей з природою. За формою екологічні заняття майже завжди є інтегрованими чи комплексними, оскільки на них природничий та природоохоронний матеріал поєднується з матеріалом інших розділів програми (валеологічним, народознавчим та краєзнавчим матеріалом, ознайомленням з працею дорослих, навколишнім світом).

Досить часто екологічні заняття проводяться у формі сюжетно-дидактичної гри. Характерною рисою таких занять є наявність ігрового сюжету, створеного на основі улюблених дитячих ігор («Сім'я», «Магазин», «Будівництво» тощо), казок чи книг. Дошкільна дидактика накопичила чимало своєрідних «дидактичних» сюжетів, які можуть використовуватись як основа сюжетно - дидактичної гри. Це заочні «екскурсії», уявні мандрівки, «уроки» у ляльковій або лісовій школі тощо. Основним методом навчання на таких заняттях є дидактичні ігри, котрі підбираються або створюються вихователем відповідно до обраного сюжету. В сюжетно-дидактичних іграх екологічної тематики крім дидактичних ігор вихователі можуть використати й інші методи, зокрема елементарні досліди, розглядання картин та ілюстрацій, моделювання. Ефективним є спосіб об’єднання усіх занять у систему завдяки наявності єдиного ігрового персонажа, який виступає основним джерелом екологічної інформації для дітей. Єдиний ігровий персонаж у поєднанні з різноманітністю форм організації пізнавальної діяльності дітей та нетрадиційністю місця проведення частини занять (вони можуть проходити не лише у груповій кімнаті, а й у музичній чи спортивній залах, “екологічній кімнаті”) забезпечує постійний високий пізнавальний інтерес дітей та їх розумову активність. Ігровими образами, від імені яких вихователь подає дітям екологічний матеріал, можуть стати герої дитячих казок чи книг (Барвінок, Ромашка, Цибуліно) або придумані вихователем і дітьми персонажі (Лісовичок, Гномик, Малятко-Здоров’ятко тощо).

Екологічні екскурсії та прогулянки. Робота, розпочата на заняттях, обов’язково продовжується в інших формах: матеріал екологічного змісту включається у прогулянки, екскурсії, екскурсії-огляди. Ці форми роботи можуть мати як допоміжне, так і самостійне значення. У першому випадку вони виступають як одна із форм підготовчої роботи до заняття чи служать для закріплення отриманих на ньому знань. Так, перед заняттям, присвяченим проблемі забруднення повітря, доречною буде прогулянка по вулиці, яка включає спостереження за автомобілями, екскурсія до найближчої котельні, промислового підприємства тощо. Порівняння чистоти снігу (в зимовий період) на груповому майданчику та біля автостради зробить для малят наочно видимим зв'язок між інтенсивним автомобільним рухом та станом атмосфери. Екскурсії та прогулянки можуть слугувати і самостійним джерелом природничо-екологічних знань дітей. Такі екологічні екскурсії організовуються з метою показу дітям старих та рідкісних дерев, їх розміщення, співіснування з рослинами та тваринами; цікавих об’єктів рельєфу; рослин або тварин, яких у даній місцевості обмаль; біологічних та абіологічних об’єктів природи, взаємозв’язку між ними; праці людей в природі, їх діяльності по охороні довкілля. Екологічні екскурсії слугують також для узагальнення знань дітей про певні екосистеми (біоценози), такі як ліс, парк, водойма, луки, наочного вивчення наявних у них екологічних зв’язків.

Екологічні екскурсії-експедиції можуть спрямовуватись, як вважає В.Зебзеєва, на обстеження найближчого довкілля, вивчення екологічної обстановки на території дитячого садка та в мікрорайоні, прокладання «екологічних стежок» та маршрутів прогулянок, збір лікарських рослин тощо. Особливо ефективними вони є для показу дітям природоохоронної діяльності дорослих, ознайомлення із екологічними проблемами рідного краю, збереження й покращення довкілля.

Основний метод роботи на екскурсії – спостереження. Крім того, часто використовуються такі методи, як виконання дітьми нескладних самостійних завдань (серед них повинні переважати проблемні ситуації, пошукові, дослідницькі завдання), повторні спостереження, складання описових розповідей про побачене, трудові завдання та ігри. При проведенні екскурсії важливо правильно розмістити дітей, так, щоб показати об'єкт спостереження з різної відстані. Як і на заняттях, доцільно вдатися до індивідуально - групових та колективно - групових форм роботи, чергувати колективні та індивідуальні спостереження, використовувати ігрові прийоми.

Чимало дослідників та практиків вважають, що багато екологічної інформації дошкільнята можуть отримати в ході екскурсій до музеїв, галерей, на виставки тощо. Зокрема Р.Левіна рекомендує відвідати із старшими дошкільниками краєзнавчий, зоологічний або художній музеї, обсерваторію, виставки квітів, собак чи кішок тощо. Н.Рижова вважає, що екскурсія до музею (краєзнавчого, природничого, історичного або ландшафтного) не тільки допоможе розкрити дітям взаємозв'язки у природі та яскравіше висвітлити місце людини у природному світі, показати результати впливу людської діяльності на стан довкілля. Вона може підштовхнути до створення у дитячому садку власного ландшафтно-етнографічного або екологічного міні-музею, зацікавить дітей колекціонуванням.

Своєрідними варіантами занять та екскурсій є „уроки мислення” (запропоновані ще В.О. Сухомлинським) та „уроки доброти” серед природи. „Уроки мислення”, за В. Сухомлинським, - це і живе, безпосереднє сприймання образів, картин, предметів і явищ навколишнього світу, і логічний аналіз, набуття знань, розумові вправи, з'ясування причин і наслідків. Основна тематика уроків мислення серед природи: „Подорож краплинки води”, „Пробудження природи від нічного сну”, „Як наближається гроза” тощо. Уроки серед природи повинні органічно поєднуватися з тими формами роботи, що проходять у групі, слугувати підготовчим етапом до наступного заняття, бесіди чи поглиблювати, продовжувати вивчення теми. Цікаву тематику „уроків мислення” та „уроків доброти” пропонує В. Зебзеева.

Г. Тарасенко розробила методику проведення і своєрідних „уроків милування” та „уроків художнього пізнання природи”, метою яких є формування у дітей емоційно-позитивного, еколого-естетичного ставлення до природи. Якщо „уроки милування” мають проходити безпосередньо в природі і бути побудованими на методах спостереження і бесіди, то „уроки художнього пізнання природи” можуть бути проведені у груповій кімнаті чи кімнаті природи. Їх зміст складають розглядання художніх картин, читання творів художньої літератури, слухання музики, мовленнєва творчість вихованців. Всі названі види занять-„уроків” є, як правило, тематичними, тобто присвячуються певній темі. У їх плануванні Г. Тарасенко радить використовувати й принцип сезонності, тобто, наприклад, уроки милування проводити кожної пори року і присвячувати сезонним явищам у природі.

Екологічні гуртки та студії. Ці форми екологічної роботи передбачають поглиблення та розширення знань дітей, які виявляють особливий інтерес до пізнання природи. Як правило, екологічний гурток чи студія об'єднують вихованців різних вікових груп. Залучати дітей до їх роботи можна починати у середній групі, коли виявляється вже певна спрямованість пізнавальних інтересів малят. Відмінність між студією та гуртком існує як у змісті, так і у основних методах роботи. Студія має яскраво виражене художньо-естетичне спрямування. Її учасники не просто пізнають природу, вони вчаться художнім словом і дією передавати свої почуття, ставлення до природи. В роботі студії активну участь можуть брати не тільки діти, а й їх батьки. Тематика занять студій може бути різноманітна, наприклад, присвячена складанню екологічних казок, підготовці екологічних виставок, свят, фестивалів, вистав (“Екологічний театр”), вирощуванню кімнатних рослин та квітів. Екологічний гурток завжди більше спрямований на розвиток пізнавальної активності та самостійності дітей. Вже з назв (“Маленькі чомучки”, “Дослідники природи”, “Дитяча природнича академія”, “Маленький садівник”, “Зелений патруль” тощо) видно, що основними у роботі гуртків є проблемно-пошукові та практичні методи – елементарні досліди, моделювання тощо. Зміст роботи гуртка може полягати у дослідженні певної природничої та екологічної проблеми, вивченні стану довкілля. Дітей старшого дошкільного віку можна залучити до роботи над “екологічним проектом”, наприклад, до створення кутка природи в дитячому садку, прокладання “екологічних стежок” по території дошкільного закладу та найближчих природних об’єктів (лісу, парку тощо), збору та вирощування лікарських рослин, влаштування в дитячій установі “зеленої аптеки”, “фітобару”, створення екологічного міні-музею, “метеоцентру” тощо.

Екологічні акції.

Екологічна акція – ряд дій, що починаються для досягнення якої-небудь мети, насамперед для формування в дітей і дорослих екологічної культури, екологічної свідомості, екологічного світогляду. Наприклад, разом з учнями шкіл дошкільнята беруть участь у еколого - натуралістичному поході «Біощит України», акціях «Мурашник», «Джерельце», «Жива вода» та «Зелена весна», допомагають у вирощуванні та зборі лікарських рослин, озелененні вулиць, закладанні квітників. Можливе проведення екологічних акцій у окремому дошкільному закладі. Так, В. Зеніна розкриває методику проведення кілька акцій - «Ялинка – зелена голочка», «Прикрасимо землю квітами», що розроблені С.М. Ніколаєвою. Крім них, силами педагогів розроблені і впроваджені в життя акції «Берегиня», «Бережіть первоцвіти», «Допоможемо мавпам московського зоопарку». Кожна екологічна акція включає різноманітні методи і навіть форми роботи. Наприклад, Акція «Берегиня» народилася як реакція на нераціональне використання води дітьми і дорослими. У її рамках були розроблені заходи з дітьми, співробітниками і батьками. Для дітей організували серію занять «Це чарівниця вода», «Де живе вода?», «Що нам вода?». Діти ознайомилися з властивостями води і її чудесними перетвореннями. Спираючи на отримані знання, діти обговорювали, що необхідно зробити для того, щоб ощадливо і розумно використовувати воду. Домовилися пройти по дитячому саду і перевірити, як користуються водою співробітники і діти, чи немає витоку води. Результати відзначалися дітьми в спеціальному зошиті значками, а також на стенді. Для батьків оформили тематичні ширми: «Вода - це життя», «Давайте берегти воду», провели анкетування «Що ми знаємо про воду?» серед співробітників і батьків. У нашу дошкільну установу запросили «Музей води на колесах». Екскурсовод розповів дітям, відкіля надходить вода в будинки, який шлях очищення вона проходить, чому треба берегти воду, як нею треба користуватися і т.д. Дітям показали уривки з мультфільмів, подарували плакати про дбайливе ставлення до води. Екскурсія стимулювала нас продовжити роботу з теми «Вода». На вечорі «Давайте берегти воду!» проводилися змагання між двома командами - «Крапельки» і «Росинки». Робота з теми продовжувалася і під час цільових прогулянок на ставок. Співробітники дитячого саду і діти виступили ініціаторами робіт із благоустрою території ставка. Їхніми силами була розроблена програма «Оазис у місті». У такий спосіб активна життєва позиція дорослих членів колективу послідовно передається дітям.

Екологічні виставки та конкурси.

Для закріплення знань дітей, їх своєрідної фіксації організовуються екологічні виставки та конкурси, які можуть бути надзвичайно різноманітними за змістом. Оскільки для того, щоб взяти участь у конкурсі чи підготувати роботу на виставку, діти повинні мати досить глибокі та усвідомлені знання, ці форми екологічної роботи зазвичай плануються у підсумку вивчення теми. Наприклад, у кінці кожного кварталу може бути організована виставка дитячих малюнків або підібраних разом з дітьми ілюстрацій, що висвітлюють працю людей, спрямовану на збереження та охорону природи кожної пори року. Доречні також тематичні виставки до Дня птахів, Місяця тиші, Тижня чистої води, Міжнародного дня охорони природи тощо. Зацікавлюють дітей і екологічні конкурси, у яких вони можуть проявити свою активність, вмілість, поспілкуватися із своїми товаришами, позмагатися. В дитячому садку можуть бути організовані словесні конкурси (на них діти читають вірші про природу, складають казки та розповіді, загадують та відгадують загадки, пояснюють прислів’я та прикмети тощо), графічні (моделей, ребусів, кросвордів), пантомімічні (наслідування характерної поведінки тварин, їх пристосувань) та “політехнічні” конкурси (складання букетів та рослинних композицій, майстрування годівниць та синичників тощо).

Екологічний музей. Може бути створений як у приміщенні ДНЗ, так і на території (ландшафтний, квітник-мапа тощо). У музеї доречні наступні експозиції: рослинний світ (гербарій); рідкісні, зникаючі види рослин і тварин (альбоми і фотографії); мінерали і гірські породи (колекції дітей); вода, її використання, охорона (ілюстрації); зелена аптека (лікарські трави); екосистеми (моделі); екологічні катастрофи і нещастя (альбоми, ілюстрації).

Використовується у екологічному вихованні і така неординарна форма осмислення гармонії природи, як організація театральних вистав. Відтворюючи життя природи в одвічному конфлікті, русі і розвитку, театральні форми діяльності ефективно впливають на формування міфопоетичного погляду дітей на світ. В ході сценічного втілення різноманітних об'єктів та явищ навколишнього світу діти мають змогу відчути красу життєтворчості природи, а також отримують можливість доєднатися до радісної співтворчості з нею. Елементи гри, діалогу, музики, пісень і танцю, використання костюмів та масок зумовлюють емпатичне злиття учасників вистави з об'єктами вті­лення. У процесі таких драматичних імпровізацій діти гостріше відчувають не лише одвічний сенс існування будь-чого у природі, але й легше усвідомлюють власну, людську роль у незмінності світобудови.

Організація театру природи має бути підпорядкована таким умовам:

— створення сюжету вистави повинне спиратись на реальні процеси у природі, на об'єктивні закони існування і розвитку її об'єктів та явищ;

— зміст театрального дійства слід зорієнтувати, насамперед, на оспі­вування одвічної гармонії природи;

— народжена у процесі колективної творчості вистава повинна мати яскраво виражену екологічну і загальну гуманістичну спрямованість;

— у процесі підготовки вистави всім членам дитячого колективу варто підібрати певні ролі і доручення (актори, музичні оформлювачі, балетна група, режисери, костюмери, художники-декоратори, гримери, освіт­лювачі, суфлери та ін.);

— бажано залучити до процесу створення і постановки вистави бать­ків, старших учнів, професійних акторів;

— слід подбати про створення якісного театрального реквізиту (де­корацій, костюмів, бутафорії тощо).

Дітям варто пропонувати колективне створення вистав, присвячених основним стихіям природи, наприклад: " Морська таємниця", Сонячна казка", " Пори року", " Країна вітрів", " Зимовий сон", " Ранок року", " Небесні витівки", " Лісовий конкурс краси" та ін.