Нові вірування в Україні.

Умови для їхнього поширення досить сприятливі. Пояснюється це деякими особливостями соціально-політичної ситуації в Україні. Тут можна виділити кілька чинників - зокрема, соціально-політичні, релігійні, психологічні.

Серед політичних факторів, які сприяють поширенню на території України НВ, можна назвати відсутність у суспільстві чітких ціннісних та ідеологічних орієнтирів, які могли б бути основою для самовизначення людини у нових соціальних обставинах. Разом з тим, люди набагато частіше почали ідентифікувати себе з більш дрібними групами - йдеться про представників того чи іншого регіону, віросповідання тощо.

Необхідно також врахувати й те, що зростання популярності нових вірувань пов'язане із кризою традиційних громадських інститутів, таких як сім'я, школа тощо,

Вагомим чинником є слабкість впливу, який поки що здатні справляти на населення історичні Церкви, нерозробленість традиційними релігіями методів та форм діалогу з " новими" віруючими, які не мали раніше релігійної практики. Безумовно, на поширення та розповсюдження НВ впливає висока активність іноземних місій, засоби агітаційно-пропагандистської роботи з неофітами та фінансові можливості.

Входженню НВ до сучасного українського життя сприяють міжконфесійні конфлікти та, як наслідок, політизованість релігійних громад, що відштовхує певну частину тих, хто потребує саме релігійного життя. За умов міжконфесійних конфліктів, коли політизованість на цьому грунті впливає на втрату ознак власне релігійної духовності суб'єктів конфлікту, універсальність нових вірувань імітують миротворчу функцію, що і приваблює віруючих " нетрадиціоналістів".

Звичайно, існують й більш загальні причини звернення до НВ: невідповідність " мови" проповідей традиційних релігій сьогоднішньому культурологічному контексту; немобільність традиційних Церков, криза інституту сім'ї; коїіфлікт поколінь; протиставлення совісті - вигоді, поваги-нахабству, культури - безкультур'ю.

У цілому поява й поширення впливу НВ в Україні є частиною світового релігійного процесу. Тому вітчизняні нові рухи успадкували риси, які властиві їм у будь-якій країні: універсалізм, мобільність, орієнтація на спільний містичний досвід, відкритість послідовникам різних релігій і релігійно-філософських систем тощо. Попри велику кількість стандартних, світових атрибутів, які властиві тій або іншій новітній релігійній течії, українським НВ притаманні і певні специфічні ознаки.

По-перше, вони виникли в період загального релігійного відродження, тому їх появу можна розцінювати водночас і як наслідок слабкості традиційних релігій, і як прояв плюралізації релігійного життя.

По-друге, слід зазначити, що майже всі НВ прийшли в Україну через посередників: не безпосередньо від засновника, а з інших країн через його учнів. Згідно з цим, можна говорити про дещо менше харизматичне навантаження процесу розвитку цих течій в Україні.

Певні відмінності є і у формі організації людей довкола НВ. Зокрема, слід визнати, що на вітчизняному грунті не прижилася практика створення членами сьогоднішніх НВ різних виробничих одиниць у промисловості, торгівлі, сільському господарстві, що запроваджували релігійні організації Заходу.

Що стосується соціально-демографічних особливостей, то слід врахувати, що сучасний прихильник НВ відрізняється від традиційно віруючого. До складу нетрадиційних релігійних рухів України здебільшого входять люди, які були позбавлені релігійного виховання і прийшли до якоїсь певної релігійної спільноти або свідомо, зважено, ознайомившись з різними віросповіданнями, релігійними вченнями, культами, або повіривши проповідникам.

Що ж до вікової характеристики прихильників нетрадиційних релігійно-світоглядних вчень, то більше половини їх - 20-29 річні (51, 0%), значною є й середня вікова група від 30 до 49 років (38, 2%). Рівень освіченості віруючих достатньо високий. Вищу та незакінчену вищу освіту мають 54, 1%. Найвищий відсоток серед них дослідники зафіксували серед прихильників " Віри Бахаї" - 82, 0%. Таким чином, до складу громад увійшли переважно представники інтелігенції (педагоги, науковці, лікарі, художники, інженери тощо) і студенти. Найменшим у новітніх рухах є прошарок робітників, службовців, працівників сільського господарства.

Більшість прихильників НВ - жителі центральних, східних і південнихрайонів України. Наприклад, на Донецьку область, питома вага якої в загальноукраїнській масі релігійних організацій становить менше ніж 5%, припадає 16% усіх новітніх громад. Загалом понад 45% їх знаходиться в Києві, Донецькій області й Криму. У цілому НВ переважно поширені у регіонах, де вплив історичних Церков порівняно слабкий.

Сьогодні питома вага прихильників нетрадиційних релігій та світоглядних вчень у загальній масі віруючих не є значною.

На 1 січня 2004 року в Україні було зафіксовано: 392 громади " Церкви Повного Євангелія" при яких було відкрито недільні школи; 214 громад харизматичного напрямку (13 незареєстрованих) і кілька десятків недільних шкіл при них; кілька десятків громад " Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів" (мормони), В Україні офіційно нараховується 35 громад " Міжнародного товариства свідомості Крішни" (з них 9 незареєстрованних) і кілька десятків громад інших східних релігій. Зареєстровано общини " Рідної української національної віри" тощо.

Серед загальної кількості українських релігійних громад усіх конфесій (27286) громади НВ складали понад 3%. Але офіційні кількісні показники не відображають повноту процесу появи і поширення нових течій в Україні, оскільки існує певна кількість громад, що діють поза реєстрацією. Не фіксується державним органом у справах релігій велика кількість гуртків, груп, які збираються на квартирах однодумців.

В Україні на сьогодні представлені майже всі НВ. До неохристиянських рухів належать прибулі з-за кордону місії, новітні Церкви (Християнська місія " Еммануїл", " Армія спасіння", " Церква Ісуса Христа Святих останніх днів" (мормони), " Церква Повного Євангелія", " Церква Христа", Київський християнський центр " Нове життя", Християнська церква " Хвала і поклоніння", проросійське неохристиянське утворення " Богородична Церква" тощо). Християнські об'єднання українського походження: Спілка християнської міжконфесійної згоди " Логос" і " Собор євангельських Церков" тощо.

Релігії східного напряму представлені в Україні неоіндуїзмом, течіями буддистського спрямування, рухами сінтоїстської орієнтації - центрами " Міжнародного товариства Свідомості Крішни", " Ошо Раджніша", " Шрі Чінмоя", Місії " Світло душі", Міжнародного товариства " Всесвітня чиста релігія" (сахаджи), осередками " Трансцендентальної медитації", різними школами тибетського буддизму.

Поєднання елементів християнства та буддизму, християнства та ісламу, ведичних вчень спостерігається в таких релігійних новоутвореннях, що існують нині в Україні, як " Віра Бахаї", " Товариство ведичної культури", " Церква Єднання" (Муна), " Велике Біле Братство".

Привертає увагу неоязичництво, яке в Україні представлене течіями: " Рідна Віра", " РУНВіра", " Ладовіри", " Ягновіри", " Орантійці" тощо, які об'єднані ідеєю відродження дохристиянських вірувань українців. Основний контингент неоязичництва - національно орієнтована інтелігенція, яка розцінює християнство як чужу для України релігію, а процес відродження язичництва розглядає як основну можливість відродження українства.

Ще одним представником НВ в Україні є сайєнтологія. Більшість існуючих в Україні рухів (" Діанетика-Фонд Хаббарда", " Наука Розуму", " Християнська наука" тощо) мають іноземне походження, але знаходять дедалі більше послідовників у нашій країні, зокрема, діє " Міжнародний альянс нового мислення", до якого входить Київський центр " Науки Розуму", існують громади в Донецьку, Криму.

Увагу привертає діяльність тоталітарних деструктивних культів, що являють собою замкнені структури, які прагнуть обмежити зв'язок своїх членів із зовнішнім соціальним оточенням (" АУМ Сінрікьо", " Велике Біле Братство"). Слід зазначити, що певна тоталітарність взагалі існує в природі релігійного виховання і релігійного способу життя. Присутні елементи тоталітарності і в традиційних Церквах - православних і католицьких. Причому релігійна тоталітарність добровільна. Люди добровільно дотримуються тих норм і принципів, які зовні здаються обмеженням їх свободи. Віруючий, як правило, дотримується цих норм у своїх стосунках як з єдиновірцями, так і з суспільством у цілому. [4].

Крім названих вище НВ в Україні існують і сатаністи. Сатаністи - це організовані злочинні угруповання, що мають високий авторитет у кримінальному світі. При цьому ставка робиться на такі сфери злочинної діяльності: наркобізнес і торгівлю зброєю, виконання замовних убивств, рекет, кіднепінг. До створення та функціонування системи незаконного обігу наркотиків і зброї підключаться сатаністські групи зі США, Західної Європи, Прибалтики. Зроблено ставку на поступове встановлення сатаністами контролю над низкою нерелігійних злочинних угруповань і притягнення до лав авторитетів злочинного світу.

Таким чином, сьогодні на території України розповсюджений досить широкий спектр НВ. Поступово вони стають вагомим фактором впливу на суспільство. Природно, що при появі нового релігійного феномена суспільство змушене визначити своє ставлення до нього - сприйняття чи несприйняття. Ставлення до нововведень в релігійній сфері помітно неоднозначне. Поляризація суспільства у ставленні до НВ спостерігається як на індивідуальному рівні (позитивне, нейтральне, негативне), так і на суспільному. Утворилися організації (типу " Порятунок"), що пропагують активну боротьбу з деструктивними культами, та такі як клуб " Відкритий світ", який закликає до толерантності та співробітництва.

До того ж, на думку деяких фахівців, ситуація має ускладнюватися. У зв'язку з цим певний інтерес викликає досвід співіснування традиційних релігійних структур, соціальних інститутів, органів влади та НВ в країнах Заходу. Світова спільнота в цілому вже визначилася у ставленні до цього феномена. У кожній країні в силу її традицій, закономірностей історичного розвитку сформувалося певне ставлення до НВ, яке не є однозначно позитивним чи негативним. Оскільки релігійність дедалі індивідуалізується, проблеми, пов'язані з нетрадиційними віруваннями, розв'язуються переважно не на державному, громадському, а саме на індивідуальному чи сімейному рівнях. Для США характерний нейтралітет щодо НВ як з боку держави та різних державних структур, так і з боку суспільства в цілому. У країнах, де існує давня традиція свободи совісті (наприклад у Голландії, Швейцарії), з появою НВ були утворені різноманітні комісії, підкомітети (при парламентах, міністерствах охорони здоров'я, освіти тощо) з метою вивчати висунуті проти нетрадиційних вірувань звинувачення і вживати заходів з метою запобігання шкідливого впливу нових вірувань на громадян і забезпечення захисту від нього.