Поєднання стимулів і обмежень у правових режимах як засіб забезспечення правомірної поведінки

Саме стимули і обмеження в кінцевому рахунку є значущими для поведінки, пов'язаними в буквальному сенсі з цінністю, на яку орієнтується інтерес суб'єкта.

Якщо правові стимули покликані спонукати до правомірної поведінки, вигідному і для особистості, і для суспільства, то правові обмеження - стримувати від протиправного задоволення її власних інтересів, яке може бути вигідно для особистості, але не вигідно, а навіть, навпаки, шкідливо для інших громадян, суспільства в цілому.

Що ж таке правовий стимул і правове обмеження?

Правовий стимул - це правове спонукання до законослухняної поведінки, що створює для задоволення власних інтересів суб'єкта режим сприяння.

Загальні ознаки правових стимулів:

1) пов'язані зі сприятливими умовами для здійснення власних інтересів особистості, так як висловлюються в обіцянці або надання цінностей, а іноді у скасуванні або зниженні заходи позбавлення цінностей (наприклад, скасування або зниження міри покарання є стимул);

2) повідомляють про розширення обсягу можливостей, свободи, бо формами прояву правових стимулів виступають суб'єктивні права, законні інтереси, пільги, заохочення;

3) позначають собою позитивну правову мотивацію;

4) припускають підвищення позитивної активності;

5) спрямовані на впорядковане зміна суспільних відносин, виконують функцію розвитку соціальних зв'язків. У цих ознаках полягає їх необхідність і соціальна цінність.

Види правових стимулів (залежно від):

елемента структури норми права можна виділити юридичний факт-стимул (гіпотеза), суб'єктивне право, законний інтерес, пільгу (диспозиція), заохочення (санкція);

предмета правового регулювання - конституційні, цивільні, екологічні тощо;

об'єму - основні (суб'єктивне право), часткові (законний інтерес) і додаткові (пільга);

часу дії - постійні (право на власність) і тимчасові (разова премія);

змісту - матеріально-правові (зарплата) і морально-правові (подяку).

Правове обмеження - це правове стримування протизаконного діяння, що створює умови для задоволення інтересів контрсуб'екта і суспільних інтересів в охороні та захисті; це встановлені в праві межі, в межах яких особи повинні діяти, це виключення певних можливостей у їх діяльності.

Загальні ознаки правових обмежень:

1) пов'язані з несприятливими умовами (загроза або позбавлення певних цінностей) для здійснення власних інтересів суб'єкта, бо спрямовані на їх стримування і одночасно на задоволення інтересів протилежної сторони і суспільних інтересів в охороні і захисту;

2) повідомляють про зменшення обсягу можливостей, свободи, а значить, і прав особистості, що досягається за допомогою обов'язків, заборон, покарань і т. п.;

3) позначають собою негативну правову мотивацію;

4) припускають зниження негативної активності;

5) спрямовані на захист суспільних відносин, виконують функцію їх охорони.

Види правових обмежень (залежно від):

елемента структури норми права можна виділити юридичний факт-обмеження (гіпотеза), юридичну обов'язок, заборона,

призупинення та ін (диспозиція), покарання (санкція);

предмета правового регулювання - конституційні, цивільні, екологічні тощо;

об'єму - повні (обмеження дієздатності дітей) і часткові (обмеження дієздатності неповнолітніх віком від 14 до 18 років);

часу дії - постійні (встановлені законом виборчі обмеження) і тимчасові (позначені в акті про надзвичайний стан);

змісту - матеріально-правові (позбавлення премії) та морально-правові (догана).забезпечення правомірної поведінки.