Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розділ 6. Розробка рекомендацій з підвищення ефективності управління






Заключний розділ курсового проекту має на меті на основі усіх попередніх розробок сформувати рекомендації з підвищення ефективності системи менеджменту заданого підприємства. Для цього студент повинен виконати таке:

· визначити характеристики керівників підприємства, використовуючи такі категорії менеджменту, як влада, вплив та лідерство; вибрати і обґрунтувати форми влади і впливу на колективи працівників підприємства; охарактеризувати, вибрати і обґрунтувати підходи до лідерства (з позицій особистих якостей, з позицій поведінки, ситуаційний), рекомендувати відповідні стилі посадовим керівним особам свого підприємства (дані заносяться у табл. 12);

· оцінити можливість застосування конкретних підходів до ефективного керівництва і обґрунтувати вибір найбільш результативного для організації (табл. 13). При цьому наводиться конкретна графічна модель;

· навести методику і приклад оцінки професійних якостей керівників при призначенні їх на посаду (табл. 14);

· сформувати рекомендацій щодо оцінки діяльності та підвищення ефективності окремих груп працівників (табл. 15).

Таблиця 12

Характеристика параметрів керівництва в організації

Підходи до ефективного керівництва Обґрунтування параметрів керівництва конкретними посадовими особами апарату управління
Директор Заступник з економіки Начальник цеху Майстер
Форми влади: · винагороди; · примусу; · законна; · …        
Способи впливу: · переконання; · залучення до управління; · …        
Підходи до лідерства: · з позиції особистих якостей; · з позицій поведінки: · ситуаційний.        
Стилі керівництва: · автократичний; · демократичний; · …        

Посади керівників, які характеризуються, вибираються студентом самостійно. Єдиною вимогою є те, що вони повинні належати до різних рівнів управління та підсистем підприємства. Кількість керівників залежить від розміру підприємства та в окремих випадках задається викладачем у додаткових умовах до завдання на курсове проектування. Якщо не вказано іншого, то характеризується три керівних посади.

В ході виконання розділу описуються всі форми влади, які придатні (доцільні) для даної посади. Вказується також, у яких випадках можливі комбінації форм влади, які їх переваги та недоліки у конкретних ситуаціях.

Способи впливу та підходи до лідерства описуються в розрізі ситуації, яка склалася на підприємствах галузі та етапу життєвого циклу досліджуваного підприємства. Що торкається характеристики стилів керівництва, то насамперед студент вибирає систему стилів (за Д.МакГрегором, Р.Лайкертом, Врумом-Йєттоном тощо), а потім рекомендує як їх найкраще використати для даних управлінських посад. Вибір стилю керівництва крім посади залежить від галузі, в якій працює підприємство, етапу його життєвого циклу, характеру керівника, компетенції підлеглих тощо.

Таблиця 13

Характеристика і обґрунтування застосування підходів до ефективного керівництва в організації

Підходи до ефективного керівництва Загальна характеристика Переваги використання в організації Проблеми застосування в організації
Базові системи Лайкерта      
Управлінська гратка Блейка і Моутон      
Ситуаційна модель стилів керівництва Фідлера      
Ситуаційні стилі “шлях-ціль” Мітчела і Хауса      
Ситуаційні стилі життєвого циклу Херсі та Бланшара      
Ситуаційна модель використання стилів для прийняття рішень Врума та Йєттона      
     

При виконанні даного розділу студент повинен визначитися з тим, якими моделями ефективного керівництва він буде послуговуватися. Загалом слід розглянути не менше двох моделей, одна з яких задається у завданні на курсовий проект, а інші вибираються самостійно. Механізм дії заданої моделі керівництва наводиться у вигляді окремого рисунка. Наприклад, задано визначити оптимальний стиль керівництва для начальника відділу збуту автобудівного підприємства за моделлю Блейка і Моутон (рис. 4).

Навряд чи начальнику відділу збуту варто практикувати якісь крайні підходи до управління у своїй роботі. Враховуючи специфіку збутової діяльності, можна вважати, що оптимальним стилем керівництва буде точка А(7; 7), тобто приблизно однакове врахування інтересів виробництва та персоналу. Такий стиль керівництва передбачає досить інтенсивне втручання начальника відділу у збуту у всі поточні операції відділу, однак і відносини з підлеглими при цьому будуть добрими.

Якщо розглядається модель Фідлера (рис. 5), то слід пам’ятати, що згідно з цією моделлю увага зосереджується на ситуації з врахуванням трьох факторів, які впливають на поведінку керівника:

1. Лояльність підлеглих, довіра до своїх керівників (взаємовідносини між керівником і членами колективу).

2. Чіткість формулювання завдання і структуризація (структура завдання).

3. Обсяг законної влади, пов'язаної з посадою керівника, яка дозволяє йому використовувати винагороди, а також підтримка формальної організації (посадові повноваження).

Відповідно до моделі відносини між керівником і членами колективу можуть бути хорошими і поганими, завдання може бути структуроване і не структуроване, а посадові повноваження можуть бути великими і малими. Співставлення цих трьох параметрів дає вісім стилів керівництва (8 ситуацій). При виборі стилю керівництва (за Фідлером) слід пам'ятати про те, що стилі, орієнтовані на людські відносини, найбільш ефективні в помірковано благополучних для керівника ситуаціях, а стилі, орієнтовані на роботу, найбільш ефективні в умовах найбільш і найменш благополучних ситуацій.


 
 

 


Рис. 4. Вибір стилю керівництва за допомогою управлінської решітки Блейка і Моутон

Ситуаційна модель використання стилів для прийняття рішень керівником Врума та Йєттона концентрує увагу на процесі прийняття управлінських рішень і має п'ять стилів керівництва, які керівник може використовувати в залежності від участі підлеглих у прийнятті рішень (табл. 14). Це: автократичні (АІ і AІІ); консультативні (СІ і СІІ); повної участі (GII). Використання стилів визначається характеристикою ситуації (Врум та Йєттон виділили 7 характеристик, з яких три відносяться до якості рішень, а чотири — до факторів, які обмежують згоду підлеглих) (рис. 6).

Таблиця 14

Стилі прийняття рішень за Врумом та Йєттоном

Стилі Характеристика стилів
АІ Керівник сам розв’язує проблему або приймає рішення на основі одержаної інформації
АІІ Керівник отримує інформацію від своїх підлеглих, а потім сам розв’язує проблему
СІ Керівник викладає проблему тим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує пропозиції і приймає рішення
СІІ Керівник знайомить з проблемою групу підлеглих, колектив вислуховує пропозиції, а керівник приймає рішення
GІІ Керівник знайомить з проблемою групу підлеглих, разом з ним розглядає альтернативи і знаходить оптимальну. При цьому керівник прагне прийняття його пропозиції.

 

 


  Високий рейтинг Найбільш ефективно працюють керівники, орієнтовані на людські відносини              
  Найменш бажаний колега   Низький рейтинг Найбільш ефективно працюють керівники, орієнтовані на завдання              
Ситуації                
  Фактори Взаємовідносини між керівником і підлеглими Гарні Гарні Гарні Гарні Погані Погані Погані Погані
поведінки Структура завдання Структурована Не структурована Структурована Не структурована
менеджера Посадові повноваження керівника Сильні Слабкі Сильні Слабкі Сильні Слабкі Сильні Слабкі

Рис. 5. Модель Фідлера


Фактори якості рішень Фактори, які обмежують згоду підлеглих
             
Чи є вимоги до якості рішень, які дозволяють встановити перевагу одного рішення над іншим Чи керівник володіє достатньою інформацією для прийняття якісного рішення Чи структурована проблема (завдання) Чи згода підлеглих з рішенням має суттєве значення для його ефективного виконання Чи є впевненість у тому, що рішення керівника знайде підтримку у підлеглих Чи згідні підлеглі з цілями організації, досягненню яких вони будуть сприяти в процесі розв’язання проблеми     Чи не приведе вибране рішення до конфлікту між підлеглими

Рис. 6. Графічна модель використання стилів прийняття рішень за Врумом-Йєттоном


Стиль керівництва Поведінка, орієнтована на людські відносини
Високий рівень Високий ступінь орієнтованості на людські відносини і низький - на завдання       Високий ступінь орієнтованості на завдання і високий - на людські відносини
           
  Стиль керівника, орієнтований на участь підлеглих у прийнятті рішень           Передавання
           
  Делегування       Вказівка
           
  Низький ступінь орієнтованості і на відносини, і на завдання       Високий ступінь орієнтованості на завдання і низький - на відносини
Низький          
рівень          

Низький рівень Поведінка, орієнтована на завдання Високий рівень

 

Висока Поміркована (стримана) Низька

З4 З3 З2 З1

Зрілий Зрілість виконавців Незрілий

 

Рис. 7. Ситуаційна модель керівництва Херсі та Бланшара

 


Ситуаційні стилі життєвого циклу Херсі та Бланшара ґрунтуються на тому, що стилі керівництва залежать від зрілості виконавців (тобто від здатності відповідати за свою поведінку), бажання досягнути цілі, а також від освіти, досвіду, обізнаності у виконанні конкретних завдань. За ідеями Херсі та Бланшара зрілість є динамічною характеристикою, тобто характеристикою конкретної ситуації. В залежності від поставленого завдання, окремі особи і групи працівників проявляють різний рівень зрілості, а керівник повинен змінювати свою поведінку в залежності від відносної зрілості осіб чи груп (підлеглих). Херсі та Бланшар виділяють чотири стилі лідерства, які відповідають певному рівню зрілості виконавців (рис. 7): давати вказівки – S1; передавати – S2; брати участь – S3; делегувати – S4.

При S1 керівник найбільше орієнтується на завдання і найменше — на людські стосунки. Підходить для підлеглих з низьким рівнем зрілості, які не хочуть або не можуть відповідати за конкретне завдання, і їм потрібні інструкції, методики, керівництво, строгий контроль. При S2 керівник в рівній мірі (високій) орієнтований на завдання і на людські відносини. Підходить для підлеглих із середнім ступенем зрілості, які хочуть прийняти відповідальність, але не можуть через обмежену зрілість. Керівник дає конкретні інструкції (що і як робити), підтримує бажання та ентузіазм виконувати завдання під відповідальність підлеглих. При S3 керівник орієнтується найменше на завдання і найбільше на людські стосунки. Підходить для підлеглих з помірковано (стримано) високою зрілістю. Керівник разом з підлеглими приймає рішення, допомагає їм, підвищує мотивацію і при цьому не нав'язує своїх вказівок. При S4 керівник орієнтований найменше і на завдання, і на людські відносини. Підходить для підлеглих з високою зрілістю. Керівник дозволяє своїм підлеглим діяти самостійно.

Наступним етапом роботи є оцінка професійних якостей керівників організації (табл. 14). При цьому студент самостійно виділяє основні якості по чотирьох групах (професійно-ділові, адміністративно-організаційні, соціально-психологічні, моральні) і встановлює їх ранги. З встановлених оцінок видно, які риси вважаються для керівника на певній посаді основними, а які другорядними. Після цього виводиться сумарна або середня оцінка.

Таблиця 14

Результати оцінки професійних якостей керівників організації

Фактори, які відображають професійні якості керівників Посади керівників
Директор Заступник з економіки Начальник цеху Майстер
1. Професійно ділові        
· компетентність        
· рівень освіти        
· …        
2. Адміністративно-організаційні        
· організаторські здібності        
· вміння об’єднати людей        
· …        
3. Соціально-психологічні        
· врівноваженість        
· твердість        
· …        
4. Моральні        
· принциповість        
· чесність        
· …        
Середня оцінка        

На завершення розділу залишилося сформувати рекомендації щодо оцінки діяльності та підвищення ефективності окремих груп працівників (табл. 15). У завданні на курсове проектування вказані групи, які є обов’язковими для розгляду. Загалом слід розглянути групи різних видів (групу керівників, цільову групу, комітет, неформальну групу). Частина з них вказана у завданні, - решта вибираються студентом самостійно.

Таблиця 15

Особливості груп працівників в організації

Характеристика груп працівників Види груп
Група заступників директора Група, що займається впровадженням нової технології Група любителів футболу
Склад        
Чисельність        
Характеристика зв’язків        
Мотиви виникнення        
Заходи з підвищення ефективності        

У процесі характеристики зв’язків слід виділити лідера групи та вказати за рахунок чого він має вплив на решту членів групи. Іноді у групі можуть існувати два лідери: один – для досягнення цілей групи, другий – для соціальної взаємодії. Досвід свідчить, що до складу групи повинні входити люди, які дотримуються різних позицій, сповідують різні ідеї, наділені неоднаковими способами мислення тощо. Чисельність групи має бути в межах від 3 до 20 осіб. Інакше її діяльність не буде ефективною, крім того, в ній почнуть формуватися окремі підгрупи.

Для підвищення ефективності діяльності групи можуть застосовуватися такі методи: складання плану діяльності, забезпечення вільного обміну інформацією, використання здібностей членів групи, створення атмосфери лояльності і довіри тощо.

Даний розділ курсового проекту є одним з основних, його обсяг може сягати до 8 сторінок.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал