Для студентів 1 курсу факультету менеджменту

Матеріали для підготовки до модульної контрольної роботи № 2

1. Проблема соціалізації в соціології

Людське дитя з’являється на світ найменш пристосованим порівняно з представниками тваринного світу. Але на думку німецького соціолога Арнольда Гелена «біологічна недостатність» людини саме і є передумовою могутності людства. Адже цю біологічну недостатність необхідно було компенсувати іншими якостями (людина будує будинки, шиє одежу, бо мерзне, використовує знаряддя праці, адже не має особливих біологічних задатків).

Становлення людини включає два відносно автономні, але нерозривно пов’язані процеси (Макєєв с. 289):

1. Натуральний (процес фізичного дозрівання індивіда) – становлення системи природно детермінованих якостей.

2. Соціальний (становлення особистості)- процес залучення індивіда до людської культури, оволодіння суспільно необхідними знаннями, нормами та цінностями і включення його у суспільну діяльність

Розглядаючи питання соціалізації необхідно також уточнити такі поняття, як

Розвиток особистості – послідовність та поступальність змін, що відбуваються у свідомості та поведінці особистості.

Виховання – цілеспрямований вплив соціальних інститутів (сімї, вихователів, вчителів, викладачів) на індивіда з використанням педагогічних прийомів та методичних рекомендацій з метою його пристосування до умов сучасного соціуму.

Формування особистості – єдність об’єктивних умов та суб’єктивних факторів, що цілеспрямовано впливають на процес становлення людини.

2. Підходи до розуміння соціалізації.

Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством є процес соціалізації:

Соціалізація – способи формування умінь і соціальних установок індивідів, які відповідають їхнім соціальним ролям. (Черниш с.188)

Соціалізація – це умова соціального розвитку людини. Соціалізація є свідоцтвом наявності соціуму, та індивідів, що здійснюють соціалізацію та соціалізуються в ньому.

Соціалізація - це результат впливу агентів та інститутів, що проявляється у спроможності індивіда вдало функціонувати у суспільстві.

Соціалізація – це процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм та цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості. (Городяненко «С» с.194)

Соціалізація – тривалий та багатоактний процес, адже суспільство постійно розвивається, змінюється його структура, мета і завдання, цінності й норми. Водночас протягом життя багаторазово змінюється людина, її вік, погляди, уподобання, звички, статуси і ролі.

Вирізняють два основні підходи до визначення сутності соціалізації:

1. Людина – пасивний об’єкт впливу суспільства.

Відповідна соціалізація – одномірний, односпрямований процес дії соціальних факторів на конкретну людину, де індивіду відводиться пасивна роль об’єкта впливу (біхевіоризм, психоаналіз).

2. Людина – активний суб’єкт суспільства.

Парадигма взаємодії, що передбачає активність суспільства та окремої людини, оскільки до впливу соціального середовища людина ставиться вибірково на основі сформованої у її свідомості системи цінностей.

3. Чинники соціалізації:

· Сукупність ролей і соціальних інститутів, що їх суспільство пропонує людині;

Соціальна роль – модель поведінки, яку диктує соціальна позиція особистості в системі суспільних або міжособистісних взаємин. За Смелзером – соціальна роль – поведінка, яку очікують від людини, яка має певний статус.

· Соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі й набути конкретного статусу;

(родина, професійний колектив, студентська група, політична партія)

· Система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві й унаслідуються молодшими поколіннями від старших;

· Соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей та сприяють їх передаванню і засвоєнню;

Соціальний інститут – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства

· Загальна ситуація в країні, яка може коливатися в ід жорстко запрограмованого процесу формування нормативного чи ідеального типу особистості до переживання стихійності суспільних впливів на індивіда.

Перша ситуація зазвичай характерна для тоталітарних режимів, друга – для суспільств у перехідні періоди їхнього розвитку;

· Глобалізаційні процеси, які дедалі сильніше впливають на зміну цінностей і норм локальних етнічних, чи національних культур, а також перебіг соціалізації та ре соціалізації, набуття та модифікацію чи цілковиту зміну ідентифікаційних наборів особистості.

4. Функціональний аналіз соціальної системи в працях Р.Мертона

Структурний функціоналіст має досліджувати саме соціальні функції, а не індивідуальні мотиви

Функціі – це спостережувані наслідки що сприяють адаптації та пристосуванню даної системи. Але коли хтось фокусується лише на адаптації або пристосуванні, існує явний ідеологічний уклін, оскільки завжди існують тільки позитивні наслідки.

Щоб виправити явні недоліки структурного функціоналізму, Р.Мертон вводить поняття «Дисфункції»

Дисфункція – це негативні елементи дії системи, що приводять до її дезадаптації та негативних наслідків

«Теорія аномії» - протидія між культурної системою та соціальною. Соціальна підсистема та культурна підсистема мають пять варіантів взаємодії: підкорення, інновація, ритуализм, ретритизм та бунт, а не 1 як зазначав Т.Парсонс.

«Аномія має місце при наявності серьозного розходження між нормами та цінностями культури та соціально сформованими засобами членів групи діяти у відповідності до них». Наприклад: американська культура повязана іззначенням матеріального успіху. Але якщо статусні позиції особистості не відповідають уявленням про успіх, можливим є використання альтернативних, не прийнятих в суспільстві а іноді і незаконних засобів досягнення еколонічного успіху

Нонфункції – це наслідки, які не відносяться до аналізуємої системи, та не справляють на неї значного впливу (соціальні форми, що вижили з більш ранніх історичних часів) Мертон наводить приклад «жіночих християнських рухів терпимості».

Р.Мертон вводить поняття явних та латентних функцій:

Явні функції – це такі функції, що мають навмисний характер

Латентні функції – це такі функції, що мають ненавмисний характер, але їх дія є обовязковою для успішного функціонування системи.

5. Теорія соціального статусу

Статус будь-якого індивіда в системі стратифікації суспільства, на думку Т.Парсонса, може розглядатися як результат всіх оцінок, на основі яких він отримує статус з кожного з таких шкал:

1) приналежність до спорідненої групи;

2) особистісні якості (стать, вік, особиста привабливість, розум, силатощо);

3) досягнення;

4) володіння;

5) авторитет;

6) влада.