Теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності П.Сорокіна

Важливий внесок у формування теорії соціальної стратифікації та поняття соціального статусу зробив П.Сорокін, який виділяє чотири групи факторів, що виступають критерієм соціальної нерівності:

1) права і привілеї;

2) обов’язки і відповідальність;

3) соціальне багатство і злидні;

4) влада і вплив.

«Соціальна стратифікація та мобільність» // «Человек. Цивилизация. Общество»:

Соціальна мобільність – будь-який перехід індивіда або соціальної групи із однієї соціальної позиції в іншу

Існують два основних типи соціальної мобільності:

1. Горизонтальна – перехід індивіда із однієї соціальної групи в іншу, що розташована на тому самому рівні соціальної ієрархії. (Наприклад: стати громадянином іншої країни, перейти на іншу фабрику зі збереженням свого соціального статусу).

2. Вертикальна – ті відносини, що виникають при переміщенні індивіда із одного соціального прошарку в інший. В залежності від спрямованості вертикальної мобільності виділяють:

- Висхідну соціальну мобільність може відбуватися двома шляхами:

1. Проникнення індивіду із нижчого пласту в більш високий

2. Створення такими індивідами нової групи та проникнення цієї групи в більш високий пласт (студрада, «новые русские»).

- Низхідну соціальну мобільність