VIII. Етичні аспекти медичного сортування

Медичне сортування проводиться при надзвичайних ситуаціях пов'язаних з великою кількістю потерпілих є комплексним, складним і вимушеним процесом, а особи, які її здійснюють, окрім організаційних і клінічних проблем, стикаються з не менш важливою проблемою – проблемою професійної етики.

Необхідність скорочення, іноді до мінімуму, обсягу медичної допомоги деяким категоріям тяжко постраждалих, з тієї причини що заходи які необхідно виконати для їх можливого порятунку зажадають занадто багато часу та медичних ресурсів, а шансів для виживання у цих постраждалих практично немає, входять у суперечність з професійними принципами, якими керуються медичні працівники в повсякденній практиці і відповідно до яких медична допомога надається в максимальному обсязі усім хто її потребує за будь-яких обставин, незалежно від шансів на виживання і від часу і ресурсів, які належить витратити для порятунку хворого. У той же час необхідно враховувати, що час і ресурси, витрачені для надання допомоги одному постраждалому без шансів на виживання, можуть бути витрачені на шкоду іншим постраждалим у яких шанси на виживання є, але стан яких може істотно погіршитися внаслідок ненадання їм своєчасної медичної допомоги. Таким чином, моральна відповідальність особи, яка здійснює медичне сортування та зобов'язано вирішувати кому, коли і в якому обсязі слід надати медичну допомогу, величезна.

Таким чином, вкрай важливо щоб медичний персонал, який можливо буде залучений до процесу надання медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях, поряд з високою професійною підготовкою, знав і був твердо впевнений, що він діє правильно як з професійної, так і з етичної точки зору.

У даному контексті дії медичного персоналу в умовах надзвичайної ситуації виправдані Положенням про медичну етику в умовах надзвичайних ситуацій (Додаток №3) прийнятим 46-ю Генеральною асамблеєю Всесвітньої Медичної Асоціації 1 вересня 1994 року в м. Стокгольм (Швеція) і згодом переглянутої 58- ю Генеральної асамблеєю Всесвітньої Медичної Асоціації 14 жовтня 2006 в м. Піланесберг (Південно-Африканська Республіка). У означеному документі чітке визначено ряд ключових понять, що слугують орієнтиром для дотримання медичним персоналом етичних норм в умовах надзвичайних ситуацій пов'язаних з великою кількістю постраждалих.

Основними з них є: «Сортування може стати етичною проблемою через обмеження лікувальних ресурсів, доступних на даний момент, по відношенню до великої кількості поранених осіб, у яких різний стан здоров’я».

«Для лікаря є етичним не продовжувати лікування за будь-яку ціну осіб «поза межами невідкладної допомоги», таким чином, розтрачуючи без користі дефіцитні ресурси, необхідні в іншому місці. Рішення не лікувати постраждалу особу, яке прийнято, виходячи з пріоритетів продиктованих надзвичайною ситуацією, не може розглядатися як відмова у наданні медичної допомоги особі, яка перебуває у смертельній небезпеці. Це рішення виправдане, якщо воно спрямоване на порятунок максимальної кількості осіб».

«Лікар повинен діяти відповідно до потреб пацієнтів і з урахуванням доступних засобів. Він/вона повинен спробувати встановити такий порядок пріоритетів лікування, який врятував би максимальне число життів і звів би до мінімуму захворюваність».

«При відборі пацієнтів, які можуть бути врятовані, лікар повинен керуватися тільки станом пацієнта і має виключити будь-які інші міркування, засновані на немедичних критеріях».