Зміст догляду

У залежності від характеру захворювань і особливості захо­дів, догляд поділяється на загальний і спеціальний. Загальний догляд включає заходи, які проводяться з метою створення оп­тимальних умов лікування хворого незалежно від специфіки за­хворювання. Спеціальний догляд передбачає такі заходи, які мають свої специфічні особливості і виконуються з урахуванням діагнозу захворювання і індивідуальних проявів його перебігу. Комплекс заходів із загального догляду за хворими включає такі елементи:

1) дотримання хворими особистої гігієни, профілактика про­лежнів, внутрілікарняних простудних захворювань, гігієни одя­гу і постелі;

2) забезпечення санітарно-гігієнічного утримання палат, до­поміжних приміщень і кабінетів, створення сприятливих мікро­кліматичних умов у палатах, турбота про своєчасне забезпечен­ня хворих необхідними предметами догляду, виконання вимог лікувально–охоронного режиму у відділенні;

3) виконання призначень лікаря (роздача ліків, проведення ін'єкцій, застосування банок, п'явок, гірчичників, компресів, го­дування тяжкохворих, проведення оксигенотерапії, вимірювання температури, артеріального тиску, дослідження пульсу, збиран­ня матеріалу для лабораторно-діагностичних досліджень);

4) надання першої медичної допомоги при невідкладних чи екстремальних станах організму (непритомність, колапс, при­ступи задухи, кашель, кровотеча, болі різної локалізації, диспептичні розлади, зупинка серцевої діяльності і дихання);

5) виконання відносно простих лікувальних і діагностичних маніпуляцій і процедур: промивання шлунку, користування під­кладним судном, сечоприймачем/ калоприймачем, грілкою, мі­хуром з льодом, газовідвідною трубкою, функціональним ліж­ком, застосування очисної і сифонної клізм, користування інди­відуальним кисневим інгалятором, налагодження системи для внутрівенного крапельного введення лікарських засобів, стери­лізація шприців, голок, пінцетів, ножиць, профілактика про­лежнів;

6) заповнення медичної документації, яка. відноситься до компетенції середнього медичного персоналу: ^- температурний листок, направлення на лабораторні дослідження, оформлення документів на виписку хворого, виписка документів на дієтичне харчування;

7) проведення санітарно-освітньої роботи.

Для надання медичної допомоги населенню існує широка сіт­ка лікувально-профілактичнпх установ амбулаторно-поліклінічного і стаціонарного типу. Деяким хворим, переважно з неускладненим перебігом недуги, медична допомога надається в позалікарняній обстановці (в поліклініках, здоровпунктах або вдома). Хворим, які вимагають постільного режиму, надання медичної допомоги проводиться у лікарнях, тобто у стаціонар­них лікувально-профілактичних установах.

— лікарня – стаціонарний медичний заклад, в якому здійснюється діагностика і лікування хворих;

Сучасна лікарня являє собою медичний заклад, в якому існують можливості для діагностики і лікування хворих, створені умови для задоволен­ня їх побутових і культурно-естетичних потреб.

Спеціалізований стаціонарний лікувально-профілактичний заклад, який входить до складу медичного навчального або науково-дослідно­го закладу, називається клінікою (від грецького kline — ліжко):

— клініка – стаціонарний медичний заклад, у якому окрім діагностики і лікування проводиться підготовка лікарських і науково-педагогічних наукових медичних кадрів, а також здійснюється науково-дослідна робота з удосконаленням діагностики і лікування хвороб людини.

На відміну від лікарні, у клініці лікування хворих поєднується з педагогічною і науково-дослідною роботою. В залежності від профільності виділяють такі стаціонарні відділення лікарень: терапевтичні, хірургічні, акушерські, гінекологічні, неврологічні, інфекційні, ортопедичні/онкологічні та інші.

Заходи з догляду є невід'ємною частиною комплексного медичного обслуговування хворих в амбулаторних і стаціонарних умовах, але найбільше значення вони мають при наданні ме­дичної допомоги стаціонарним хворим.

Лікарня або клініка складається із спеціалізованих функціо­нальних відділів. Основними структурними підрозділами лікарні є приймальне відділення, лікувально-діагностичний комплекс і адміністративно-господарська частина. Лікувально-діагностич­ний підрозділ складається із лікувальних і діагностичних кабі­нетів, спеціалізованих палат або відділень, операційних, пере­в'язочних, процедурних кабінетів, палат, де перебувають хворі, кабінетів для медичного персоналу (лікарів, медсестер), місць для відпочинку, їдальні і підсобних приміщень (санвузол, ван­на, матеріальний склад).

Кожний лікувально-діагностичний підрозділ, в залежності від профільності хворих, має свої особливості. Зокрема, у ста­ціонарних відділеннях терапевтичного профілю, ймовірно, бу­дуть відсутніми операційний блок і перев'язочна, а, наприклад, у відділенні реанімації недоцільні кабінети для відпочинку хворих.

У кожному відділенні виділяються спеціальні місця (пости) для чергових медичних сестер, які спостерігають за хворими і виконують їм призначення лікаря. Крім чергових сестер, є також процедурна сестра, яка виконує лікувальні і діагностичні маніпуляції і процедури: ін'єкції, внутрівенні вливання, прово­дить маніпуляції по забиранню крові для біохімічних дослід­жень, проводить шлункове і дуоденальне зондування.

В об'єм заходів із догляду за хворими входить забезпечення режиму роботи відділень. Розрізняють:

• санітарний,
• лікарняний
• лікувально-охоронний режим.