Участь України в міжнародних економічних угрупованнях (ОЧЕС, ГУАМ).

Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ — регіональне об'єднання 4 держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. В основі утворення цієї форми співробітництва лежить єдність позицій країн із подібними політичними й економічними зовнішніми орієнтаціями. Організація була створена 1997 року для протистояння впливу Росії в регіоні й отримала підтримку Сполучених Штатів. У 1999 організація була перейменована у ГУУАМ завдяки вступу Республіки Узбекистан до неї, яка, однак, вийшла з організації 5 травня 2005, викликавши повернення початкової назви. Штаб-квартира розташована у Києві на Майдані Незалежності.

В червні 2001 р. було досягнуто домовленості про створення Об’єднання ГУАМ як міжнародної організації, а також укладено Ялтинську хартію. Підписання Статуту ГУАМ відбулося в травні 2006 р. В Статуті чітко окреслено цілі та перспективні наміри учасників блоку, основними з яких є:

· ствердження демократичних цінностей;

· забезпечення верховенства права та дотримання прав людини;

· забезпечення стійкого розвитку;

· зміцнення міжнародної та регіональної безпеки і стабільності;

· поглиблення економічного та гуманітарного співробітництва;

· розвиток соціально-економічного, транспортного, енергетичного, науково-технічного та гуманітарного потенціалу держав-учасниць;

· активізація політичної та практичної взаємодії в різних сферах діяльності.

В Організації ГУАМ функціонує 8 робочих груп (деякі з них мають свої підгрупи), діяльність яких охоплює основні сфери міжнародного співробітництва, зокрема: економіку та торгівлю; інформаційні технології; культуру, науку та освіту; енергетику; транспорт; туризм; боротьбу з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків; надзвичайні ситуації.

Зараз серед основних напрямів діяльності цього блоку виокремлюються:

– зниження рівня міжетнічної напруженості, надання технічної та гуманітарної допомоги у випадку виникнення конфліктів та їх урегулювання, а також заборона поставок зброї у зони конфліктів;

– пошуки економічно виправданих шляхів транспортування каспійської нафти на світові ринки (зокрема, використання території України дозволяє більш ніж удвічі зменшити шлях транспортування нафти з прикаспійського регіону);

– створення нових транзитних коридорів у Кавказькому регіоні, зокрема, Транскавказький транспортний коридор забезпечить обслуговування пасажирів і перевезення вантажів та з’єднає міста Баку, Тбілісі, Поті, Одесу, Київ;

– реалізація проекту створення Євразійського транспортного коридору та надання в подальшій перспективі можливості співробітництва з європейською і євроатлантичною спільнотами;

– створення повноцінної зони вільної торгівлі у форматі ГУАМ;

–розширення економічного, гуманітарного, науково-технічного співробітництва держав-учасниць.

Економічні відносини на теренах ГУАМ розвиваються досить непросто.

Учасники ГУАМ мають спільні вихідні умови, однак, така «подібність» спрацьовує не на користь об’єднання:

· всі члени ГУАМ є країнами, де все ще триває реформування економічних систем;

· партнерів по ГУАМ не можна назвати самодостатніми, жодна з країн не є впливовим інвестором для інших членів блоку;

· товарообіг між країнами угруповання складає близько 2-4 % зовнішньоторговельного обігу, тоді як Росія є основним торговельним партнером для кожної з цих країн.

Найбільш активно в рамках ГУАМ розвивається співробітництво у двосторонньому форматі.

Україна співпрацює також в ОЧЕС. Організація заснована 1 травня 1999 р., штаб-квартира знаходиться в Стамбулі. Засновниками Організації чорноморського економічного співробітництва початково було 11 держав — Азербайджан, Албанія, Вірменія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Туреччина та Україна, згодом до них приєдналась Сербія.

Інтеграція відбувається на регіональній основі, існує також основний об’єднуючий фактор — до блоку входять держави, котрі розташовані навколо Чорного моря.

Серед основних напрямів співробітництва у форматі ОЧЕС найважливішими є такі:

– створення нових об’єктів інфраструктури та модернізація вже існуючих задля диверсифікації джерел постачання вуглеводневих енергоносіїв та реалізації транзитного потенціалу країн-учасниць;

– розвиток транспортного сполучення, зокрема, автомобільного, залізничного, авіа – та поромного сполучення між державами;

– створення сучасної системи комунікацій (телефонного зв’язку, цифрових мереж передачі даних, приєднання до спільної оптико-волоконної лінії, яка з’єднує країни Європи з державами Євразії;

– забезпечення режиму вільного руху товарів та послуг;

– розширення виробничого та наукового співробітництва, а також розвиток співробітництва у сфері малого та середнього бізнесу;

– створення єдиної банківської мережі;

– створення мережі інформаційних центрів усіх країн Чорноморського регіону;

– вирішення питань безпеки та ліквідації локальних конфліктів;

– співпраця у боротьбі з розповсюдженням наркотиків та організованою злочинністю;

– налагодження культурного діалогу між країнами-учасницями;

– охорона мінеральних, водних ресурсів, а також флори і фауни басейну Чорного моря.

З огляду на пріоритетність розвитку економічних відносин України у регіональних проектах, Чорноморський регіон є однією із можливостей реалізації розвитку співробітництва на міжнародному рівні. Використання території України дозволяє більш ніж удвічі скоротити довжину нафтопроводів для транспортування нафти з Близького Сходу через Туреччину та Чорне море до Європи, українсько-грузинський шлях транспортування вуглеводнів до Європи також набагато коротший, порівняно з мережею нафтогонів через територію Туреччини та Російської Федерації.

Участь країн ОЧЕС в інших світових угрупованнях створює додаткові можливості для забезпечення міжрегіональних зв’язків й об’єднання країн Європи, Центральної Азії та Близького Сходу. Належність окремих держав одразу до декількох інтеграційних об’єднань дозволяє також створювати взаємодоповнюючі ланки структури виробництва у таких інтеграційно диверсифікованих регіонах, формувати інформаційні бази обміну науковими та статистичними даними, забезпечувати взаємодію між суб’єктами бізнесу, визначати пріоритетні проекти та можливості їх реалізації, розширювати рамки пошуків інвестиційних партнерів, розбудовувати відповідні глобальним запитам транспортну та комунікаційну інфраструктури. Зокрема, такі країни як Греція, Румунія та Болгарія нині є повноправними членами ЄС, отже вони отримують геостратегічну та геоекономічну можливість здійснити роль посередника між ОЧЕС та ЄС, сприяючи залученню фінансових ресурсів міжнародних організацій з метою реалізації проектів та розвитку взаємодії між цими двома суттєво відмінними регіональними угрупованнями.

Нині для успішного функціонування ОЧЕС існує багато перешкод. Інтеграційний потенціал регіону поки що залишається невикористаним через гетерогенність економічних господарств та різнорідність стратегій країн-учасниць. Тому подальше існування цього блоку залежить від потреб та можливостей кожної з держав ОЧЕС, а саме — впровадження комплексних механізмів структурної взаємодії та реалізації численних економічних, наукових та технічних проектів.