Сутність і функції страхування. Основні терміни і поняття страхування

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються за рахунок сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) [1].

Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без наявності якого немає страхування, тому що відсутній страховий інтерес. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту.

За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які ймовірно виникнуть у майбутньому.

За своїм складом ризики бувають дуже різноманітними. Залежно від критеріїв, покладених в основу їхньої класифікації, вони поділяються на: природні; антропогенні; економічні; особисті; масові; невеликі тощо. У свою чергу економічні поділяються на майнові, фінансові, спекулятивні тощо.

Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків від нього, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.

Економічної сутності страхування відповідають його функції, що виражають суспільне призначення даної категорії. Вони є зовнішніми формами, що дозволяють виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність насамперед через розподільну функцію. Ця функція знаходить конкретний, специфічний прояв у функціях, властивих страхуванню - ризиковій, попереджувальній, ощадній.

Головною є ризикова функція, тому що страховий ризик, як можливість збитку, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування по наданню грошової допомоги постраждалим.

Ризикова функція пов’язана з ризиком настання страхових подій і проявляється в перерозподілі грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з наслідками випадкових страхових подій.

Попереджувальна (превентивна) функція спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів щодо зменшення страхового ризику.

Ощадна функція страхування пов’язане з заощадженням коштів за допомогою страхування. У страхуванні життя категорія страхування в найбільшій мірі зближається з категорією кредиту при накопиченні по договорах страхування на дожиття обумовлених страхових сум. Заощадження грошових сум за допомогою страхування на дожиття пов'язано з потребою в страховому захисті досягнутого матеріального добробуту. Цим і пояснюється наявність ощадної функції страхування.

Контрольна функція страхування укладена в строго цільовому використанні коштів страхового фонду. Дана функція випливає з перерахованих вище і виявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах, в умовах страхування. Відповідно до контрольної функції на підставі законодавчих і інструктивних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Всю сукупність термінів, що визначають страхові відносини можна умовно розділити на три групи.

До першої групи належать терміни, які пов’язані з загальними умовами здійснення страхування (загальні страхові терміни).

Страховик - це юридична особа, любої, визначеної законодавством організаційно-правової форми, що має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування, що створює і використовує кошти страхового фонду для захисту інтересів страхувальників.

Страхувальник - це юридична або фізична особа, що володіє повною дієздатністю, яка страхує свій власний інтерес, або інтерес третьої сторони; сплачує для цього страхові платежі (премії, внески) і має право за законом або договором страхування одержати страхове відшкодування при настанні страхової події (випадку).

До відзначеної групи належать також наступні терміни:

• страховий захист - це економічна категорія, що відбиває сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних із подоланням або відшкодуванням втрат, що наносяться матеріальному виробництву і життєвому рівню населення в результаті непередбачених подій; сукупність перерозподільних відносин із приводу подолання і відшкодування збитку, що наносяться конкретним об'єктам;

• страховий інтерес - економічна потреба або зацікавленість брати участь у страхуванні; страхова сума, у якій оцінюється збиток у зв'язку з можливою загибеллю або знищенням майна;

• застрахований - фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якого є об'єктом страхового захисту по особистому страхуванню. Застрахований може одночасно бути страхувальником;

• об'єкти і предмети страхування - матеріальні і нематеріальні цінності, предмети страхуванню;

• страхова відповідальність - обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування або страхову суму в результаті настання страхового випадку за певних умов страхування;

• одержувач страхового відшкодування або страхової суми - фізична або юридична особа, якій за умовами страхування надане право на одержання відповідних коштів;

• страхове свідчення - документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування.

До другої групи належать терміни, які характеризують страхові відносини, пов'язані з формуванням страхового фонду. Основними термінами в цій групі відносин є такі:

• страхова оцінка - визначення вартості об'єкта для цілей страхування;

• страхове забезпечення - рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятої для страхування. Виражається у відсотках від зазначеної вартості або нормується в грошових одиницях на один об'єкт страхування;

• страхова сума - сума коштів, на якому фактично застраховане майно, життя, здоров'я;

• страховий тариф - виражена в грошових одиницях плата з одиниці страхової суми або процентної ставки від сукупної страхової суми. Є основою для формування страхового фонду (брутто ставка);

• страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – плата за страхування, що сплачується страхувальником страховику за прийняття страховиком на себе зобов’язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку, який передбачений договором страхування [34, с. 36].

• термін страхування - період часу, протягом якого застраховані об'єкти страхування;

• страхове поле - максимальна кількість об'єктів, що можна застрахувати;

• страховий портфель - фактична кількість застрахованих об'єктів або чинних договорів страхування на даній території;

• страховий вік - вікові групи, у межах яких приймаються на страхування громадяни або підлягає страхуванню поголів'я сільськогосподарських тварин.

У третій групі об'єднані терміни, що характеризують страхові відносин, пов'язані з витратою коштів страхового фонду:

• страховий ризик - можливість нанесення збитку від страхового випадку; конкретний страховий випадок, від якого здійснюється страхування; по їхній страховій оцінці і ступеню можливості нанесення збитку;

• страховий випадок - подія, що фактично відбулася, в зв'язку з негативними або іншими обговореними наслідками якого може бути виплачені страхове відшкодування або страхова сума;

• страховий акт - документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку;

• страховий збиток - вартість цілком загиблої або знеціненої частини ушкодженого майна по страховій оцінці;

• страхове відшкодування - належна до виплати страхувальнику частина або повна сума збитку;

• страхове сторно - число достроково перерваних договорів страхування життя в зв'язку з несплатою чергових внесків;

• страхова рента - регулярний прибуток страхувальника, пов'язаний з одержанням довічної або тимчасової пенсії за рахунок витрати внесеного в страховий фонд одночасного страхового внеску або накопичення визначеної суми коштів регулярними внесками.