Приклад 4

Митні тарифи США рівні

тариф на ввіз норкових шуб = 0%;

тариф на дитячі товари = до 35%;

тариф на дитяче харчування = 18%;

тариф на ввіз омарів = 0% і ін.

Особливу роль серед нетарифних бар'єрів відіграють квоти на імпорт і експорт товарів.

Експортна квота - це відношення обсягу експорту в натуральному (вартісному) вираженні до обсягу виробництва даного товару в країні за певний період

. (3)

Імпортна квота - це відношення імпорту товару до обсягу споживання цього товару в країні за певний період часу

. (4)

Рисунок 1 – Види торгових бар'єрів

Статистика свідчить про те, що в малих країнах квоти звичайно вищі, ніж у великих державах, тому що вони мають обмежений внутрішній ринок (табл.4).

Таблиця 4 – Розміри експортно-імпортних квот у країнах світу

Дуже великий вплив на зовнішньополітичні зв'язки створюють економічні співтовариства (зокрема, ЄС).

У складі торгових бар'єрів виділяються бар'єри об'єктивного і суб'єктивного характеру.

До числа об’єктивних відносять вхідні бар'єри структурного характеру, висота яких залежить від загальної економічної ситуації в країні, на конкретному товарному ринку при обліку досягнутого організаційно-технологічного рівня виробництва. До числа цих бар'єрів можна віднести:

1) Обмежений попит, пов'язаний з невисокою місткістю ринку, насиченістю його товарами при низькій платоспроможності споживачів. На регулювання цього бар'єра спрямована державна політика по стимулюванню попиту, створенню умов для вільного переміщення товарів, стабілізації цін. Стратегія окремих фірм полягає в проведенні політики стимулювання попиту, диверсифікованості виробництва, агресивній збутовій політиці.

2) Бар'єри позв'язані з розмірами первісних інвестицій, що приводить до різної привабливості ринків для потенційних інвесторів. На регулювання цього бар'єра спрямовані державні заходи для стимулювання інвестицій і обмеженню інфляції, розвиток тендерів і лізингу.

3) Розходження в рівнях питомих витрат. Бар'єри цього виду виникають у разі, коли витрати у вхідних на ринок фірм вище присутніх там виробників.

4) Економічні й організаційні обмеження. Вирішальне значення тут має інвестиційна, кредитна, податкова, цінова політика уряду, а також загальноекономічні показники(норма прибутку, строки окупності, цінова динаміка). Певне значення має організованість і відкритість ринків праці, капіталу, інвестиційних товарів і технологій.

5) Ступінь розвитку ринкової інфраструктури. Нерозвиненість інфраструктури у вигляді необхідних засобів комунікації і підприємств ділових послуг ускладнює вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.

До числа бар'єрів суб'єктивного характеру належить стиль поведінки суб'єктів, що хазяйнують. Це ступінь виконання ними законів, норм і правил поведінки. До цієї групи бар'єрів можна віднести наступні:

1) Стратегія виробників, що діють на ринку, що виражається в їх ціновій і збутовій політиці, у розпорядженні належної їм інтелектуальної власності у вигляді патентів, ліцензій, товарних знаків. Їхня економічна сила дозволяє їм вести тверду цінову конкуренцію і першими займати вільні ринкові ніші.

2) Вертикальна(горизонтальна) інтеграція діючих на ринку виробників дозволяє їм використовувати переваги внутрішньокорпоративних зв'язків, доступ до різних видів ресурсів і налагоджених збутових мереж.

3) Адміністративні бар'єри складаються в ускладненні порядку ліцензування, квотування, реєстрації підприємств, застосуванні мір неправового, часто криміногенного характеру.

Вплив цих бар'єрів робить негативні наслідки для економіки країни у вигляді:

· утрати конкурентоспроможності;

· скорочення робочих місць внаслідок відтоку капіталу;

· відтіку висококваліфікованих кадрів;

· утрати ринкової інформації;

· політичні та інши ризики.

Вигоди, що приносить вихід на закордонні ринки, складаються з:

· одержання більшого прибутку;

· зростання об’єму знань;

· стимулюванні персоналу;

· підвищення конкурентоспроможності;

· скорочення витрат виробництва.