Українські підходи в теорії розподілу влади

Поряд з цим доцільно було б звернути увагу на історію розвитку

української Конституції, а саме на моменти, що передбачали розподіл

державної влади. Історичний розвиток цього процесу проходив поетапно.

Кажучи про Україну, слід згадати, що в ст. 6 Конституції України міститься чітке визначення: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову». Хоча, як такий факт конституційного закріплення поділу державної влади на три гілки не можна вважати виключно надбанням процесу демократизації, що було розпочато із проголошенням незалежності України. Справді, безумовна цінність цього принципу як конституційного проявилась під час розробки різноманітних проектів Конституції України. Адже у всіх без виключення проектах (незалежно від того, яка форма організації державної влади в них пропону- валась) принцип поділу влади було винесено у якості окремої статті. Поштовхом до цього, на нашу думку, виступила Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, де в Розділі ІІІ «Державна влада» було зазначено: «Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову». Але водночас не можна забувати й про ті спроби конституційного будівництва в Україні, що мали місце на початку ХХ століття. Зокрема в ухваленій 29 квітня 1918 року Українською Центральною Радою Конституції УНР Розділ ІІІ «Органи влади УНР» передбачав поділ державної влади між трьома гілками, коли вища зако- нодавча влада була надана Всенародним Зборам, вища виконавча влада – Раді Народних Міністрів, а вищим органом судової влади було встановлено Генеральний Суд УНР. А в подальших розділах, присвячених окремим гілкам влади, було розроблено систему стримувань і противаг, а також запропоновано гарантії неза- лежності окремих гілок влади. Так, саме в Проекті Основного Державного Закону УНР, який було розроблено урядовою комісією з підготов- ки Конституції Української Держави, вже в другому артикулі було вказано на принцип поділу влади: «Повнота влади в Українській Державі належить загалу її громадян, що здійснює цю владу в справах законодавчої влади через Дер- жавну Раду, в справах виконавчої влади – через Голову Держави і Раду Міністрів, в справах справедливості – через народні суди». Не менш послідовно принцип поділу влади обстоювався й тими вітчизняними правознавцями, які запропонували власні конституційні проекти. В цьому плані слід, безумовно, згадати імена О. Ейхельмана та С. Дністрянського. Що- до першого з цих авторів, то він запропонував чотирьохчленну організацію державної влади. Вищою владою в державі, згідно його конститу- ційного проекту, мала бути «установча влада», яку він ще називає «зверхньою» та «федерально - державною установчою владою УНР» і яка завжди зберігається за самими громадянами. Хоча постійно діючою державною владою у точному значенні цього поняття вона все ж таки не є. Оскільки навіть за проектом самого О. Ейхельмана, ця влада маніфестує себе чи через періодичні акти, чи через інші гілки державної влади.Після цієї «зверхньої влади» в проекті О. Ейхельмана слідувало викладення організаційних основ, а також основних повноважень трьох класичних гілок влади, які були представлені такими органами як Федерально-Державний Парламент (у складі двох палат: Земсько-Державної Палати і Федерально-Державної Ра- ди), Федерально-Державний Голова і Федераль- но-Державний Уряд, та Федерально-Державний Суд. На відміну від цього, в проекті Конституції для Західної України, який було розроблено С. Дністрянським ще на початку 1920 року, пе- редбачалось, що принцип поділу влади буде міститися в окремій статті другого розділу «Державна влада». Хоча, порівняно з проектом О. Ейхельмана слід звернути увагу на те, що найбільшу увагу С. Дністрянський приділяє законодавчій та виконавчій владі, яким він присвячує окремі частини Розділу ІІ: «організація народної волі» та «виконування народної волі». При цьому детальній розробці піддається саме визначення сфери повноважень вищих органів виконавчої і законодавчої влади, оскільки, як пише С. Дністрянський, від того, наскільки послідовно буде проведено поділ державної влади, залежить і те, наскільки послідовно і повно будуть реалізовуватись запоручені державою права. Так, наприклад, до виключної компетенції Народної Палати як вищого органу законодавчої влади С. Дністрянський відносив питання щодо: прийняття законів для забезпечення постанов конституції, ратифікації міжнародних договорів, прийняття законів про паспорти, про військову службу, про валюту, про державні фінанси й податки, про цивільне право і цивільний процес, про торгівлю, охорону патентів, про банки і банківську справу, про соціальне забезпечення, про карне право і карний процес, про піднесення загального добробуту й охорону загального публічного порядку в державі. Отже, традиції конституційного закріплення принципу поділу влади не є для України своєрідним відкриттям невідомого конституційно- правового простору. Однак поряд з конституційною фіксацією положення про поділ державної влади, в багатьох сучасних конституціях та конституційних зако- нах ми можемо знайти й додаткові норми, які визначають незалежність окремих гілок державної влади. У якості прикладу можна навести широко розповсюджене в конституційному законодавстві переважної більшості сучасних держав поло- ження про незалежність судової влади. Як відомо, воно ввійшло і в нині діючу Конституцію України, де в ст. 126 вказується: «Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-якій спосіб забороняється». Але, кажучи про конституційні гарантії принципу поділу влади, не можна обмежуватись виключно фактом наявності чи відсутності в конституції положення про існування незалежних і самостійних гілок державної влади. Висновки. Важливішою умовою становлення і розвитку демократичної правової держави, в якій реалізовано принцип поділу державної влади, є налагодження системи постійного та ефективного взаємозв’язку між державною владою і суспільством. У співвідношенні суспільства і держави можна відокремити різні етапи, які відрізняються притаманними їм формами, принципами, методами, механізмами тощо, але усі вони врешті-решт демонструють ту роль і місце, яку посідала держава в громадянському суспільстві. При цьому мається на увазі не тільки можливість органів державної влади впливати на певні суспільні відносини шляхом нормативно-розпорядчої діяльності, але й існування відповідної їй можливості громадян здійснювати вплив на формування та функціонування органів окремих гілок державної влади. У переважній більшості сучасних країн всі ці механізми взаємозв’язку між державою та суспільством врегульовано на законодавчому рівні. У цьому сенсі, кажучи про роль народу в забезпеченні демократизму конституційного ладу, можна зазначити, що він виступає його основою. Те ж саме стосується і такого інституту, як звернення громадян. У зв’язку з чим не можна не згадати Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., в якому встановлюється норма, що всі громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Проте, крім цілого ряду щойно згаданих політико-правових інститутів, таких як вибори, референдум, звернення до органів державної влади, оскарження рішень органів державної влади, і т.д., ми констатуємо наявність такої специфічної сфери, в якій держава взаємодіє із суспільством, а суспільство з державою.