Економічна оцінка землі та її показники.

Економічна оцінка землі – 1) визначення відносної продуктивності та загальної цінності землі як природного ресурсу та головного засобу виробництва в сільському господарстві, 2) завершальна складова частина земельного кадастру, яка кількісно характеризує об'єктивно сформовану ґрунтову родючість за економічними показниками. Економічна оцінка землі тісно пов'язана з бонітуванням ґрунтів.

Мета економічної оцінки землі – якнайточніше встановити відмінності в якості земель з погляду економічної родючості за досягнутого рівня інтенсивності землеробства. Така оцінка здійснюється з урахуванням місцевих природних та економічних умов виробництва, місце розташування ділянок щодо пунктів реалізації продукції, промислових центрів, шляхів сполучення. Економічна оцінка землі дає можливість визначити рівень впливу різних факторів на процес сільськогосподарського виробництва.

Бонітування ґрунтів є основою для економічної оцінки землі у формі класифікації ґрунтів – агровиробничих груп, типів, класів земель.

Економічна оцінка землі здійснюється за видами сільськогосподарських угідь).

Залежно від мети і завдань розрізняють загальну і часткову економічну оцінку землі.

Загальна оцінка передбачає визначення об'єктивних показників родючості та показників, які характеризують ефективність використання землі за досягнутого рівня інтенсивності землеробства. Вона проводиться з урахуванням витрат і результатів по всій сукупності вирощуваних сільськогосподарських культур.

Часткова оцінка – це передусім визначення ефективності вирощування певних сільськогосподарських культур на різних ґрунтах. Загальна оцінка здійснюється за вартістю валової продукції, окупністю витрат, диференціальним доходом.

Основними показниками часткової оцінки землі за ефективністю вирощування окремих сільськогосподарських культур е урожайність відповідних культур, окупність витрат на їх вирощування та диференціальний дохід. Урожайність – вихідний показник економічної оцінки землі, оскільки відмінності в родючості ґрунту зумовлюють різну урожайність сільськогосподарських культур. За даними урожайності встановлюють числові співвідношення й забезпечують зіставну оцінку якості земель. Для економічної оцінки землі включають культури, які характерні для території земельно-оцінного району і мають важливе виробниче й товарне значення. Але урожайність окремої культури не може дати вичерпних відомостей про якість земель. Точнішим співвимірником урожайності різних культур є вартість валової продукції, що визначається по всіх культурах з урахуванням площі посіву, урожайності та ціни. Проте й урожайність, і вартість валової продукції характеризують абсолютний рівень економічної родючості ґрунту лише за рівновеликих витрат на одиницю площі. Тому вихід валової продукції на землях різної якості необхідно пов'язувати з витратами виробництва. Відмінність у якості землі визначається ефективністю рівновеликих витрат, вкладених у землі різної якості. Вартість валової продукції для зіставності розраховують за єдиними цінами. Окупність витрат як показник економічної оцінки землі є відносним вираженням рівня родючості земель за рівних економічних умов господарювання. Вона визначається відношенням вартості продукції в єдиних цінах до сукупних витрат у грошовому вираженні на конкретних групах ґрунтів. Показники окупності витрат зумовлюють нормативи рентабельності виробництва. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва на кращих і гірших землях найяскравіше виявляється в чистому доході, який визначається як різниця між вартістю валової продукції та витратами виробництва на її одержання.

Одним із узагальнюючих показників оцінки земель є диференціальний дохід (рентний дохід) – додаткова частина чистого доходу, що створюється продуктивнішою працею на землях кращої якості щодо гірших умов виробництва. Диференціальний дохід – різниця між вартістю валової продукції та витратами і нормальним чистим доходом. Вибір показника як критерію економічної оцінки землі обґрунтовується в кожному конкретному випадку залежно від поставленої мети. Для отримання достовірних показників економічної оцінки землі використовують середні багаторічні дані (за 5-10 років). На основі показників складають шкали економічної оцінки землі, які у відносних величинах (балах) відображають рівень родючості, продуктивності й дохідності всіх оцінних одиниць земельних угідь. За 100 балів беруться найвищі значення оцінного показника.