Форми тоталітарного режиму

Є специфічні риси, що дозволяють виділити в цій групікілька різновидів тоталітаризму: комуністичний тоталітаризм, фашизм і націонал-соціалізм. Останній часто називають різновидомфашизму.

Комуністичний тоталітаризм

Цей різновид тоталітаризму найбільш повно відображає характерніриси режиму, тобто приватна власність ліквідується, а отже, знищується будь-яка основа індивідуалізму і автономія членів суспільства.

Економічною основою тоталітаризму радянського типу була командно -адміністративна система, побудована на одержавлення засобіввиробництва, директивному плануванні і ціноутворення, ліквідації основринку. В СРСР вона сформувалася в процесі проведення індустріалізації іколективізації. Однопартійна політична система утвердилася в СРСР ужев 20-і рр.. Зрощування партійного апарату з державним, підпорядкуванняпартії державі стало фактом тоді ж. У 30-і рр.. ВКП (б), пройшовши черезряд гострих сутичок її лідерів у боротьбі за владу, була єдиним, строгоцентралізованим, жорстко супідрядних, налагодженим механізмом. Дискусії, обговорення, елементи партійної демократіі безповоротно пішли в минуле.

Комуністична партія була єдиною легальної політичноїорганізацією. Поради, формально вважалися головними органами диктатурипролетаріату, діяли під її контролем, всі державні рішенняприймалися Політбюро і Центральний Комітет ВКП (б) і лише потімоформлялися постановами уряду. Провідні діячі партії займаликерівні посади в державі. Через партійні органи йшла вся кадроваробота: жодне призначення не могло відбутися без схвалення партійнихосередків. Що стосується комсомолу, профспілок, інших громадських організацій, то вони були не більш ніж «привідними ременями» від партії до мас.

Своєрідні «школи комунізму» (профспілки для робітників, комсомол - длямолоді, піонерська організація - для дітей і підлітків, творчі спілки

- Для інтелігенції), вони, по суті, виконували роль представників партіїв різних верствах суспільства, допомагали їй керувати всіма сферами життякраїни. Духовної основою тоталітарного суспільства в СРСР була офіційнаідеологія, постулати якої - зрозумілі, прості - впроваджувалися в свідомістьлюдей у вигляді гасел, пісень, віршів, цитат вождів, лекцій звивчення «Короткого курсу історії ВКП (б)»: в СРСР побудовані основисоціалістичного суспільства; у міру просування до соціалізму класоваборотьба буде загострюватися, «хто не з нами - той проти нас»; СРСР - оплотпрогресивної громадськості всього світу; «Сталін - це Ленін сьогодні».

Найменший відступ від цих простих істин каралося: «чистки», виключенняз партії, репресії були покликані зберегти ідейну чистоту громадян. Культ

Сталіна як вождя суспільства був чи не найважливішим елементом тоталітаризму

30-х рр.. В образі мудрого, нещадного до ворогів, простого і доступноголідера партії і народу абстрактні заклики знаходили плоть і кров, ставали гранично конкретними і близькими. Пісні, кінофільми, книги, вірші, газетні і журнальні публікації вселяли кохання, тремтіння, імежує зі страхом повагу. На ньому замикалася вся піраміда тоталітарноївлади, він був її безперечним, абсолютним вождем. У 30-і рр.. на повнихоборотах працював склався раніше і суттєво розрісся репресивнийапарат (НКВД, органи позасудової розправи - «трійки», Головне управліннятаборів - ГУЛАГ та ін.) З кінця 20-х рр.. хвилі репресій йшли одна заінший: «Шахтинська справа» (1928), процес над «Промислової партією»

(1930), «Дело академіків» (1930), репресії у зв'язку з убивством Кірова

(1934), політичні процеси 1936-1939 рр.. проти колишніх вождів партії (Г.

Е. Зінов 'єв, М. І. Бухарін, А. І. Риков та ін), керівників Червоної Армії

(М. М. Тухачевський, В. К. Блюхер, І. Е. Якір та ін.) «Великий терор» забравжиття майже 1 млн розстріляних, мільйони людей пройшли через табори ГУЛАГу.

Репресії були тим самим знаряддям, за допомогою якого тоталітарнасуспільство розправлявся не тільки з реальною, але і з передбачуваноїопозицією, вселяло страх і покірність, готовність, жертвувати друзями іблизькими. Вони нагадуючи-ли заплутаної суспільству про те, що людина,

«Зважений на терезах» історії, легкий і незначний, що його життя не маєніякої цінності, якщо вона потрібна суспільству. Терор мав і економічнезначення: на будівництвах перших п'ятирічок працювали мільйони ув'язнених, вносячи свій внесок в економічну могутність країни. У суспільстві склаласядуже непросте духовна атмосфера. З одного боку, багатьом хотілосявірити, що життя стає краще і веселіше, що труднощі минуть, азроблене ними залишиться назавжди - у світле майбутнє, яке вони будуютьдля наступних поколінь. Звідси ентузіазм, віра, надія на справедливість, гордість від участі у великому, як вважали мільйони людей, справі. З іншогобоку, панували страх, відчуття власної меншовартості, незахищеності, затверджувалася готовність беззаперечно виконувати дані кимосьто команди. Вважають, що саме таке - напруженому, трагічно розколотесприйняття дійсності властиво тоталітаризму, який вимагає, кажучи словами філософа, «захопленого затвердження чогось, фанатичноюрішучості ради ніщо». Символом епохи можна вважати прийняту в 1936 р.

Конституцію СРСР. Вона гарантувала громадянам весь набір демократичнихправ і свобод. Інша річ, що більшості з них громадяни були позбавлені.

СРСР характеризувався сак соціалістичну державу робітників і селян.

Конституція відзначала, що соціалізм в основному побудований, утвердиласягромадська соціалістична власність на засоби виробництва.

Політичною основою СРСР визнавалися Ради депутатів трудящих, за

ВКП (б) закріплювалася роль керівного ядра суспільства. Принцип розділеннявлади був відсутній.

Не дивлячись на переважно тоталітарні форми політичної організаціїсоціалістичній системі властиві і гуманні політичні цілі. Так, наприклад, в СРСР різко підвищився рівень освіти народу, сталидоступними частка нього досягнення науки і культури, була забезпеченасоціальна захищеність населення, розвивалася економіка, космічна івійськова промисловість і т.д., різко скоротився рівень злочинності, дотого ж протягом десятиріч система майже не вдавалася до масовихрепресіям.