Функції фінансів.

Соціально-економічна сутність фінансових відносин по­лягає в дослідженні питання - за рахунок кого держава отри­мує фінансові ресурси і в чиїх інтересах їх використовує.

У процесі історичного розвитку сутність перерозподільних процесів істотно змінилася. У XIX ст., в умовах жорсткої виробничої експлуатації, широкі народні маси несли основний тягар фінансової експлуатації.

Розвиток продуктивних сил у другій половині XX ст., на­уково-технічний прогрес, розширення функцій держави, де­мократизація суспільного життя в країнах з розвинутою рин­ковою економікою зумовили суттєві зміни у сфері державних фінансів, а саме - значна частина засобів почала перероз­поділятися на користь широких мас населення. У зв'язку з ви­могами НТР значно зросли витрати на освіту.

Загалом характер перерозподільних процесів визна­чається рівнем мілітаризації економіки. У країнах з високими військовими витратами затрати на соціальні заходи низькі, і навпаки.

Фінанси виконують свою роль за допомогою форм і ме­тодів створення й використання фінансових ресурсів поряд з іншими економічними категоріями і передусім - з ціною. Тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього про­дукту. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції, але це при реалізації товару. При формуванні ціни виробником враховуються усі витрати виробництва й збуту, а також певна сума накопичень у формі прибутку.

Проте це лише візуальне враження, бо фінанси можуть впливати як на абсолютну величину ціни, так і на внутрішню її структуру найрізноманітнішими методами. Так, держава, використовуючи фінанси, може суттєво впливати на структу­ру ціни через зміну відрахувань до фонду амортизації, пенсійного фонду та фонду соціального страхування. Ціни мо­жуть бути змінені завдяки введенню акцизного збору або по­датку на додану вартість.

Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Во­ни здійснюють не лише первинний розподіл валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й по­дальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можна регулювати за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах. Характерними щодо цього є дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, по­треби електротранспорту, на окремі види ліків.

У теорії й практиці цінові та фінансові методи часто роз­глядаються як рівнозначні щодо регулювання економічних процесій. Є підстави стверджувати, що ці методи доповнюють один одного, і їхнє використання залежить від конкретної еко­номічної ситуації.

У розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата.

Фінанси та заробітна плата перебувають у постійній взаємодії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою податків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ре­сурсів. Водночас держава за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів стимулює розвиток окремих видів діяль­ності, надаючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.

Фінанси тісно пов'язані з кредитом, по суті мають однако­ву економічну природу. Вони виражають рух вартості валово­го внутрішнього продукту. Проте кожна з них має свою спе­цифіку участі в економічних процесах. При функціонуванні як фінансів, так і кредиту створюються й використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціонування кредиту.

Фінанси формують централізовані й де­централізовані фонди фінансових ресурсів на рівні підприємств і держави. У процесі використання цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві з'являються тимчасово вільні кошти, а на іншому - потреба в них.

На рівні держави уряд при нестачі коштів для фінансуван­ня загальнодержавних потреб, а також місцевого самовряду­вання може використовувати кредити банків, кошти населен­ня і міжнародних фінансових організацій. Кредит подовжує перерозподільні процеси, розпочаті фінансами, ціною, за­робітною платою.

Між фінансами та кредитом існують певні відмінності. Фінанси здійснюють розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а кредит обмежується лише перероз­поділом, бо має справу тільки з тимчасово вільними коштами — акумулює їх і за плату надає в користування на умовах повер­нення. А для фінансів характерний рух без умови повернення.

За господарської практики доцільне комплексне викорис­тання економічних категорій з урахуванням відмінностей кожної з них.

Сутність фінансів виявляються у їх функціях, тобто у роботі, що виконують фінанси. Питання про кількість та зміст функцій дискусійне. Ніхто не заперечує, що фінанси – це сукупність грошових відносин, організованих державою, у процесі яких здійснюється формування і використання фондів коштів, які саме за допомогою подальшого перерозподілу задовольняють потреби господарюючих суб’єктів та держави.

Якщо розглядати фінанси в цілому, то вони виконують такі функції:

- розподільну

- контрольну

- стимулюючу

Тому сутність фінансів, як особливої сфери розподільчих відносин, проявляється перш за все за допомогою розподільної функції. Саме через цю функцію реалізується суспільне тлумачення фінансів, тобто забезпечення кожного суб’єкта господарювання, необхідними йому фінансовими ресурсами, які використовуються у формі грошових фондів. Суб’єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні та фізичні особи які є учасниками відтворювального процесу і в розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення. Об’єктами дії розподільної функції виступають вартість сукупного продукту (його грошовій формі), а також частина НБ – та що прийняла грошову форму. Процес розподілу (первинний розподіл, Вторинний_розподіл розподіл та перерозподіл) здійснюється за допомогою фінансових інститутів (ставки, тарифи, норми, відрахування, які встановлюються державою). Можна сказати, що розподільна форма фінансів не залежить від економічних відносин, що склалися в тих або інших умовах, а пов’язана із сутністю фінансів, а тому органічно їм властива.

Фінанси пов’язані з рухом вартості ВВП через фінансові ресурси та різні грошові фонди. Цей рух складає основу контрольної функції фінансів. Вона тісно пов’язана з розподільною. Серед величезного різноманіття фінансових відносин не має жодних, які б не були пов’язані з контролем за формуванням та використанням грошових фондів. Проте немає і таких фінансових відносин, яким була б властива тільки функція контролю. За допомогою фінансів держава розподіляє ВВП не тільки в натурально-речовій формі, але і за вартістю. У зв’язку з цим стає можливим і необхідним Фінансовий_контроль за забезпеченням вартісних і натурально-речових пропорцій у процесі розширеного відтворення. Особливого значення набуває Державний_фінансовий_контроль фінансовий контроль.

Контрольна функція фінансів – це насамперед контроль гривнею за процесом об’єктивно існуючих грошових відносин.

У сучасних умовах набуває значення стимулююча функція фінансів. Для розуміння стимулюючої функції фінансів треба визначити сутність самого поняття “стимул”. У будь-якому стимулі завжди проявляються зв’язки між об’єктом стимулювання і певним заохоченням. Без такого зв’язку стимулу не існує. Цей зв’язок відображає відносини між суб’єктами: з одного боку, це той, хто здійснює стимулювання (держава, підприємство, підприємець). А з іншого - суб’єкт, який стимулюється (працівник, бригада, певна ланка виробництва).

2. Дискусійні питання вчених щодо фінансів та їх функцій.

Сучасні дослідники, як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі, трактують суть фінансів по-різному. Про розбіжність позицій можна судити хоча б із такого їхнього переліку:

1. Фінанси – це гроші;

2. Фінанси – це застосування різноманітних прийомів та методів для досягнення максимального достатку фірми, або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу;

3. Фінанси – це система грошових відносин із приводу руху фондів коштів;

4. Фінанси є системою імперативних грошових відносин;

5. Фінанси – це планомірний рух фінансових фондів, що виражають відносини з приводу необхідного, обов’язкового вилучення вартості та їхнього використання в суспільних інтересах.

2. Термінологічний словник

Первинний розподіл – це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП

Перерозподіл - створення й використання централізованих фондів.

Вторинний розподіл – це другий етап перерозподілу

Фінанси - це система грошових відносин, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу на макрорівні – ВВП і НД (на мікрорівні – виручки і прибутку), з приводу утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів з метою задоволення суспільних інтересів і потреб.

Фінансовий контроль – сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

Державний фінансовий контроль –це сукупність дій та операцій, які використовують державні фінансові органи при перевірці фінансових та пов’язаних з ними видів діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації.

Ціна - це грошовий вираз вартості будь-якого товару

За­робітна плата - є грошовим виразом вартості праці, т.б. це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівни­ка й використовується для задоволення особистих потреб.

Кредит являє собою рух позичкового фонду, який здійснюється через банківську систему і спеціальні фінансово-кредитні інститути.

Рекомендована література

1. Фінанси: Підручник / За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2012. – 687 с.

2.Фінанси: курс для фінансистів. Підручник. / За ред. д.е.н., проф. Буряка П.Ю., д.е.н., проф. Жихор О.Б. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – 528 с.

3.Лондар С.Л., Тимошенко О.В. Фінанси. - навчальний посібник для студ. вищих навч. Закладів/ Нова Книга. –Винниця. – 2009. – 384с.

4. Вдовенко Л.О. Фінанси: навч. посіб. / Л. О. Вдовенко, Н. М. Сушко, Н. Д. Фаюра; М-во освіти і науки України, ВДАУ. - К.: ЦУЛ, 2010. – 149 c.

5. Буряк П.Ю. Фінанси: підручник. / Буряк П.Ю., Смолінська С.Д., Татарин Н.Б. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – 392 с.

6.Глущенко В.В., Глущенко А.С., Глущенко О.В. Фінанси у рисунках, схемах і таблицях: Навч.посіб. – Львів: «Магнолія 2006». - 2012 р.

7. Фінансова думка України: У трьох томах.: Хрестоматія, Ч. 1 / С.І. Юрій, С.В. Льовочкін, В.М. Федосов, П.І. Юхименко. За наук. ред. В.М. Федосова. – К., Тернопіль: Кондор, Економічна думка, 2010. – 471 с.

8. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" -