Історичні дослідження в незалежній Україні..

1.Роль і значення публікації праць істориків діаспори.

2.Формування і суть канону.

3.Концепція історії України у працях Н.Яковенко.

4. Модернізаційні концепції історії України.

Література:

Коваль М. Кульчицький С. Курносов Ю. Історія України. – К., 1992.

Маршрутами історії. – К., 1990.

Минуле України: відновлені сторінки. – К., 1990.

Про минуле заради майбутнього. – К., 1989.

Рибалка І. Історія України. Частина 1. – Х., 1995.

Субтельний О. Укрїна. Історія. К., 1995.

Толочко П. Крижицький С. Мурзін В. Давня історія України. У двох книгах. – К., 1994, 1995.

Апатов С. Дубовик В. Амеріканські вчені про незалежну Україну (1989 – 1992) УІЖ. – 1995 - № 2.

Величко С. Перебудова та минуле неросійських народів // УІЖ

1992. № 4.

Історична наука і сучасність (Матеріали “круглого столу”) УІЖ. - 1988 - № 8.

Кондуфор Ю. Сьогодення інституту історії України АН УРСР // УІЖ. – 1991 – № 7.

Марк фон Хаген. Проблема сталінізму і переосмислення радянського минулого // УІЖ. – 1994. - № 1.

Мицик Ю. Історія українського козацтва і актуальні проблеми досліджень. // Київська старовина. – 1992. – № 6.

Петрашенко В. Наукова конференція “Міфологія в українській історіографії ” (19 – 20 ст.) Проблеми і дискусії. // УІЖ. – 1994 -№ 6.

Рудич Ф. Інститут політичних досліджень проблеми та перспективи УІЖ. – 1991. - № 5.

Трабайчук А. Полянський П. Історико – публітистична література

1988 – 1991рр. Про договори 1939 між СРСР та Німеччиною. // УІЖ. – 1992. - № 1.

У пошуках історичної правди (круглий стол) // УІЖ. – 1991 - № 10.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Ø Лекції. > Семінарські заняття. > Самостійна робота. > Консультації.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

> Навчально-методичний комплекс курсу.

> Завдання для контрольних модульних робіт та поточного контролю і само­контролю (у вигляді різнопланових контрольних питань, пов'язаних з тема­тикою лекцій, семінарських занять і питань, винесених на самостійне опра­цювання).

Ø

МЕТОДИ І КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Система оцінювання спрямовується на розвиток творчих здібностей студен­тів, стимулювання їх самостійної пізнавальної діяльності, формування навичок практичного застосування набутих знань.

При вивченні навчальної дисципліни здійснюється: Оцінювання активності і знань студентів під час семінарських занять: розгорнуті і стислі усні відповіді, доповіді, виступи в дискусіях, виконан­ня поточних письмових робіт (поточне диференційоване оцінювання).

• Оцінювання (диференційоване) знання студентами модулів за видами ро­біт (лекцій, семінарських занять, питань самостійного опрацювання) при написанні модульних контрольних робіт.

• Поточний контроль (недиференційований) за самостійною роботою сту­дентів (через перевірку конспектів).

• Проведення екзамену (за змістом курсу в цілому) для студентів, які не ви­конали передбачений обсяг навчальних завдань і не отримали підсумкову оцінку за вимогами кредитно-модульної системи (або ж отримали резуль-15-тат, що є нижчим за бажаний і хочуть покращити підсумкову оцінку). Основними складовими оцінювання є: ^а розуміння студентами причинно-наслідкових зв'язків між різноманіт­ними історико-культурними явищами, уміння.порівнювати, пояснюва­ти, аналізувати, узагальнювати, критично оцінювати відповідні факти;

■ самостійність і креативність мислення;

■ використання різноманітних джерел, розуміння їх особливостей, умін­ня їх характеризувати й оцінювати;

■ логічність і завершеність викладу матеріалу, наявність аргументованих висновків та власних оцінок;

■ мовна і термінологічна грамотність.

Оцінка «5» - «відмінно» - студент вільно володіє програмовим матеріалом, ло­гічно і творчо викладає його в усній чи письмовій формі; вміє узагальнити ма­теріал, формулює власні висновки; відповідь є чіткою і завершеною.

Оцінка «4» - «добре» - студент в цілому володіє програмовим матеріалом, при викладі його допускається незначних помилок; формулює висновки та власні оцінки, але в їх аргументації допускає окремі недоліки.

Оцінка «З» - «задовільно» - студент виявляє загальне розуміння та репродук­тивно відтворює значну частину програмового матеріалу, порушує логіку ви­кладу; мова спрощена і недостатньо фахова.

Оцінка «2» - «незадовільно» - студент не володіє необхідним обсягом програ­мового матеріалу, не розпізнає історико-культурні явища і факти; не може пра­вильно застосовувати відповідні спеціальні поняття.

Навчальна діяльність студентів оцінюється тематично за різними вида­ми роботи. Підсумкова оцінка виставляється як середньозважений бал від­повідних оцінок з врахуванням обсягу часу на вивчення різних складових курсу згідно з навчальним планом. Підсумкова оцінка з дисципліни перево­диться у європейську систему ЕСТ8 у відповідності до загально універси­тетської шкали.

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Література до курсу “Історіографія історії України”

Астахов В. Курс лекцій по русской историографии (До конца ХІХ в.) Х.. 1965.

Возняк М. Історія української літератури. У двох книгах – Л., 1992, 1993.

Грушевський М. Звичайна схема “руської” Історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства // Література на Україні. – 1991. – зітравня; Пам’ятки України1991. - № 3.

Грушевський М. Історія української літератури. В 6 т. т, 9 кн. К., 1992

Довгопол В. та ін. Джерелознавство Історії Української РСР – К., 1986.

Джерелознавство історії України: Довідник. – К., 1998.

Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – Прага, 1923.

Дорошенко Д. Нарис Історії України. – Л., 1991 – с. 8-31.

Енциклопедія Українознавства. Репринтне відтворення видане 1955 – 1984 рр. – Л., 1991.

Єфремов С. Історія українського писемства. К., 1995.

Жук І. Західна історіографія та епістемологічні проблеми історичної науки. – УІЖ. – 1994. - № 1.

Историография истории СССР с древнейших времен до Великой ок-тябрьской социалистической революции. – М., 1971.

Историография истории Украинской ССР. – К., 1986.

Историография истории Южных и Западных славян. – М., 1987.

Історія Української культури. – К., 1987.

Історія філософії на Україні. У 3-х т. – К., 1987.

Історія філософії на Україні. – К., 1994.

Історія філософії на Україні. Хрестоматія. – К., 1993.

Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. – Київ, 2002.

Источниковедение истории СССР. – М., 1981.

Калакура Я. Українська історіографія. Курс лекцій. – Київ, 2004.

Колесник И.И.История русской историографии 18- перв. Пол.19 вв. Днепропетровск, 1987.

Колесник І.І.Українська історіографія 18 – початок 20 ст. К., 2000.

Коваленко Л. Історіографія історії Української РСР від давніших часів до Великої Жовтневої соціологічної революції. – К., 1983.

Коцур А.П, Коцур В.П. Історіографія історії України: Курс лекцій. К., 1996.

Коцур А.П, Коцур В.П. Історіографія історії України: Курс лекцій. Чернівці 1999.

Коцур В.П. Історичні дослідження: упереджені та об’єктивні оцінки (соціальні зміни та політичні процеси в Україні1920-х –30-х рр..) Історіографія. К., 1998.

Кухта Б. З історії української політичної думки. – К., 1994.

Марченко М. Українська історіографія (з давніх часів до сер ХІХ ст.) – К., 1959.

Милюков Н. Главные течения русской исторической мысли. – 1898. – Т.1.

Очерки истории исторической науки в СССР. – М., 1955-1966. – Т.1-4.

Полонська-Василенко Н. Нарис історії України. – К., 1992.- Т.1. – с. 13-38.

Радянська енциклопедія історії України. – К., 1969 – 1972. – Т.1-4.

Советская историческая энциклопедия. – 1961-1976 – Т.1-16.

Славяноведение в дореволюционной России. Биобиблиографический словарь. – М., 1979.

Софинов П. Из истории русской дореволюционной археографии. – М., 1957.

Українські народні думи та історичні пісні. – К., 1955.

Українські письменники. Біобліографічний словник. – К., 1960 – Т.1 – 5.

Хрестоматія з історії України. – К., 1993.

Человек и история в средневековой мысли русского, украинского и белорусского народов. – К., 1987.

Черепнин Л. Русская историография до 19 в. Курс лекций. – М., 1957.

Черепнин Л. Русская палеология. – М., 1956.

Шапиро А. Историография с древнейших времен по 18 в.

Курс лекций. – Л., 1982.

Шевченко Ф. Историография – важнейшая историческая дисциплина // Історіографічні дослідження в Українській РСР. – К., 1968.

Южнорусская литература // Энциклопедический словарь.

Изд. Брокгауза и Ефрона. – СПб., 1904. – Полутом 81. – с. 300

Програмові питання до заліку з історіографії історії України

1. Предмет, метод, теоретичні основи і завдання історіографії історії України.

2. Види історичних та історіографічних досліджень.

3. Місце історіографії в системі історичних дисциплін.

4. Періодизація історичних досліджень в Україні

5. Періодизація історіографічних досліджень в Україні.

6. Характеристика літописання Давньої Русі.

7. “Літопис руський”.

8. “Повість минулих літ”.

9. “Київський літопис”.

10. Галицько-Волинський літопис.

11. Західно-руські літописи 14-16 ст.

12. Українські літописи 16- початку 17 ст.

13. “Хроніка з літописців стародавніх” Ф. Сафоновича.

14. “Синопсис” –перша друкована праця з історії України.

15. Загальна характеристика козацького літописання.

16. «Літопис Самовидця.”

17. Літопис Г. Граб’янки.

18. Літопис С. Величка.

19. Українська історіографія 2-ї пол. 18 ст.

20. Загальна характеристика історичних досліджень кін. 18 ст. поч. 19 ст. Розвиток етнографічних досліджень.

21. “Історія Русів” та її місце в історіографії України.

22. Систематичні курси історії України 1 пол. 19 ст.

23. Діяльність Якова та Олександра Марковичей.

24. “Історія Малої Росії” Д. Бантиш-Каменського.

25. “Історія Малоросії” М.А.Марковича.

26. І.Срезневський як історик України.

27. Історичні погляди М.Максимовича.

28.. Стан, теоретичні засади, організація історичних досліджень середини19ст.

29. Історія України в творчості Т.Шевченка.

30. Погляди М.Костомарова на історичний процес України.

31. Історичні погляди П.Куліша.

32. Історичні погляди М.Драгоманова. Зародження української історіософії.

33. Організація історичних досліджень з історії України в 2пол.19ст. Публікація історичних джерел.

34. Місце В.Антоновича в історичній науці України.

35. Дослідження проблем історії України в російській і польській історіографії.

36. Формування історичних поглядів М. Грушевського.

37. Внесок М. Грушевського у розвиток історичної науки України.

38. “Історія України - Руси” – головна праця М. Грушевського.

39. Організація та стан наукових досліджень з історії України кін. 19 – початку 20 ст.

40. Створення та діяльність Наукового товариства ім.Т.Шевченка.

41. Зародження та становлення державницької школи в українській історіографії. (С.Томашівський, В.Липинський, Д.Дорошенко).

42. Історична наука в часи відродження Української державності (1917 – 1920 рр.)