Словник основних понять і термінів

Акарициди − засоби для відлякування кровосисних членистоногих – кліщів, комарів, москітів, бліх, мошок та ін.

Алельні гени − гени, локалізовані в ідентичних локусах гомологічних хромосом, відповідають за альтернативний прояв однієї ознаки.

Амніоцентез − метод пренатальної діагностики, при якому вилучають із амніону пробу амніотичної рідини з метою дослідження хромосомного набору плоду (визначення статі, хромосомних порушень).

Анамнез − сукупність відомостей про хворого і розвиток захворювання, одержаних при опитуванні самого хворого та осіб, що його знають, використаних для встановлення діагнозу і прогнозу, а також вибір оптимальних методів лікування і профілактики.

Антимутагени − речовини, що знижують частоту спонтанних та індукованих мутацій і перешкоджають мутагенній дії хімічних чи фізичних агентів.

Антропозоонози − захворювання, збудники яких вражають тварин і людину.

Антропонози − захворювання, збудники яких вражають тільки людину.

Арахнологія − розділ зоології, що вивчає Ряд Павукоподібні.

Аутосоми − нестатеві хромосоми соматичних клітин, які мають однакову будову в самця і самки.

Бівалент − комплекс пари сполучених (кон’югуючих) гомологічних хромосом, який виникає у мейозі. Число бівалентів відповідає числу хромосом галоїдного хромосомного набору.

Біогельмінти − паразитичні черви, життєвий цикл яких проходить із зміною кінцевого і проміжного господарів.

Вірулентність − ступінь хвороботворності (патогенності) даного штаму мікроорганізмів для інфікованого організму.

Гамети − статеві (репродуктивні) клітини тваринних та рослинних організмів, що забезпечують при злитті розвиток нової особини та передачу спадкових ознак від батьків нащадкам.

Гаметогенез − процес розвитку і формування статевих клітин (гамет).

Гельмінтологія − розділ паразитології, який вивчає паразитичних червів (гельмінтів) і захворювання, які ними спричинені.

Гемізиготність − стан організму, пов'язаний з тим, що один чи декілька генів не мають алельного гена. Такими є гени статевих хромосом в особин гетерогаметної статі.

Ген − дискретна одиниця спадковості, послідовність молекули ДНК, яка визначає специфічність кожного гена.

Генетична карта − схематичне зображення послідовного відносного розміщення генів у лінійному порядку, що належать до однієї пари гомологічних хромосом (групи зчеплення) із зазначенням відстані між ними.

Генетичний код − система запису генетичної інформації в нуклеїнових кислотах у вигляді послідовності нуклеотидів.

Генокопії − подібні зміни фенотипу, які зумовлюються мутаціями різних неалельних генів.

Геном − сукупність генів, локалізованих у галоїдному наборі хромосом евкаріотів.

Геномні мутації − зміни кількості хромосом в каріотипі особин. Розрізняють поліплоїдію та анеуплоїдію (гетероплоідію).

Генотип − сукупність усіх генів клітини, локалізованих у ядрі або у різних реплікуючих структурах цитоплазми (пластидах, мітохондріях, плазмідах). Визначає норму реакції організму.

Генофонд − сукупність усіх генів однієї популяції або виду організмів.

Геогельмінти − паразитичні черви, цикл розвитку яких відбувається без проміжних хазяїв, окремі стадії розвиваються в грунті.

Гетерохроматин − стан ядерної речовини, які відзначаються щільною укладкою хроматид, функціонально неактивний.

Гетерозиготність − стан гібридного організму, гомологічні хромосоми якого мають різні алелі тієї чи іншої пари алель них генів (Аа).

Гіалоплазма − матрикс, основна речовина, яка є частиною цитоплазми тваринної і рослинної клітин; складна колоїдна система, включає органічні речовини, містить ядро і всі органели клітини.

Глікокалікс − глікопротеїдний комплекс, який знаходиться на зовнішній поверхні плазматичної мембрани тваринної клітини.

Гомозиготність − стан гібридного організму, гомологічні хромосоми якого мають однакові алелі тієї чи іншої пари алель них генів.

Група зчеплення − сукупність всіх генів, локалізованих в одній хромосомі, внаслідок чого вони успадковуються зчеплено (разом).

Дезинсекція − заходи по знищенню членистоногих (мух, комарів, бліх, вошей).

Дезинфекція − заходи знищення збудників інфекційних та інвазійних хвороб (бактерій, вірусів, найпростіших).

Дератизація − заходи по знищенню гризунів (щурів, мишей).

Дискордантність − відсоток неспівпадання ознак у близнят.

Дуплікація − вид хромосомних мутацій, при яких відбувається подвоєння ділянки хромосоми.

Експресивність − ступінь фенотипового прояву ознаки, яка контролюється даним геном.

Ексцистування − процес звільнення паразита з цисти, який відбувається у сприятливих умовах і перехід до існування у вигляді вегетативної форми, характерний для найпростіших.

Ендогонія − спосіб безстатевого розмноження споровиків у внутрішніх органах хазяїна шляхом внутрішньоклітинного брунькування, при якому в материнській клітині закладаються дочірні особини.

Ентомологія − наука, що вивчає комах.

Епістаз − тип взаємодії неалельних генів, при якому один епістатичний ген пригнічує дію іншого гіпостатичного гена. Епістатичний ген може бути домінантним або рецесивним.

Еухроматин − стан ядерної речовини, який відзначається функціональною активністю.

Життєвий цикл − сукупність стадій розвитку організму між певним етапом його життя і тим самим етапом життя організму наступного покоління.

Запліднення − процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет) з утворенням зиготи у рослинних та тваринних організмів.

Зигота − клітина з диплоїдним набором хромосом, яка утворюється внаслідок злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет).

Зоонози − захворювання, збудники яких вражають організм тварин.

Ідіограма − схематичний запис, при якому хромосоми розташовуються попарно у порядку зменшення розмірів, за винятком статевих хромосом. Класифікують за групами з врахуванням особливостей їх розмірів, форми і структури.

Інвазійна стадія − стадія життєвого циклу паразита, здатна заражати організм хазяїна.

Інвазія − захворювання, що викликаються паразитичними тваринними організмами (найпростішими, гельмінтами, членистоногими).

Інверсія − вид хромосомних мутацій, при яких відбувається відривання ділянки хромосоми ті її поворот на 180º.

Інсектициди – засоби знищеннякомах та кліщів на усіх стадіях розвитку.

Інтенсивність інвазії – це ступінь зараженості організму паразитом, яка оцінюється числом паразитів в організмі хазяїна.

Інтерфаза − стадія життєвого циклу клітини між двома послідовними мітотичними поділами.

Інцистування − процес утворення цист у найпростіших, що забезпечує виживання паразита в несприятливих умовах та його поширення.

Каріоплазма − неструктурований вміст клітинного ядра, відмежований ядерною оболонкою від цитоплазми, містить хроматин, ядерця.

Каріотип − диплоїдний набір хромосом клітини типовий для кожного виду рослин і тварин. Для каріотипу характерно видоспецифічність і сталість.

Комплементарна взаємодія генів − форма взаємодії неалельних генів, при якій для розвитку однієї ознаки необхідна наявність у генотипі двох домінантних неалельних генів (А-В-). Кожний з цих генів окремо не проявляє здатність прояву цієї ознаки.

Конкордантність − ідентичність близнят за досліджуваною ознакою.

Кон’югація (у процесі кросинговеру) − попарне тимчасове зближення гомологічних хромосом у профазі першого мейотичного поділу, під час якого вони можуть обмінюватися гомологічними ділянками (кросинговер).

Кросинговер − обмін ідентичними ділянками гомологічних хромосом, що забезпечує рекомбінацію зчеплених генів, підвищуючи роль комбінативної мінливості.

Летальні гени − гени, що зумовлюють зниження життєздатності організму, що спричинює його загибель.

Мейоз − складний поділ ядра, при якому забезпечується зменшення (редукція) числа хромосом удвічі.

Медична протозоологія − розділ паразитології, який вивчає найпростіших – паразитів людини, взаємовідносини паразитів з організмом та довкіллям, захворювання, що ними викликаються, заходи і способи їх профілактики.

Менделюючі ознаки – це спадкові ознаки, які визначаються алельними формами гена і в нащадках відбувається розщеплення відповідно закономірностям, встановленими Г. Менделем, за моно генним типом.

Метафазна пластинка − розташування хромосом в площині екватора під час метафази поділу клітини.

Мітоз − непрямий поділ ядра, що забезпечує тотожний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами.

Морганіда − одиниця відносної відстані між генами, відповідає частоті кросинговеру 1%; застосовується при складанні генетичних карт хромосом.

Мутагени − фізичні, хімічні та біологічні фактори, що спричиняють спадкові зміни генетичного матеріалу.

Нуклеосома − кулясті тільця, до складу яких входить ДНК з гістонами.

Овуляція − фізіологічний процес виходу яйцеклітини з фолікула яєчника людини і тварин у порожнину тіла або в лійку маткових труб.

Оокінета − рухлива зигота малярійного плазмодія, яка утворюється в шлунку комара після запліднення макрогамети. Проникає через епітелій у зовнішню стінку шлунка і перетворюється на оокінету.

Оогенез − процес розвитку яйцеклітини у яєчниках тварин і людини.

Патогенність − хвороботворність, здатність паразита спричиняти захворювання.

Паразити − організми, які живуть на поверхні тіла (ектопаразити) або в тілі (ендопаразити) інших живих істот (господарів), живляться за їхній рахунок і завдають їм шкоди.

Паразитологія − комплексна наука, що вивчає життя паразитів з метою запобігання та ліквідації спричинюваної ними шкоди або ж використання їх для боротьби з шкідливими організмами (біологічний метод).

Паразитоценоз − сукупність паразитів та ін. симбіонтів організму людини, тварин або рослин.

Паразитизм − специфічна форма співіснування організмів різних видів, з яких один (паразит) перебуває в більш або менш тривалому безпосередньому зв’язку з іншим (живителем, або хазяїном), використовуючи його як джерело живлення й життєве середовище.

Пенетрантність − частота фенотипового прояву гена в популяції особин, які є його носієм. Характеризується % особин, у яких даний ген проявився у фенотипі, по відношенню до загальної кількості особин, у яких цей ген міг би проявитися теоретично.

Плейотропія − явище множинної дії гена на розвиток кількох ознак.

Полімерія − взаємодія неалельних генів, які мають однозначну дію. Ступінь прояву ознаки в організмі залежить від кількості домінантних генів у генотипі, оскільки їхня дія є кумулятивною.

Поліплоїдія − вид геномних мутацій, при яких спостерігають кратне збільшення кількості хромосом у каріотипі.

Політенія − явище, яке спостерігається у клітинах слинних залоз деяких двокрилих комах. Внаслідок редуплікації в інтерфазі кількість хромонем у хромосомах збільшується, але вони не розщеплюються і не розходяться. Тому хромосоми збільшуються до гігантських розмірів.

Пренатальна діагностика − комплекс методів для з’ясування можливості патології до народження дитини на ранніх стадіях вагітності (УЗД, амніоцентез).

Пробанд − особа, родовід якої складають.

Прокаріоти − доядерні організми, які не мають типово сформованого ядра і ядерної мембрани (бактерії, синьозелені водорості).

Протозоологія − розділзоології, що вивчає найпростіших.

Протозоонозні захворювання − захворювання людини, викликані найпростішими організмами.

Профілактика − заходи, направлені на запобігання захворювання людей. Виділяють особисту профілактику і громадську.

Природній осередок хвороби − місце перебування джерела зараження з оточуючою його територією.

Природноосередкові захворювання − захворювання, пов’язані з комплексом природних умов: циркуляція в середовищі незалежно від людини, наявність резервуарних тварин, поширеність у певному ареалі з певним географічним ландшафтом, необхідним для існування компонентів біоценозу.

Псевдоцель − первинна порожнина тіла, заповнена рідиною, характерна для Типу Круглі черви.

Регенерація − відновлення організмом втрачених або ушкоджених органів і тканин, а також відновлення цілого організму з його частини.

Репарація − ферментативний процес виправлення ушкоджень ДНК, що виникають внаслідок дії різних мутагенів.

Репеленти − речовини, що мають відлякуючу дію на комах, кліщів та ін., які використовують для захисту від нападу кровосисних членистоногих.

Реплікація − багатоетапний процес копіювання молекул нуклеїнових кислот.

Родовід − графічне зображення родинних зв’язків сім’ї та її найближчих родичів за допомогою загальноприйнятих символів.

Сибси − нащадки одних батьків (брати і сестри), які походять із різних зигот.

Сперматогенез − процес розвитку сперматозоїдів у сім’яниках тварин і людини.

Супутник − хромосомний сегмент, який розташований дистально від вторинної перетяжки.

Теломера − дистальний сегмент на вільному кінці хромосоми, який перешкоджає приєднанню інших хромосом чи хромосомних фрагментів.

Транслокація − тип хромосомних мутацій, що виникають при одночасних розривах у двох або більше негомологічних хромосомах з наступним взаємним обміном між відірваними частинами хромосом.

Транскрипція − перший етап реалізації генетичної інформації, передавання з ДНК-матриці на і-РНК, який здійснюється ферментом ДНК-залежною РНК-полімеразою.

Трансляція − другий етап біосинтезу білків, при якому відбувається переведення генетичної інформації, записаної у вигляді послідовності нуклеотидів мРНК, в послідовність амінокислот поліпептидних ланцюгів білків.

Трансмісивні захворювання − захворювання, збудники яких передаються при укусі кровосисного членистоногих.

Трансоваріальна передача збудника − передача збудника хвороби подальшим поколінням через яйця членистоногих.

Трисомік − організм, у диплоїдному наборі якого одна з хромосом представлена трикратно (каріотип 2n+1).

Тургор − у рослин напружений стан клітини, зумовлений взаємним тиском оболонки клітини та протопласта.

Фенокопія − неспадкова зміна фенотипу, що виникає під впливом зовнішніх факторів та своїм проявом подібна до спадкових змін (мутацій).

Фенотип − сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу з умовами зовнішнього середовища.

Хроматин − речовина, що знаходиться в хромосомах ядра клітини евкаріот, є нуклеопротеїдом і забарвлюється основними барвниками. Розрізняють еухроматин і гетерохроматин.

Хромосома − структура клітинного ядра, що забезпечує передавання спадкової інформації.

Хромосомні мутації − структурні зміни хромосом, які виникають спонтанно чи під впливом мутагенів. Відбуваються як в межах однієї хромосоми, так і між гомологічними та негомологічними хромосомами.

Центромера − первинна перетяжка, найбільш спаралізована частина хромосоми, яка поділяє хромосому на два плеча

Циста − тимчасова форма існування одноклітинних організмів, характеризується щільною захисною оболонкою, утворюється при несприятливих умовах.

Шляхи зараження паразитами:

· аліментарний – збудник попадаєпроникає в організм хазяїна з тваринною їжею (личинки цестод);

· аутоінвазія – повторне самозараження хазяїна паразитом, який уже паразитує в організмі (гострик дитячий);

· гемотрансфузійний – при випадковому переливанні зараженої крові (малярія);

· контамінація – збудник поворотного тифу пасивно проникає в організм хазяїна при розчавленні зараженої воші та попадання її вмісту в ранку;

· контактно-побутовий – при зіткненні поверхні тіла хазяїна з безпосереднім джерелом інвазії (рукопотискання, користування речами спільного вжитку при зараженні коростою);

· пероральний – інвазійна стадія паразита заноситься в організм хазяїна через рот немитими руками, забрудненою їжею (амеба дизентерійна, гострик дитячий);

· перкутанний – збудник активно проникає через шкіру (церкарії сисунів кров’яних);

· реінвазія – повторне зараження паразитом після одужання;

· статевий – при статевих стосунках (трихомонада урогенітальна);

· трансмісивний (інокулятивний) – переносник під час живлення кров’ю хазяїна вносить збудника інвазії разом зі своєю слиною (малярійний комар);

· трансплацентарний – паразит проникає з організму вагітної жінки в організм плода через плаценту (токсоплазма);

Яйцеклітина − жіноча статева клітина (гамета) людини, тварин і рослин, з якої після запліднення або внаслідок партеногенезу розвивається новий організм.