![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Сертифікація продукції
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дії Декрету
Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів
Положення Декрету не поширюються на обов’язкову сертифікацію продукції, що є харчовим продуктом. { Статтю 1 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1602-VII (1602-18) від 22.07.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом N 868-VIII (868-19) від 08.12.2015} { Статтю 2 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003 } { Статтю 3 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003 } Розділ II НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ
{Статтю 4 виключено на підставі Закону N 1193-VII (1193-18) від 09.04.2014} { Статтю 5 виключено на підставі Закону N 1193-VII (1193-18) від 09.04.2014} {Статтю 6 виключено на підставі Закону N 1193-VII (1193-18) від 09.04.2014} {Статтю 7 виключено на підставі Закону N 1193-VII (1193-18) від 09.04.2014} {Статтю 8 виключено на підставі Закону N 1193-VII (1193-18) від 09.04.2014} {Статтю 9 виключено на підставі Закону N 1193-VII (1193-18) від 09.04.2014} Розділ III ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
{Статтю 10 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003} {Статтю 11 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003} {Статтю 12 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003} Розділ IV СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ
Стаття 13. Види сертифікації та її мета
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація харчової продукції, послуг і систем управління в державній системі сертифікації є добровільною. {Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 868-VIII (868-19) від 08.12.2015 } Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Стаття 14. Державна система сертифікації
1. Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:
визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;
затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
призначає органи з сертифікації продукції;
{Абзац п'ятий статті 14 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003} встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;
розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;
веде Реєстр державної системи сертифікації;
організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.
Стаття 15. Обов'язкова сертифікація
1. Обов’язкова сертифікація на відповідність имогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації. {Пункт 1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII (1315-18) від 05.06.2014; в редакції Закону N 1602-VII (1602-18) від 22.07.2014 } 2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними {Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 540-IV (540-15) від 20.02.2003, N 1602-VII (1602-18) від 22.07.2014 } Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються національним стандартом. {Абзац другий статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII (1315-18) від 05.06.2014 } Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.
{ Статтю 17 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003} Стаття 18. Обов’язкова сертифікація продукції, що імпортується
Відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.
Органи доходів і зборів здійснюють митне оформлення імпортних товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, на підставі інформації, включеної до Реєстру, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються фізичними або юридичними особами на митній території України. {Стаття 18 в редакції Законів N 333/97-ВР (333/97-ВР) від 11.06.97, N 2863-IV (2863-15) від 08.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1602-VII (1602-18) від 22.07.2014; в редакції Закону N 124-VIII (124-19) від 15.01.2015 } Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції
1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації.
2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на її собівартість.
3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.
4. Методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України. {Статтю 19 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 3176-VI (3176-17) від 05.04.2011} Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікації продукції та випробувальних лабораторій (центрів), що проводять обов'язкову сертифікацію
1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за:
необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності;
порушення правил сертифікації.
Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань.
2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в державній системі сертифікації.
Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній системі сертифікації.
{Статтю 21 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003} {Статтю 22 виключено на підставі Закону N 543-IV (543-15) від 20.02.2003}
|