Тема: Кров: еритроцити, тромбоцити

У багатоклітинних організмах кров відіграє таку роль, яку в одноклітинних організмах (найпростіших) виконує навколишнє середовище – прісна та морська вода, що омиває поверхню клітини. Кров людини являє собою рідку циркулюючу по судинах тканину, яка є гетерогенною системою. Життя без крові неможливе, оскільки лише ця тканина забезпечує організм киснем. До того ж поряд із нейроендокринною системою кров забезпечує єдність та інтеграцію органів і систем організму, причому функціонування ендокринної системи без крові абсолютно виключене.

Кров і лімфа є тканинами, що формують внутрішнє середовище організму (разом із сполучною тканиною з усіма її різновидами). Ці тканини взаємопов’язані, в них відбувається постійний обмін клітинами крові, а також речовинами, що знаходяться в плазмі. Кров – це рідка тканина організму, яка циркулює в системі замкнутих трубочок – судин. Вона становить 5–9% маси тіла людини, тобто близько 5–5, 5 літрів.

Як тканина, кров складається з двох основних компонентів: клітин (формені елементи крові) та міжклітинної речовини (плазма). Плазма становить 55–60% об’єму крові, а формені елементи – 40–45%. Співвідношення формених елементів до плазми крові називається гематокритом.

Основними функціями крові є:

- транспортна (дихальна) – кров, що циркулює по судинах, переносить кисень з легень до всіх органів та двооксид вуглецю із органів до легень;

- трофічна – кров постачає до органів поживні речовини, гормони, вітаміни, іони, тощо;

- захисна – забезпечує гуморальний та клітинний імунітет;

- гомеостатична – підтримує сталість внутрішнього середовища організму, регулює температуру тіла, осмотичну рівновагу, кислотно-лужний баланс;

- гемокоагуляційна – тромбоцити беруть участь у процесах згортання крові. Ця функція проявляється при порушенні цілісності судинної стінки.Плазма крові

Плазма – це колоїдний розчин, який містить від 90 до 93 % води і 7-10 % сухого залишку. В останньому близько 7 % білків та 3 % органічних і мінеральних речовин. У плазмі також містяться кінцеві продукти обміну – сечовина, сечова кислота, креатинін та ін., які потрапляють у кров із тканин і з течією крові транспортуються до нирок і частково – до шкіри. У плазмі крові людини в 1 літрі є 65-85 г/л білка. Білки плазми діляться наальбуміни (35-50 г/л), глобуліни (α ₁ – 1-4 г/л, α ₂ – 4-8 г/л, β – 6-12 г/л, γ – 8-16 г/л) і фібриноген (2-4 г/л).

Альбуміни на 80 % забезпечують онкотичний тиск крові (колоїдно-осмотичний). Це впливає на розподіл води між плазмою та міжклітинною рідиною. Утворюються альбуміни в печінці; за добу (за умов нормального харчування) виробляється їх майже 17 г; період піврозпаду альбумінів складає 10-15 днів.

Глобуліни – це група білків, яких електрофоретично розділяють на α ₁ (альфа1), α ₂ (альфа2), β (бета) і γ (гама). До γ -глобулінів належатьаглютиніни крові (α - і β). Утворюються глобуліни в печінці, кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. За добу синтезується майже 5 гглобулінів. Період їх піврозпаду – 5 днів.

Фібриноген займає особливе місце серед білків крові, він є розчинним попередником фібрину. З його переходом у фібрин відбувається зсідання крові і перетворення його в щільний згусток. Плазма крові, яка не містить фібриногену називається сироваткою. Утворюється фібриноген у печінці. У плазмі також містяться такі мінеральні речовини, як натрій, калій, кальцій, магній, хлор, фосфор, йод, цинк та ін., які переважно є зв’язаними з білком або з іншими органічними сполуками. Їх у крові міститься 0, 9 %. Розчин, в якому міститься 0, 9% мінеральних речовин, називається ізотонічним розчином. РН плазми крові становить 7, 36.

Формені елементи крові

До формених елементів крові належать еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. З них лише лейкоцити є справжніми клітинами. Еритроцити та тромбоцити – це постклітинні структури живої матерії

Еритроцити

Еритроцити – червоні кров’яні тільця – найбільш численні нерухомі формені елементи крові, які в процесі свого розвитку втратили ядро і всі органели. Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку, період їхнього життя становить 100-120 діб. Вони знищуються макрофагами селезінки і печінки.

Функції еритроцитів здійснюються в судинному руслі. До них належать:

• дихальна функція – транспорт кисню та двооксиду вуглецю, яку забезпечує дихальний пігмент – гемоглобін;
• транспортна функція – еритроцити адсорбують на поверхні плазмолеми біологічно активні речовини (аміно­кисло­ти, імуноглобуліни, імунні комплекси, деякі ліки, тощо).

Загальна кількість еритроцитів у крові: у чоловіків – 4, 0 – 5, 0 х 10¹²/л, у жінок - 3, 9 – 4, 7 х 10¹²/л. Збільшення кількості еритроцитів в одиниці об’єму визначається терміном еритроцитоз, а зменшення – еритропенія. У нормі більша частина (80 %) еритроцитів має форму двовігнутого диска.

Їх називають дискоцитами. Зустрічаються еритроцити нетипових форм (пойкілоцити): сферичної форми (сферо­ци­ти), з плоскою поверхнею (планоцити) та клітини з остям (ехіноцити). Така різноманітність форм позначається терміном пойкілоцитоз. Коли в периферичній крові зустрічається до 20 % різноманітних форм еритроцитів, говорять про фізіологічний пойкілоцитоз. Коли їх кількість перевищує даний показник – про патологічний пойкілоцитоз.

Середній діаметр еритроцита складає 7, 1-7, 9 мкм, товщина по краю
2, 0–2, 5 мкм, по центру до 1 мкм. Це визначає світліше забарвлення їх центральної частини, порівняно з периферійною. У міру старіння розміри еритроцитів дещо зменшуються. Окремі еритроцити можуть мати діаметр 6 мкм і менше (мікроцити) і, навпаки, коли діаметр перевищує 8 мкм, еритроцити називаються макроцитами. Якщо кількість макро- і мікроцитів перевищує 25 %, це явище має назву патологічного анізоцитозу.

До складу плазмолеми цитоскелету еритроцита входить ряд периферийних та трансмембранних білків, серед яких розрізняють: спектрин, глікофорин, анкірин, білки смужки 3 та смужки 4.1, останні в свою чергу відображають положення фракцій при електрофорезі білків мембрани еритроцита.

Натуральний колір еритроцитів жовто-зелений. Під світловим мікроскопом у мазках крові, забарвлених за методом Романовського, еритроцити забарвлюються оксифільно і мають вигляд безструктурних округлих дисків.

Оксифілія зумовлена наявністю в цитоплазмі еритроцитів гемоглобіну, який надає крові червоного кольору.

Гемоглобін становить 1/3 загальної маси еритроцитів, це складний білок, який побудований з білкової частини – глобіну та небілкової частини – гему, що містить залізо. Гемоглобін зв’язує кисень у легенях, при цьому утворюється оксигемоглобін, який транспортується до всіх органів і тканин. Двооксид вуглецю, який виділяється тканинами, поступає в еритроцити і з’єднується з гемоглобіном, утворює карбоксигемоглобін. При руйнуванні старих еритроцитів (це явище називається гемолізом), гемоглобін розпадається, а залізо, яке звільняється з гема, використовується для утворення нових еритроцитів. У людини розрізняють два типи гемоглобіну: Hb F (2%), Hb A (98%). При народженні у немовлят переважає Hb F (фетальний гемоглобін). Загальна кількість гемоглобіну в крові: у чоловіків – 130-160 г/л, у жінок
120-140 г/л.

У крові можна зустріти молоді форми еритроцитів – ретикулоцити.

Вони не повністю насичені гемоглобіном, у цитоплазмі містять невелику кількість рибосом. У нормі число ретикулоцитів становить 0, 2 – 1% від загального числа еритроцитів. Збільшення їх кількості є діагностичною ознакою посиленого кровотворення.

Тромбоцити (кров’яні пластинки) – це постклітинні структури, які утворилися внаслідок фрагментації цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку – мегакаріоцитів. Це найменші формені елементи крові, які виконують функції як всередині судинного русла, так і поза ним. Тромбоцити беруть участь у процесі згортання крові, утворюють тромб, який закриває просвіт пошкодженої судини. Вони виділяють речовини, які звужують судини при їх пошкодженні. Період життя тромбоцитів складає 5-8 діб.

Мазок крові людини: тромбоцити (забарвлення за методом Романовського) х 500

Загальна кількість тромбоцитів становить 180 – 320 х 10⁹/л. Збільшення кількості тромбоцитів в одиниці об’єму визначається терміном тромбоцитоз, а зменшення – тромбоцитопенія.

Кожна пластинка (тромбоцит) оточена плазмолемою і складається з двох частин: гіаломера та грануломера. Гіаломер є основою пластинки і забарвлюється слабко оксифільно. Він представлений мікрофіламентами циркулярно розміщеними пучками мікротрубочок, завдяки яким підтримується форма клітини. Гіаломер містить дві системи канальців:

І. Система канальців зв'язаних з поверхнею (відкрита система канальців), яка представлена гладкими анастомозуючими трубочками, які відкриваються в інвагінації утворені плазмолемою. Основна функція цієї системи полягає у виведенні вмістних речовин гранул тромбоцитів.

ІІ. Система щільних трубочок, яка утворюється коплексом Гольджи мегакаріоцитів. Вона представлена вузькими мембранними трубочками в середині яких миститься щільний зернистий вміст, фунція якого полягає у накопиченні ти виведенні іонівСа.

Грануломер має вигляд базофільних зерняток серед яких розрізняють гранули трьох типів:

а-гранули набільші з щільним матриксом, які містять (фібриноген, фібронектин, тромбоспондин, тромбоглобулін, тромбоцитарний фактор росту)

в-гранули це щільні гранули або тільця з щільним матриксом розташованим ексцентрично, який містить (АДФ, АТФ, пирофосфат, гістамін, серотонін)

y-гранули найменші гранули, які містять гідролітичні ферменти, функція яких розглядається як видозмінених лізосом.

У центрі тромбоцита (пластинки), в ньому знаходяться органели: рибосоми, комплекс Гольджі, ендоплазматична сітка, включення глікогену. Плазмолема тромбоцита утворює випинання (вусики), якими вони склеюються один з одним. Так виникають конгломерати. Цей процес відбувається при згортанні крові.