Міжнародне співробітництво у сфері протидії експлуатації дітей

Протягом усієї історії людства перед ним поставало питання боротьби зі злочинністю. У зв’язку з появою у ХХ – ХХІ ст. нових форм злочинної діяльності, а також можливостей злочинців переховуватися від правосуддя, виникла нагальна необхідність об’єднання зусиль усіх країн світу з метою створення нових форм взаємовигідного співробітництва держав у сфері кримінального судочинства.

Міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю здійснюється у різних напрямках, у певних формах та видах. Якщо розглядати напрямки міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю як шляхи розвитку, як певні течії у цьому розвитку, то можна виділити такі:

– спонукання держав та сприяння в укладанні угод у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, включаючи її попередження та поводження з фізичними особами, що порушили норми цих угод;
– розробку міжнародних стандартів у галузі попередження злочинності, кримінального переслідування і відбування покарання за скоєння міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру;
– розробку рекомендацій для боротьби національних правоохоронних органів з загальнокримінальними злочинами, інформаційну та консультаційну допомогу державам (з урахуванням того, що кожна держава веде цю боротьбу у рамках суверенітету, у межах своєї території та відповідно до власних соціальних та економічних умов) [1-2].

Основними напрямками співпраці між законодавчими органами і вищими органами виконавчої влади різних держав визнаються, по-перше, ратифікація міжнародних нормативних актів та укладення міжнародних двосторонніх домовленостей щодо захисту прав дітей; по-друге, збір та обмін інформацією про злочини, які вчиняються по відношенню до дітей, а також надання допомоги у виявленні та притягненні до відповідальності тих, хто займається експлуатацією дітей шляхом втягнення їх у злочинну діяльність, заняття проституцією або примушування до участі у створенні порнографічної продукції.

Практичною реалізацією міжнародного співробітництва правоохоронних органів у протидії експлуатації дітей названо контакти вітчизняних правоохоронних органів з правоохоронними органами іноземних держав у кримінальних та оперативно-розшукових справах, які залежно від характеру необхідних заходів та їх цілей поділяються на: отримання або обмін відомостями оперативно-розшукового і інформаційно-довідкового характеру; здійснення на території іноземної держави процесуальних дій, які є можливими лише в межах надання правової допомоги.