![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Визначення основних показників технологічності
Визначення числових значень відносних часткових показників, технологічності Кі наведених у табл. 1.1, здійснюється згідно наведених нижче формул. 1.4.1 Коефіцієнт застосування деталей: де ДТ. ОР.– кількість типорозмірів оригінальних деталей у виробі; ДТ. – загальна кількість типорозмірів деталей у виробі без урахування нормалізованого кріплення. 1.4.2. Коефіцієнт застосування ЕРЕ: де НТ.Ор.ЕРЕ – кількість типорозмірів оригінальних електрорадіоелементів у виробі; НТ.ЕРЕ – загальна кількість типорозмірів електрорадіоелементів у виробі (Під типорозміром розуміють конструкцію та габаритні розміри деталей без урахування номінальних значень) До о р и г і н а л ь н и х відносяться складові частини (деталі, вузли, електрорадіоелементи), які розробляються і виготовляються вперше як самим підприємством-розробником, так і в кооперації з іншими підприємствами. До ЕРЕ відносяться транзистори, діоди, конденсатори, резистори, роз’єми, дроселі, котушки індуктивності, трансформатори, мікрозбірки і мікросхеми різного ступеню інтеграції, мікромодулі та ін. 1.4.3. Коефіцієнт застосування вузлів: де ЕТ.ОР – кількість типорозмірів оригінальних вузлів у виробі; ЕТ – загальна кількість типорозмірів вузлів у виробі. 1.4.4. Коефіцієнт повторюваності деталей і вузлів: де Д – загальна кількість деталей (без нормалізованого кріплення); Е – загальна кількість вузлів у виробі. 1.4.5. Коефіцієнт повторюваності ЕРЕ: де Н ЕРЕ – загальна кількість ЕРЕ. 1.4.6. Коефіцієнт повторюваності мікросхем і мікрозбірок: де 1.4.7. Коефіцієнт повторюваності друкованих плат: де 1.4.8. Коефіцієнт повторюваності матеріалів: де Н ММ – кількість маркосортаментів матеріалів, застосованих у виробі. (Під маркосортаментом розуміють певне поєднання марки (профілю) матеріалу, застосованих в якості заготовки. Наприклад: сплав Д 16 Т (прут діаметром 30 мм); сплав Д 16 Т (прут діаметром 40 мм); сплав Д 16 Т (лист товщиною 2 мм) і т. ін.) 1.4.9. Коефіцієнт повторюваності марок монтажного проводу: де 1.4.10. Коефіцієнт використання мікросхем і мікрозбірок: де 1.4.11. Коефіцієнт установочних розмірів (кроків) ЕРЕ: де 1.4.12. Коефіцієнт складності друкованих плат: де 1.4.13. Коефіцієнт складальності виробу: 1.4.14. Коефіцієнт освоєння деталей: де 1.4.15. Коефіцієнт складності складання: де 1.4.16. Коефіцієнт продуктивності складання: де - 1.4.17. Коефіцієнт точності обробки: де ДТЧ – кількість деталей у штуках, які мають розміри з відносно жорсткими допусками, наприклад, виконаними у квалітетах 8, 7, 6 і т. ін. Граничний квалітет задається визначеним, виходячи з призначення виробу. 1.4.18. Коефіцієнт уніфікації конструкції: де 1.4.19. Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць: 1.4.20. Коефіцієнт уніфікації деталей: 1.4.21. Коефіцієнт стандартизації конструкції: де 1.4.22. Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць: 1.4.23. Коефіцієнт стандартизації деталей: 1.4.24. Коефіцієнт контролепридатності: де
1.4.25. Коефіцієнт складності конструктивного оформлення: 1.4.26. Коефіцієнт застосування НП: де 1.4.27. Коефіцієнт регульованості схеми: де 1.4.28. Коефіцієнт шорсткості поверхні: середнє значення параметра шорсткості поверхні деталей виробу:
1.4.29. Коефіцієнт автоматизації та механізації підготовки ЕРЕ до монтажу: де Н М.П.ЕРЕ – кількість електрорадіоелементів у виробі, підготовка яких до монтажу може здійснюватися чи здійснюється механізованим або автоматизованим способом, тобто є механізми, обладнання чи устаткування (або технічна документація) для здійснення цих операцій. До числа вказаних електрорадіоелементів входять ЕРЕ, які не вимагають спеціальної підготовки до монтажу (реле, роз’єми, патрони тощо). 1.4.30. Коефіцієнт автоматизації і механізації монтажу виробів: де 1.4.31. Коефіцієнт автоматизації та механізації операцій контролю і налагоджування електричних параметрів: де 1.4.32. Коефіцієнт застосування типових технологічних процесів: де 1.4.33. Коефіцієнт прогресивності формоутворення деталей: Де 1.4.34. Коефіцієнт складності обробки: де 1.4.35. Коефіцієнт середнього квалітету обробки деталей: де:
1.4.36. Коефіцієнт використання матеріалів: де
1.5. Визначення числового значення комплексного показника технологічності
Основним показником, що використовується для оцінки технологічності конструкції, є комплексний показник К. Комплексний показник визначається на основі відносних часткових показників за формулою: де
1.6. Визначення базового комплексного показника технологічності Для оцінки технологічності необхідно отриманий комплексний показник технологічності порівняти з показником аналога, який береться за базовий. Комплексний базовий показник технологічності визначається за формулою: де При виконанні курсового та дипломного проектів виникають певні труднощі при визначенні числових значень комплексного показника технологічності виробу-аналога Ка і числових значень поправочних коефіцієнтів, а) прийняти значення б) числове значення коефіцієнта складності прийняти умовно у межах 1, 02 ¸ 1, 20, причому рекомендується Ксл = (1, 02 ¸ 1, 05) при К > 0, 8; = (1, 05 ¸ 1, 10) при 0, 6 < К £ 0, 8; = (1, 10 ¸ 1, 15) при 0, 4 < К £ 0, 6; = (1, 15 ¸ 1, 20) при К £ 0, 4. Взагалі ж величину коефіцієнта слід узгодити з керівником проекту. в) при відсутності інформації, необхідної для розрахунків, поправочні коефіцієнти
1.7. Визначення показника рівня технологічності конструкції
При відомому базовому показникові технологічності Кб оцінка рівня технологічності розроблюваного виробу розраховується через відношення досягнутого комплексного показника технологічності Якщо розраховане значення показника рівня технологічності конструкції виявиться менше 1, то рівень технологічності виробу, що розробляється, вважається незадовільним, тому обов’язковим етапом аналізу технологічності у такому випадку є відпрацювання конструкції на технологічність.
1.8. відпрацювання конструкції на технологічність
Відпрацювання конструкції виробу на технологічність, інакше кажучи – удосконалення конструкції з погляду технолога при аналізі технологічності має на меті вирішити такі основні питання, як підвищення серійноздатності при виготовленні виробу за рахунок впровадження стандартизації, уніфікації та групування виробів та їхніх елементів за конструктивними ознаками, використання конструктивних рішень, прийнятих на даному підприємстві, які відповідають сучасним вимогам, скороченні номенклатури комплектуючих виробів та матеріалів; застосування високопродуктивних методів формоутворення; скорочення матеріалоємності, габаритів та маси; зручність технологічного обслуговування та ремонту виробів; підвищення надійності конструкцій. У курсовому проектуванні при аналізі технологічності конструкції ЕЗ відпрацювання конструкції на технологічність зводиться фактично до розробки конкретних рекомендацій з покращення показників технологічності. Таким чином всі рекомендації, спрямовані на покращення відносних часткових показників технологічності розроблюваної конструкції ЕЗ ( Після покращення конструкції, з погляду технолога, відносні часткові показники мають покращитися, тому нові їхні значення рекомендується позначати
1.9. Визначення показника рівня технологічності конструкції виробу після відпрацювання на технологічність
Після перевірки конструкції виробу на технологічність відповідно до методики значення комплексного показника розроблюваної конструкції приймає нове значення тобто при визначенні нового рівня технологічності значення базового комплексного показника Кб залишається незмінним. Досягнутий рівень технологічності має задовольняти умові: В іншому випадку відпрацювання конструкції виробу на технологічність, яке здійснювалось, має бути продовжене.
2. АНАЛІЗ СКЛАДАННЯ
Перед етапом проектування технологічного процесу складання і монтажу виробу необхідно виконати аналіз складання (конструктивно-технологічний аналіз виробу) з метою поєднання основних конструктивних рішень з технологічними. Аналіз складання, який здійснюється студентами в ході виконання курсового проекту, рекомендується робити на підставі кількісних методик. Однак ці методики мають частковий характер. На підставі аналізу складання не можна робити категоричні висновки, а можна лише дати оцінку конструкції виробу по спрощенню процесу складання. Складальні операції займають значну частину всього технологічного процесу виготовлення ЕЗ. Стосовно складання в поняття технологічності найчастіше входять: просте складання усіх деталей і вузлів без підганяння і доробок, без селективного відбору, забезпечення економічно прийнятними допусками в розмірних, кінематичних та електричних ланцюгах і компенсаторами в них; можливість паралельного складання при максимальному використанні фронту робіт для одержання найбільш коротких виробничих циклів; можливість найбільшої диференціації складання і забезпечення нормальної послідовності (без додаткового розбирання і повторного складання).
|