Поняття та організація митного контролю.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Лекція 3. Митний контроль та митне оформлення.

План лекції (навчальні питання):

1. Поняття та організація митного контролю

2. Види митного контролю

3. Форми митного контролю

4. Зони митного контролю

5. Мета, місце, умови та час здійснення митного оформлення

6. Декларування товарів і транспортних засобів. Вантажна митна декларація

7. Підприємницька діяльність з надання послуг по декларуванню товарів.

Поняття та організація митного контролю.

Митний контроль —це специфічна діяльність митних органів України, щоспрямована на реалізацію передбачених чинним законодавством завдань і функцій з метою дотримання юридичними й фізичними особами митного законодавства України, міжнародних угод України та правил, які регулюють порядок ввезення, вивезення чи транзиту товарів, транспортних засобів, валюти та інших предметів.

По-іншому можна сказати — це сукупність здійснюваних митними органами України режимних заходів з метою забезпечення дотримання законодавства про митну справу, законодавства України та міжнародних угод України, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Главою 47 Митного Кодексу України регламентується організація митного контролю, що здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів. У цій главі визначено форми митного контролю, його вибірковість, тривалість перебування під митним контролем, строки пред’явлення митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, документи й відомості, необхідні для здійснення митного контролю, доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю. У той же час норми Митного Кодексу України не повною мірою дають уявлення про особливості організації митного контролю посадовими особами митних органів. Значний обсяг регламентації цих питань знаходиться за межами Митного Кодексу України.

Діяльність митних органів України пов’язана зі здійсненням митного контролю товарів, речей, валюти, цінностей, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і як і будь-яка інша діяльність потребує належної організації. Усі операції, здійснювані в процесі митного контролю, мають бути належним чином упорядковані та відображені в нормативних актах (документах), технологічних схемах, порядках, що визначають правову основу та послідовність дій співробітників митниці. Така робота проводиться в митних органах України. У митницях функція з організації митного контролю покладається на одного із заступників начальника митниці або на один чи декілька спеціально створені підрозділи (відділ, сектор).

Організація митного контролю — це організаційна діяльність, спрямована на створення умов, необхідних для виконання митними органами функцій митного контролю в межах митного законодавства України, а також міжнародних договорів, укладених Україною, в установленому законом порядку.

Функції митного контролю:

1) забезпечення реалізації митного законодавства;

2) забезпечення національної безпеки України;

3) забезпечення економічної безпеки України;

4) забезпечення дозвільного порядку переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України;

5) запобігання проникненню на територію України низькоякісних товарів, екологічно небезпечних речовин, вірусів тощо;

6) стягнення мита, податків та інших митних платежів;

7) забезпечення законного переміщення валюти через митний кордон України;

8) створення умов для збільшення товарообігу;

9) забезпечення законних прав фізичних та юридичних осіб при здійсненні митного контролю;

10) співробітництво з митними органами інших держав;

11) вдосконалення митного законодавства.

Таким чином, митний контроль є вагомим засобом, що сприяє формуванню та реалізації митної політики держави.

Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є:

1) підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

2) аналіз діючих і впровадження передових форм і методів митного контролю й заходів підвищення їх ефективності;

3) запровадження нових технологій митного контролю та митного оформлення;

4) організація взаємодії митних органів (підрозділів) зі службами прикордонного, санітарного, фітосанітарного, радіологічного, ветеринарного, екологічного контролю, іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здійсненні митного контролю;

5) удосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування. Підготовка проектів нормативно-правових актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури здійснюється на регіональному та центральному рівнях.

Одним з елементів митної інфраструктури є пункт пропуску через державний кордон України — це територія або частина території прикордонної залізничної, автомобільної станції, морського, річкового порту (аеропорту) з комплексом будівель, споруд та інженерно-технічних засобів, де здійснюються визначені законодавством види контролю з метою пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Пункти пропуску поділяються:

1) за видами транспортного сполучення — на залізничні, автомобільні, морські, річкові, повітряні, пішохідні;

2) за категоріями поїздок — на міжнародні(пропуск через кордон громадян ітранспортних засобів усіх держав), міждержавні (пропуск через кордон громадян і

транспортних засобів України і суміжної держави), місцеві (спрощений пропуск через кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях, районах, та транспортних засобів, що їм належать);

3) за характером транспортних перевезень — на пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські;

4) за режимом функціонування — на постійні, тимчасові, цілодобові й такі, щопрацюють у визначений на підставі двосторонніх договорів час.

Одним із напрямків організації митного контролю є розробка і запровадження в дію технологічних схем митного контролю та митного оформлення.

Технологічна схема — це встановлена керівництвом митного органу, обов’язкова для виконання послідовність дій співробітників підрозділів митного органу під час здійснення операцій митного контролю та митного оформлення. Технологічна схема може регламентувати діяльність як одного окремо взятого підрозділу, так і декількох підрозділів митного органу в комплексі, а також взаємодію підрозділів митного органу з підрозділами інших контролюючих органів (служб) — ветеринарної, санітарної, фітосанітарної, екологічної, підрозділами Державної прикордонної служби України та ін. З допомогою технологічних схем, погоджених з відповідними службами, врегульовуються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

2. Види митного контролю

Залежно від сутнісних характеристик предмета, що переміщується через митний кордон, прийнято розрізняти:

а) загальний митний контроль; б)спеціальний митний контроль.

Загальний митний контроль залежно від конкретного предмета можна поділити на:

а) митний контроль товарів;

б) митний контроль транспортних засобів.

Спеціальний митний контроль залежно від специфіки предмета можна поділити на:

а) митний контроль зброї та боєприпасів;

б) митний контроль товарів, які містять наркотичні засоби;

в) митний контроль сильнодіючих хімічних речовин.

У свою чергу, митний контроль товарів поділяють на підвиди митного контролю товарів:

а) митний контроль ручної поклажі;

б) контроль багажу як такого, що супроводжується, так і такого, що не супроводжується.

Митний контроль на транспорті має загальні й спеціальні системи. Це пояснюється необхідністю перевірки самих транспортних засобів на відповідність їх установленим вимогам. При цьому на одних видах транспорту така можливість менша, на інших — більша.

У разі використання транспортного засобу для перевезення контрабанди транспортний засіб може бути конфісковано. Митні органи контролюють транспортні засоби спільно з Державною прикордонною службою.

Чинним законодавством України встановлені особливості митного контролю на пасажирському й вантажному транспорті. На форму та процедуру митного контролю впливає й вид транспорту.

Відповідно до митного законодавства України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку до його завершення відповідно до заявленого й дозволеного до застосування митного режиму. Початком митного контролю є фактичне перетинання митного кордону України, йому передує повідомлення митних органів України про намір ввезти на митну територію України товари чи транспортні засоби. Якщо це рейсові перевезення, то час прибуття (відбуття) визначається за розкладом руху.

Митний контроль транспортних засобів також класифікується:

А) митний контроль автотранспортних засобів.

Митний контроль за вантажними автомобільними перевезеннями можна розділити на два види:

1) митний контроль автотранспортних засобів, які перевозять товари або прямують за товарами чи після вивантаження товару;

2) митний контроль товару.

Транспортні засоби, що використовуються для перевезення товарів і інших предметів через митний кордон України як і ті, що вивозять товари й інші предмети за межі України, так і ті, що виїжджають за межі України для завезення товарів й інших предметів в Україну, декларуються без заповнення окремої вантажної митної декларації.

Митний контроль транспортних засобів, що виступають в якості товару, регламентується відповідно до статей 71 та 187 Митного кодексу України, Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України/

Дія цих Правил поширюється на транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України громадянами, які не є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, для вільного обігу (у тому числі з метою розкомплектування на запасні частини) на митну територію України (за її межі) або з метою транзиту, а також тимчасово вивозяться за межі митної території України.

Митний контроль здійснюється в прикордонних пунктах пропуску на шосейних переходах, на шляху проходження та у місцях доставки товару.

При здійсненні митного контролю митні органи зобов’язані:

1) виявити й припинити використання транспортних засобів для приховування товарів від митного контролю;

2) не допустити переміщення транспортних засобів через митний кордон для іншої мети, аніж міжнародні перевезення.

3) перевірити транспортні засоби на відповідність установленим вимогам для доставки вантажів під митним контролем.

Митному контролю так само підлягають товари, що переміщуюся водіями вантажних автомобілів, експедиторами та водіями пасажирських автобусів. Цей контроль здійснюється аналогічно контролю товарів, які переміщуються фізичними особами.

Митний контроль і оформлення на пунктах перетину державного кордону відбуваються в певній послідовності:

1) подається повідомлення перевізником про ввезення чи вивезення транспортного засобу або вантажу у формі письмового вручення документа посадовій особі митного органу;

2) посадовими особами митного органу перевіряються подані документи; ухвалюється рішення про форму митного контролю транспортного засобу;

3) здійснюється митне оформлення і контроль транспортного засобу та товарів, які перевозяться;

4) перевізникові вручаються документи на транспортний засіб і товари й випуск транспортного засобу за кордон чи пропуск усередину країни.

Одночасно з митним контролем здійснюються прикордонний, паспортний та фітосанітарний контролі.

Митне оформлення й контроль пасажирського автотранспорту відбувається у такому порядку:

1) подається повідомлення про в’їзд (виїзд) і пред’являються документи на транспортний засіб і особисті документи водія та пасажирів посадовій особі прикордонної служби чи митного органу;

2) здійснюється митне оформлення й митний контроль ручної поклажі та багажу водія й пасажирів;

3) здійснюється митне оформлення й контроль самого автотранспортного засобу й випуск транспортного засобу, ручної поклажі та багажу на виїзд чи в’їзд.

Огляд товарів, перевезених автотранспортом, належить до форм митного контролю і здійснюється при перевірці наявного товару, транспортного засобу на відповідність заявленим у митних документах.

Для проведення митного огляду товарів і транспортного засобу на прикордонних переходах обладнано спеціальні місця — оглядові склади, які оснащено всіма необхідними технічними засобами. Автотранспорт оглядається, як правило, безпосередньо в режимній зоні автопереходу в боксах для огляду, які оснащаються ямами чи підйомниками.

В якості прикладу звернемо увагу на спільний наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України та Державної митної служби України від 11 червня 2008 р. № 505/642, яким затверджено технологію прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення. Технологія визначає особливості здійснення органами охорони державногокордону та митними органами окремих процедур контролю та їх складових елементів (перевірка документів, огляд транспортних засобів, митний контроль, митне оформлення) у рамках реалізації визначених законодавством компетенції та повноважень. Для здійснення прикордонного та митного контролю транспортних засобів у пунктах пропуску для автомобільного сполучення визначаються окремі смуги руху.

«Червоний коридор» — для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення товарів у рамках зовнішньоекономічних договорів (контрактів) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; — що здійснюють перевезення товарів фізичних осіб, які не є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, в обсягах, що підлягають обов’язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню; — що використовуються (можуть використовуватися) для перевезення зовнішньоекономічних вантажів і переміщуються порожніми; — вантажних і вантажно-пасажирських мікроавтобусів; — легкових транспортних засобів з причепами, що використовуються (можуть використовуватися) для перевезення товарів.

«Зелений коридор» — для легкових автотранспортних засобів, що належать громадянам або юридичним особам, інших транспортних засобів, які не визначені в підпунктах 1.4.1 та 1.4.3 пункту 1.4 цього розділу, не зняті з обліку, не є об’єктом зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і використовуються виключно для переміщення через митний кордон особистих речей громадян і товарів в обсягах, що не підлягають обов’язковому письмовому декларуванню та/або оподаткуванню.

«Окрема смуга руху» — місце здійснення прикордонного й митного контролю та митного оформлення автобусів, що здійснюють регулярні та нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів (у тому числі туристичних груп), що визначається з урахуванням існуючої інфраструктури пункту пропуску.

3. Форми митного контролю

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів у відповідності до вимог ст..336 МК України, шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм митного кодексу.

Посадові особи митних органів згідно зі ст. 337 МК України перевіряють документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю. Тому особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, зобов’язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів і відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до МК України.

Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства України на запити митних органів або за власною ініціативою інформують митні органи про наявні в них відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Залежно від форми митного контролю відокремлюють:

1) перевірку необхідних для досягнення мети такого контролю документів на товари і транспортні засоби (документальний контроль). Документальний митний контроль здійснюється шляхом перевірки документів на товари і транспортні засоби. У його процесі вивчаються документи з метою встановлення їх відповідності встановленим вимогам. Як правило, документальний контроль передує огляду товарів і транспортних засобів. Самі документи можна поділити на транспортні, торгові, митні та інші, що необхідні для митного контролю;

2) митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд громадян), переогляд транспортних засобів та інших предметів може проводитися за наявності підстав вважати, що переміщувані через митний кордон транспортні засоби, товари й інші предмети містять контрабанду або самі є контрабандою.

Огляд — це захід адміністративного попередження, який полягає у фактичній перевірці товарів і транспортних засобів з метою встановлення законності їх переміщення через митний кордон, попередження ввезення заборонених предметів, виявлення таємного переміщення товарів, визначення найменування товарів, їх кількості та ціни.

Огляд переслідує такі завдання:

1) установлення законності переміщення через митний кордон об’єктів митного контролю; виявлення товарів і транспортних засобів без документів;

2) виявлення товарів, які заборонені для ввезення чи вивезення, а також товарів, які переміщуються в спеціальному порядку (культурні цінності);

3) установлення тарифного найменування товару, його ціни, кількості та якості;

4) огляд і переогляд проводиться в присутності представника власника товарів

і транспортних засобів;

5) облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

6) усне опитування громадян і посадових осіб підприємств;

7) перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні через митний кордон України;

8) огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

9) використання інших форм, передбачених Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до Кодексу.

У той же час чинним законодавством установлено перелік товарів, які в обов’язковому порядку підлягають митному огляду. До них належать:

1) товари, що підлягають обкладенню акцизним податком чи приближені до таких в описовій частині;

2) товари, що підлягають обкладенню митом;

3) товари, що підлягають нетарифному регулюванню;

4) товари, що близькі за правовим режимом до товарів, які обкладаються митом чи підлягають нетарифному регулюванню, і коли не можна обійтися без огляду;

5) товари, відносно яких поступила достатня для проведення перевірки оперативна інформація.

Окрім зазначених форм контролю провадять також облік товарів і транспортних засобів, які використовуються для ведення митної статистики. Звертається увага на товари й транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон, які розміщуються на митних складах, які перевозяться митними перевізниками. Такий облік здійснюється шляхом ведення різних реєстраційних книг і журналів.

Значне місце відведене усному опитуванню фізичних осіб і представників юридичних осіб посадовими особами митних органів. Усне декларування здійснюється в передбачених чинним законодавством випадках при переміщенні через митний кордон особистих речей.

Перевірка обліку і звітності провадиться відносно товарів і транспортних засобів, які знаходяться на митних складах чи вільних митних складах. У практичній діяльності митних органів практикується ідентифікація товарів і транспортних засобів, які зберігаються на митному складі.

Ідентифікація як форма митного контролю здійснюється пломбуванням, опечатуванням, нанесенням цифрових та інших позначень ідентифікаційних знаків, проставленням штампів, узяттям проб і зразків, описом товарів і транспортних засобів, складанням креслень, фотографуванням, ілюстрацією.

При проведенні митного контролю застосовуються різноманітні технічні засоби, що сприяють якості та спрощенню процедури митного контролю. З метою попередження та припинення перевезень через митний кордон наркотичних засобів широко використовуються службові собаки. У практичній діяльності всі види та форми митного контролю тісно переплітаються.

До форм контролю також можна віднести: спостереження, обстеження, аналіз, розробку прогнозів.

4. Зони митного контролю

Глава 48 Митного Кодексу України присвячена питанням зони митного контролю. Саме в цій главі визначено місця розташування зон митного контролю, порядок створення зон митного контролю, розміщення споруд і об’єктів у зоні митного контролю, режим зон митного контролю, забезпечення законності й правопорядку у зоні митного контролю, проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення товарів, транспортних засобів і громадян через зону митного контролю.

В той же час норми Митного Кодексу України не в повній мірі дають уявлення про особливості зон митного контролю.

У пунктах пропуску через митний кордон, державний кордон або в інших місцях митної території, в межах яких митниця здійснює митний контроль, оформлення пасажирів, транспортних засобів, вантажів, вважається зоною митного контролю.

Режим її — це порядок доступу та перебування в таких зонах службових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, та громадян, що проходять митний контроль або уповноважені пред’явити на контроль товари та інші предмети, а також порядок переміщення товарів та інших предметів за межі зони митного контролю.

На території та в приміщенні підприємств, де зберігаються товари та інші предмети під митним контролем, митниця визначає території зон митного контролю за умови виконання підприємством вимог, що забезпечують здійснення митного контролю в повному обсязі.

Зони митного контролю (ст. 329 МК) створюються з метою забезпечення та здійснення митними органами митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов’язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди й порушень митних правил, в пунктах пропуску на митному кордоні України, в межах прикордонної смуги на державному кордоні, у морських і річкових портах, аеропортах і залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зонах, а також в інших місцях, визначених митними органами створюються зони митного контролю.

Таким чином, зони митного контролю — це спеціально виділені й означені місця, призначені для зберігання товарів і транспортних засобів, а також провезення з ними вантажних та інших операцій під митним контролем.

Порядок створення зон митного контролю, режим їх функціонування відповідно до ст. 49 Митного кодексу визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зони митного контролю в межах пунктів пропуску через державний кордон України створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

У пунктах на митній території України, в межах спеціальних митних зон, митниця самостійно визначає територію зони митного контролю. Такі зони організуються вздовж зони митного кордону в місцях його перетину з товарами й транспортними засобами, а також у місцях їх митного оформлення.

На територіях і в приміщеннях підприємств, які зберігають товари й інші предмети під митним контролем, митниця визначає території зон митного контролю за умови виконання підприємством вимог, які забезпечують здійснення митного контролю в повному обсязі. При цьому переміщення товарів та інших предметів на території зони митного контролю чи за її межами контролюється митницею.

Якщо товари і транспортні засоби прибувають у години, коли митний орган не працює, то вони повинні бути поміщені на митний склад. На митному складі створюються відповідні умови для проведення митного контролю. Власники складів повинні:

1) виключити можливість вилучення товарів поза митним контролем;

2) не ускладнювати здійснення митного контролю й не втручатись у дії контролерів;

3) дотримуватися умов ліцензії на створення митного складу й виконувати вимоги митних органів, надавати їм безоплатно приміщення, обладнання й засоби зв’язку для здійснення митного контролю й митного оформлення;

4) вести облік товарів, які зберігаються на митному складі, й надавати митним органам звітність про них.

На практиці в зонах митного контролю, що створені в пунктах міжнародних пасажирських перевезень з метою швидкого пропуску пасажирів через митний кордон, може проводитися двоканальний митний контроль за системою «зеленого» й «червоного» коридорів. Організація такого пропуску базується на знанні пасажирами вимог митного законодавства та правил митного оформлення. «Зеленим» коридором, як правило, користуються ті пасажири, що мають при собі товари, які можуть бути оформлені безмитне та без отримання спеціальних дозволів. Інші пасажири проходять через «червоний» коридор із заповненням і поданням митних декларацій. Утім така організація пропуску пасажирів через митний кордон України в разі необхідності не виключає можливості здійснення повного чи вибіркового контролю.

Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів і громадян, у тому числі посадових осіб органів державної влади, які не перетинають митний кордон України, допускається тільки з дозволу керівника або заступника керівника відповідного митного органу за погодженням з Державною прикордонною службою України і під контролем посадових осіб цього органу, крім випадків, передбачених законами України.

Режим зони митного контролю — це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів і громадян, умови розташування будівель і споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю.

Забезпечення безпеки громадян, а також схоронності товарів, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму, законності та правопорядку у зоні митного контролю покладається на відповідні митні органи.

5. Мета, місце, умови та час здійснення митного оформлення.

Відповідно до законодавства України всі особи на рівних засадах мають право на ввезення в Україну та вивезення з неї предметів (товарів). У процесі переміщення предметів через митний кордон особа вступає в суспільні відносини з державою в особі митних органів. Ці відносини регламентуються в цілому митним законодавством. Частину цих відносин складає порядок митного оформлення. Глава 39 Митного кодексу України безпосередньо визначають загальні положення митного оформлення.

Митне оформлення — це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення(п. 23 ст.4 МК України)

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ст..246 МК України)..

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом (Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму Мінфін України; Наказ, Порядок, Інструкція [...] від 31.05.2012 № 657.)

Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів протягом робочого часу, встановленого для цих органів (ст.247 МК України).

Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому органі доходів і зборів з пред’явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється органом доходів і зборів, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення.

Місця митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Місця здійснення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначаються відповідно до розділу XII цього Кодексу.

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів або поза робочим часом, установленим для них, із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі оголошення надзвичайного стану в окремих регіонах України можуть визначатися органи доходів і зборів, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів.

За рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митне оформлення підакцизних товарів, природного газу, товарів, які відповідно до законодавства підлягають клеймуванню державним пробірним клеймом, а також лікарських засобів може здійснюватися у спеціально визначених для цього органах доходів і зборів.

На підставі письмового звернення митне оформлення може здійснюватися поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом. За такий порядок справляється плата в порядку і розмірах, установлених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.03 № 93, яка становить 20—50 євро за одну годину роботи незалежно від кількості посадових осіб митного органу, залучених до такого оформлення.

Якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється безпосередньо на територіях або в приміщеннях резидентів чи нерезидентів, митним органам у тимчасове користування надаються відповідні службові й побутові приміщення, а також необхідне обладнання та засоби зв’язку на договірних засадах.

Місце, умови й час здійснення митного оформлення визначаються митницею, в регіоні діяльності якої функціонує відправник чи отримувач — власники товарів і предметів. Такий порядок необхідний для того, щоб у цьому процесі могли брати участь інші державні контролюючі органи. МК встановлює, що товари, які переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному та контролю за переміщенням культурних цінностей. Відповідно до міжнародних договорів митне оформлення у пунктах пропуску через митний кордон України може здійснюватися цілодобово.

Митне оформлення здійснюється, як правило, протягом однієї доби з часу пред’явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей.

З метою митного контролю й митного оформлення митні органи мають право брати проби та зразки предметів для їх дослідження. Порядок взяття затверджено постановою Кабінету Міністрів від 12 грудня 2002 р. № 1862. Метою дослідження проб і зразків товарів є вирішення таких питань.

1. Визначення коду товару за Українським класифікатором товарів зовнішньо-економічної діяльності (далі — УКТ ЗЕД) згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (далі — ТН ЗЕД). Якби в кожній країні випускалося кілька видів товарів, не було б особливої необхідності в існуванні спеціальної номенклатури товарів. Однак у всьому світі виробляється дуже великий асортимент продукції. Функціонування економіки практично будь-якої країни припускає імпорт і експорт різних товарів тисячі видів, а також наявність системи, що дозволяє однозначно застосовувати міри тарифного й нетарифного регулювання до тих або інших товарів. У зв’язку з цим Всесвітньою Митною Організацією (далі — ВМО) була створена гармонізована система кодування і класифікації товарів (Брюссель, 14 червня 1983 р.). Гармонізована система включає опис усіх фізичних (рухливих) товарів, а також електроенергію, але не поширюється на послуги, права використання тощо. У зв’язку з технічним розвитком і світовим прогресом Гармонізована система постійно змінюється і доповнюється — перше видання Гармонізованої системи було опубліковано в 1988 р., друге — в 1992, третє — в 1996 р. На базі Гармонізованої системи кодування й класифікації товарів створені національні Номенклатури більшості країн світу (на сьогодні це понад 150 країн, включаючи Україну). В Україні така система називається УКТ ЗЕД. Класифікатор був створений на базі ТН ЗЕД, що діяла до 2004 р. УКТ ЗЕД фактично є систематизованим переліком товарів, що дозволяють знаходити місце кожному товару й після цього привласнювати йому певну умовну позначку, що називається кодом товару. Від останнього в більшості випадків залежить, які міри регулювання при ввезенні чи вивезенні товарів будуть до них застосовані. На рівні перших шести знаків ТН ЗЕД, як і УКТ ЗЕД, відповідають приміткам до розділів і груп Гармонізованої системи. Будь-який вид реального рухливого товару може бути віднесений до певного класифікаційного угруповання Гармонізованої системи. Товарів, що не піддаються класифікації, не існує. Принципи розмежування різних типів товарів у Гармонізованій системі є об’єктивними. Узагальненими критеріями при класифікації був матеріал або матеріали, з яких зроблений товар, і функції, які товар виконує. Важливими критеріями також є ступінь переробки товару, приналежність до тієї або іншої галузі промисловості або призначення товару.

6. Декларування товарів і транспортних засобів. Вантажна митна декларація

Митне оформлення базується на додержанні учасниками ЗЕД вимог законодавства про обов’язкове декларування, тобто подання відомостей митним органам про всі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон, а також тих, митний режим яких змінюється. Декларування виражається в поданні вантажної митної декларації (далі — ВМД) в усній, електронній або письмовій формі, інших документів та інформації, необхідних для митного оформлення і митного контролю.

Декларант — це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Декларантом може бути:

1) власник або за його дорученням відправник чи одержувач;

2) митний брокер;

3) експедитор;

4) перевізник. Декларант має право:

1) декларувати товари, транспортні засоби та інші предмети;

2) надавати митним органам України документи, необхідні для митного

оформлення;

3) пред’являти митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються;

4) забезпечувати сплату митних платежів, встановлених для товарів, транспортних засобів та інших предметів, що декларуються;

5) оскаржувати у визначеному порядку рішення митних органів України. Декларант зобов’язаний:

1) нести юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД;

2) заявляти за затвердженою формою відповідно до прийнятих строків дані про товари, інші відомості, що необхідні для митного оформлення товарів;

3) на вимогу митного органу пред’являти товари, транспортні засоби та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України;

4) надавати митному органу України документи, що містять відомості, необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення;

5) перевіряти дійсність документів, отриманих від власника вантажу;

6) здійснювати на вимогу митниці визначення кількості, розвантаження, завантаження товарів, відкриття упаковки;

7) правильно нараховувати митні платежі;

8) сплачувати митні платежі;

9) сприяти, у разі необхідності, проведенню ветеринарного, фітосанітарного та інших видів державного контролю, якому підлягають задекларовані товари, транспортні засоби та інші предмети.

Строки декларування:

1) митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом десяти днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення;

2) товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред’явленням цих товарів;

3) порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в’їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніш як через три години з моменту прибуття у пункт пропуску на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території — не пізніш як за три години до перетинання митного кордону України.

Види декларування:

1) усне;

2) письмове;

3) в іншій формі.

Громадяни здійснюють декларування ручної поклажі й багажу в усній формі, крім випадків переміщення предметів, які декларуються в обов’язковому порядку, або предметів, що підлягають оподаткуванню. У таких випадках складається письмова декларація.

Митна декларація — це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо предметів, які переміщуються через митний кордон України.

Форма митної декларації затверджена Постановою Кабінету Міністрів «Про перелік відомостей, що оголошуються громадянами у разі переміщення ними через митний кордон України предметів» від 15.07.1997 р. № 748. Порядок заповнення митної декларації затверджений Наказом Державної митної служби України від 04.06.2008 р. № 604.

Декларація заповнюється фізичною особою до початку митного оформлення і до пред’явлення предметів для митного контролю. Засвідчена посадовою особою митного органу митна декларація залишається у власника для безперешкодного переміщення предметів, у разі втрати вона не поновлюється.

У декларації вказують:

1) режим переміщення громадянина і предметів через митний кордон України: в’їзд, виїзд, транзит;

2) відомості про особу: прізвище, ім’я, по батькові; серія і номер паспорта;

3) місце постійного проживання (країна);

4) громадянство;

5) з якої чи/та в яку країну прямує;

6) чи прямують разом з ним діти, скільки;

7) кількість місць супроводжуваного багажу, включаючи ручну поклажу;

8) кількість місць несупроводжуваного багажу;

9) сума валюти України та іноземної валюти готівкою, банківські метали, кількість виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;

10) наявність предметів, які потребують обов’язкового декларування і переміщення яких через митний кордон здійснюється за дозвільними документами — будь-якої зброї, боєприпасів і вибухових речовин, наркотиків і психотропних речовин, культурних цінностей, друкованих видань та інших носіїв інформації, отруйних і сильнодіючих речовин і ліків, радіоактивних матеріалів, об’єктів флори

й фауни, їхніх частин і одержаної з них продукції, високочастотних радіоелектронних пристроїв;

11) наявність предметів, які підлягають обкладенню податками;

12) наявність предметів, які тимчасово ввозяться (вивозяться);

13) транспортний засіб;

14) відомості про транспортний засіб — тип, марка, рік випуску, об’єм двигуна, номери шасі, кузова (ідентифікаційний номер), двигуна; напрямок переміщення — ввезення / вивезення (тимчасове, зворотне);

15) особистий підпис.

Декларація не заповнюється у випадках:

1) усного декларування;

2) якщо особа не досягла 16 років або є недієздатною, у цьому випадку відомості про належні їй предмети вказуються у декларації особи, що її супроводжує;

3) при в’їзді на територію України через пункти пропуску, в яких діє систе-ма митного контролю «зелений коридор».

7.Підприємницька діяльність з надання послуг по декларуванню товарів.

Митне оформлення та декларування мають свої особливості, що потребують певних специфічних знань і вмінь, їх незнання суттєво ускладнює митні процедури. Таке положення сприяє появі підприємців, які спеціалізуються на наданні митних послуг. Спеціальними суб’єктами таких послуг є митний брокер і митний перевізник. Правове регулювання їх діяльності здійснюється розділом VII МК України, «Тимчасовим Порядком діяльності митних брокерів та їх представників», затвердженим наказом Державної митної служби України від 26.11.08 р. № 1334, наказом Державної митної служби України від 07.04.08 р. № 329 «Про прийняття екзаменів, заліків у осіб, уповноважених на декларування».

Митний брокер —підприємство, що здійснює декларування товарів, які переміщуються через митний кордон України, має свідоцтво на право здійснення митної брокерської діяльності, видане ДМСУ.

Представник митного брокера —фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, а також документів, потрібних для їх митного контролю та оформлення, і має кваліфікаційне посвідчення представника митного брокера, видане навчальним закладом митної служби України.

Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства за ст. 176 МК декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо). Станом на 15.05.08 р. в Україні нараховувалося 1851 підприємство-декларант, які здійснювали декларування на підставі договору. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення. Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України. Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних процедур, може використовуватися виключно для цілей цих процедур. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер несе відповідальність.

Відповідно до «Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера», затверджених спільним Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державної митної служби України від 13.05.2009 № 89/445, під час здійснення декларування товарів і транспортних засобів митним органам митний брокер і його представник мають ті самі права щодо пред’явлення цих товарів і транспортних засобів митним органам, що й особа, яка вповноважує їх представляти свої інтереси у взаємовідносинах з митними органами.

Митний брокер і його представник мають право вимагати від особи, яку представляє митний брокер, надання документів, відомостей, а також іншої інформації щодо особи та/або товарів і транспортних засобів, які ним декларуються, лише в межах, необхідних для здійснення декларування товарів згідно з вимогами Митного кодексу України.

Митний брокер зобов’язаний мати договір страхування власної діяльності на суму не менш як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Митний брокер зобов’язаний забезпечити виконання його представником таких вимог:

1) на вимогу митного органу пред’явити товари, транспортні засоби і всі необхідні документи для митного контролю і митного оформлення та бути присутнім під час їх проведення;

2) інформувати в письмовій формі особу, яка передала йому товари та транспортні засоби для пред’явлення митному органу, про виявлені пошкодження тари та упаковки, а також про невідповідність цих товарів, транспортних засобів відомостям про них, зазначеним у комерційних, транспортних та інших супровідних документах.

Митний брокер або представник митного брокера виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення.

Для здійснення декларування товарів і транспортних засобів митний брокер повинен:

1) укласти письмовий договір доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів з особою, інтереси якої він представляє у взаємовідносинах з митним органом;

2) мати у своєму штаті представника митного брокера або укласти з таким представником відповідний трудовий договір.

Фізична особа — підприємець може бути одночасно митним брокером і представником митного брокера та здійснювати декларування товарів і транспортних засобів за умови укладення письмового договору доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів з особою, інтереси якої вона представляє у взаємовідносинах з митним органом.

Під час здійснення декларування товарів і транспортних засобів митним органам митний брокер та його представник повинні дотримуватись вимог нормативно-правових актів з питань митної справи.

Митний брокер не допускається органом ліцензування до участі в митних процедурах у разі набрання законної сили вироком суду щодо притягнення посадових осіб митного брокера та/або представників митного брокера до кримінальної відповідальності та застосування до них покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю.

При виявленні митними органами адміністративного порушення митні органи можуть завершити митні процедури з товарами та транспортними засобами, які переміщуються через митний кордон України, за умови, що товари не підлягають конфіскації та не будуть потрібні надалі як речові докази.

Про прийняте рішення митний брокер письмово повідомляється органом ліцензування протягом п’яти робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Представник митного брокера повинен відповідати таким кваліфікаційним вимогам: мати або здобувати вищу освіту або мати неповну вищу освіту чи базову вищу освіту; володіти спеціальними знаннями, уміннями та навиками в галузі митної справи.

Спеціальні знання, уміння та навики в галузі митної справи представник митного брокера може здобувати в навчальних закладах (за денною (очною), дистанційною чи іншою формою навчання) або шляхом самостійної підготовки.

Відповідність визначеним кваліфікаційним вимогам представник митного брокера підтверджує шляхом складання іспиту в регіональних митницях, митницях. Надалі рівень спеціальних знань, умінь та навиків у галузі митної справи представник митного брокера повинен підтверджувати один раз на 5 років.

Порядок прийняття іспиту визначається Державною митною службою України за погодженням з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Митний брокер повинен зберігати належні йому оформлені копії вантажних митних декларацій (аркуші комплектів бланків форм МД-2 і МД-3, відповідних їм доповнень і специфікацій) протягом 3 років з дати їх оформлення.

Відповідно до «Порядку прийняття іспиту у представників митних брокерів» затвердженого Наказом Державної митної служби України від 18.08.2009 № 767, прийняття іспитів у представників митного брокера здійснюється на безоплатній основі регіональними митницями та митницями.

Складання іспитів представниками митних брокерів відбувається у зоні діяльності митниці за місцем державної реєстрації митного брокера, з яким перебувають у трудових відносинах представники митних брокерів (за наявності).

Митний брокер подає до митниці заяву на ім’я начальника митниці та копії таких документів, завірених печаткою митного брокера:

1) копія документа, що підтверджує наявність трудових відносин митного брокера з представником митного брокера;

2) копія паспорта представника митного брокера;

3) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності);

4) копія диплома представника митного брокера про вищу освіту або довідка навчального закладу про навчання представника митного брокера.

Митниця приймає заяву та відповідні документи, що подаються митним брокером протягом кожного місяця до першого робочого дня наступного місяця.

Строк розгляду заяви та доданих до неї документів у митниці не може перевищувати 10 робочих днів.

Підставою для прийняття рішення про відмову митному брокеру в допуску до іспиту представника митного брокера є неповні дані, що містяться в документах, та/або неповний пакет документів, що подаються для отримання посвідчення.

Про відмову в допуску до іспиту митний брокер повідомляється письмово із зазначенням причин відмови.

Митниця зобов’язана провести іспит у строк до 30 робочих днів з дня отримання заяви митного брокера.

Митниця несе відповідальність за організацію і проведення іспитів. Склад екзаменаційної комісії затверджується наказом митниці. Екзаменаційна комісія утворюється із числа посадових осіб митниці у складі голови екзаменаційної комісії, заступника голови та трьох членів комісії.

Екзаменаційна комісія:

1) формує графік складання іспитів на підставі поданих заяв з визначенням дати та часу проведення кваліфікаційного іспиту, який затверджується наказом митниці;

2) організовує проведення кваліфікаційних іспитів;

3) затверджує результати кваліфікаційних іспитів і приймає рішення щодо видачі посвідчень.

Інформація про дату проведення іспиту, список кандидатів, допущених до іспиту, доводиться шляхом розміщення на наочних інформаційних стендах у митницях не менш ніж за 10 днів до дати проведення іспиту.

До іспиту допускаються особи тільки за наявності паспорта (або, як виняток, іншого документа, що засвідчує особу).

Інформація щодо тестових питань доводиться до відома митних брокерів шляхом її розміщення на наочних інформаційних стендах у митницях та на web-сайті Державної митної служби України (зміни до переліку питань іспиту можуть вноситись не менш як за 10 днів до дати прийняття іспиту).

Іспити проводяться у формі тестування з використанням персональних електронно-обчислювальних машин (далі — ПЕОМ) за єдиною програмою, яка складається на підставі вимог (тематичних напрямів), затверджених наказом Державної митної служби України, з встановленням норм часу — три години.

ПЕОМ, за допомогою яких проводиться тестування, повинні бути захищеними від втручання в їх роботу зовнішніх факторів (наприклад, ПЕОМ не повинні мати доступу до мережі Інтернет).

Структура іспиту складається з 100 тестових завдань та програмного продукту, розробленого Державною митною службою України. Під час проведення іспиту у особи не повинно бути будь-яких джерел отримання інформації. Забороняється використовувати підручники, навчальні посібники, будь-які інші довідкові матеріали, а також засоби мобільного та радіозв’язку, ноутбуки, компактні персональні комп’ютери, інші електронні прилади. У разі користування особою під час складання іспиту сторонніми джерелами інформації вона відсторонюється від складання іспиту.

Іспит уважається складеним, якщо кандидат набрав не менше 60 балів від загальної кількості балів за білетом. Оцінювання знань осіб, що склали іспит, здійснюється за стобальною системою. Кожне тестове завдання оцінюється в 1 (один) бал. Максимальна кількість балів, яку може отримати особа за складання іспиту, становить 100 балів. Після відповіді на всі запитання результат фіксується комп’ютерною програмою:

— «склав» — якщо кандидат набрав 60 балів і більше від максимальної кількості балів за білетом;

— «не склав» — якщо кандидат у відведений час набрав 59 балів і менше від загальної кількості балів за білетом.

За результатами складання кваліфікаційного іспиту оформлюється протокол екзаменаційної комісії про складання іспиту.

Протокол підписується всіма членами екзаменаційної комісії, що приймали іспит, затверджується керівником митниці. Також до протоколу додаються результати іспиту кожної екзаменованої особи у роздрукованому вигляді.

Протокол екзаменаційної комісії повинен містити:

1) перелік осіб, які брали участь у кваліфікаційному іспиті;

2) результати кваліфікаційного іспиту;

3) підписи членів екзаменаційної комісії.

На підставі протоколу екзаменаційної комісії видається наказ митниці про видачу особам, які успішно склали кваліфікаційний іспит, посвідчень. Інформація про осіб, які склали кваліфікаційний іспит, розміщується на наочних інформаційних стендах у митницях не пізніше наступного робочого дня після проведення іспитів.

У разі отримання недостатньої кількості балів за результатом складеного іспиту митний брокер має право подавати до комісії нову заяву з проханням прийняти іспит у цієї особи. Кількість спроб складання іспиту не обмежується.

У разі незгоди з результатом складеного іспиту, митний брокер має право протягом трьох робочих днів з дня складання іспиту звернутися до екзаменаційної комісії з апеляцією. Розгляд апеляції проводиться за участю митного брокера всіма членами комісії у строк не більше ніж три робочих дні з дня подання митним брокером апеляції.