Тема 2 – Основи виробничої санітарії

Гігієна праці – це галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці. ДСТУ 3038-95 «Гігієна. Тероміни та визначення основних понять»

Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних і санітарно-гігієнічних заходів та засобів, які попереджують влив шкідливих виробничих чинників на працюючих.

Діяльність – специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу, трудова діяльність підрозділяється на три основні стадії праці: ручну, механізовану й автоматизовану, які в свою чергу відрізняються величиною фізичного навантаження та нервово-емоційного напруження. З фізіологічної точки зору трудовий процес ділиться на фізичний та розумовий.

Фізична діяльність визначається, в основному, роботою м'язів, до яких у процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення продуктів окиснення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних енергови­трат організму фізичні роботи поділяються на легкі (Іа, Іб), середньої важкості (ІІa, ІІ6) та важкі (ІІІ).

Чим вища категорія виконуваної роботи, тим більше навантаження на опорно-­м'язову, дихальну та серцево-судинну системи.

Розумова діяльність людини визначається, в основному, участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповіль­нюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, вод­ночас збільшується кровопостачання мозку (у 8-10 разів порівняно зі станом спо­кою). Розумова діяльність дуже тісно пов'язана з роботою органів чуття - зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю, напруженість органів чуття зростає в 5-10 разів.

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які вливають на здоров’я, працездатність людини під час виконання їм трудових обов’язків.

Оцінка умов праці проводиться на підставі " Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями чинни­ків виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступ­ної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити неспри­ятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються таки­ми рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих профе­сійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих чинників виробничого середовища і трудового процесу. До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату; вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та уль­тразвуку, освітленості та ін.

ДДНАОП 0.00-8.02-93 Перелік робіт з підвищенною небезпекою