Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Подання
|
|
Відділ освіти Бучанської міської ради подає на розгляд науково-методичної ради матеріали з досвіду роботи вчителя англійської мови Бучанської ЗОШ І-ІІІст. №6 Іванової Марії Іванівни з метою експертної оцінки у зв’язку з атестацією на відповідність раніше присвоєного педагогічного звання «вчитель-методист».
Досвід роботи М.І. Іванової вивчався заступником директора з навчально-виховної роботи Симоненко О.В.
Методична розробка «Роль парної та групової форми роботи у формуванні мовленнєвих навичок та умінь учнів» розглядалась на засіданні ради РМК (протокол №2 від 04.01.2014р.)
Начальник відділу освіти ____________
4. -Лист-представлення адміністрації навчального закладу, що містить підтвердження необхідності та значимості її (програми) впровадження в освітній процес школи (чи відповідає меті й завданням програми розвитку школи, Концепції інноваційної та дослідно-експериментальної діяльності в школі, яки зв’язок з іншими предметами певної освітньої галузі).
5. - Оригінал навчально-методичного комплексу (як мінімум – підручник для школяра; у повному обсязі: програма, підручник або навчальний посібник для школяра, методичний посібник для вчителя). Авторський навчально-методичний комплекс може бути замінений відібраними навчально-методичними комплексами, наявними у вітчизняній педагогіці або детальною інформацією про навчально-методичне забезпечення даного курсу.
На присвоєння звання «вчитель-методист»:
- досвід (папка) з вищеназваними документами + характеристика, анотація досвіду;
або
- авторська програма чи навчально-методичний посібник (інша друкована
продукція), + подання, + анотація досвіду (не програми, а всього досвіду).
На відповідність звання «вчитель-методист»:
- досвід (папка) + подання, анотація, характеристика;
або
- залікова книжка + подання
РЕКОМЕНДАЦІЇ
авторам та укладачам авторських і адаптованих навчальних програм
Навчальна програма – це документ, який визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок, які необхідно засвоїти з кожного навчального предмета, а також зміст розділів і тем із розподілом їх за роками навчання (Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376с.)”.
Навчальна програма – ескізна інформаційна модель певної педагогічної системи, що відображає цілі навчання і виховання, які реалізуються вивченням даного навчального предмета (Галицких А.А.Образовательная программа гимназии // Школьные технологии. – 2002. - № 15. – С. 191-210.)”.
Навчальна програма – державний документ, що визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення навчальних дисциплін, розвитку й виховання особистості відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти та навчальних планів (Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 12.12.2002 р. № 1/9-556 „Порядок розроблення й запровадження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів”).
Класифікація навчальних програм.
С.Лєбєдєв пропонує такий видовий ряд:
· типові (примірні),
· модернізовані (адаптовані до навчального плану школи),
· експериментальні,
· авторські
[Лебедев О.Н. Разработка образовательных программ как управленческая задача // Народное образование. – 1999. - № 7-8. – С. 178 - 183.].
Дещо іншу класифікацію знаходимо у О.О.Галіцких, який до вищезазначених додає робочі НП, а замість модернізованих вживає поняття – скоректовані навчальні програми. Проте і типові, і скоректовані, і експериментальні НП можуть бути авторськими, оскільки розроблені автором або групою авторів (вчених, методистів, учителів) [Галицких А.А.Образовательная программа гимназии // Школьные технологии. – 2002. - № 15. – С. 191-210].
Підтвердженням цих думок є визначення Г.К.Селєвко: “Створений автором навчально-виховний процес (або його частина), що є оригінальною, новою для даних умов освітньою практикою трактується як авторська педагогічна модель [Селевко Г.К. Авторские программы, педагогические технологии, инновационные школы: Методические рекомендации. – Ярославль, 1997.]”.
У педагогічній літературі існують різні тлумачення понять авторської й адаптованої програм.
Авторська програма – це спроектований самим учителем (автором, кількома авторами) на основі власної методичної концепції навчально-виховний процес, спрямований на оновлення змісту шкільного (регіонального) компонента освіти й одержання вагомих результатів.
Адаптована програма – це програма, розроблена індивідуально або колективно, що регламентує викладання певної галузі знань (сукупності галузей), відмінна від чинних загальнодержавних навчальних програм структурою побудови навчального матеріалу та використання додаткового змісту (компонента знань). Переважно адаптовані програми орієнтовані не стільки на збільшення обєму матеріалу, як на його більш змістовне опрацювання: розвязування задач підвищеної складності з математики, фізики, хімії; використання широкої історичної бази із суспільних дисциплін; розгляд більш глибокої літературної проблематики, жанрового різноманіття на заняттях з літератури, обємніша тематика з іноземних мов тощо.
Авторська програма, як і будь-який інноваційний проект, має пройти фахову та науково-методичну експертизу. Так, у листі Міністерства освіти і науки України № 1/9-472 від 28.10.02 " Про застосування Закону України " Про загальну середню освіту" щодо розширення мережі та організації навчально-виховного процесу у гімназіях, ліцеях, колегіумах" зазначено: " Авторські навчальні програми та посібники, що розроблені педагогічними працівниками гімназії, ліцею, колегіуму, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, для використання під час вивчення варіативної складової навчального плану, можуть використовуватися після відповідного рецензування, схвалення науковими радами певного профілю, погодження в обласних інститутах післядипломної освіти і затвердження відповідними управліннями освіти і науки облдержадміністрацій [Лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-472 від 28.10.02 " Про застосування Закону України " Про загальну середню освіту" щодо розширення мережі та організації навчально-виховного процесу у гімназіях, ліцеях, колегіумах //Управління освітою. – 2003. - №1 (49). – С. 14-15.].
Принципи побудови авторської програми:
· відповідність завданням розвитку, навчання й виховання підростаючого покоління в державі;
· науковість, систематичність і послідовність у їх сучасному розумінні;
· наступність у вивченні матеріалів;
· взаємозвязок між навчальними предметами, який відображає природні звязки між явищами обєктивного світу (погодження змісту з програмами суміжних дисциплін);
· можливості для реалізації принципів диференціації та індивідуалізації у навчальному процесі;
· відповідність навчального матеріалу психофізіологічним особливостям учнів даного віку;
· врахування досвіду створення й апробації чинних аналогічних програм;
· відповідність навчально-методичному та матеріально-технічному забезпеченню.
Структура авторської програми містить усі необхідні для будь-якої навчальної програми елементи, а саме:
1. Назва програми (із зазначенням класів, на учнівський контингент яких розрахована).
2. Об’єм програми у навчальних годинах.
3. Пояснювальна записка.
4. Основний зміст програми, структурно побудований за тематичними, хронологічними та іншими показниками.
5. Опис очікуваних результатів (окремо до кожного розділу програми)
6. Додаткові елементи програми.
7. Список літератури.
У пояснювальній записці формулюються цілі та завдання навчання даному курсу. Пояснювальна записка є технологічною основою програми, у ній, як правило, розкриваються:
· концепція (методологічна основа) програми, яка відображає методологію діяльності педагога щодо її реалізації. Концепція містить філософські, світоглядні позиції автора, описує психологічні та педагогічні ідеї, технології; у ній подається соціально-педагогічне осмислення пропонованих змін, методичні положення. У концепції конкретної програми розкривається зміст (алгоритм) реалізації нового педагогічного мислення.
· мета й завдання авторського курсу, можливості для розвитку учнів;
· актуальність, новизна, коротке обґрунтування необхідності нововведень;
· особливості змісту й структури курсу;
· методичні рекомендації щодо реалізації даної програми.
Структурування змісту передбачає виокремлення в тексті розділів і тем у межах розділів (змістових лініях). Організація навчального матеріалу у цьому розділі може здійснюватись на різних засадах, зокрема:
· за лінійним принципом, який полягає в тому, що змістова лінія навчального матеріалу реалізується систематично і послідовно з поступовим ускладненням, по одній висхідній лінії, причому новий навчальний матеріал викладається на основі уже вивченого і в тісному взаємозв’язку з ним;
· за концентричним принципом, який допускає повторне вивчення окремих розділів і тем змістової лінії як на одній, так і на різних ступенях навчання з розширенням змісту і поглибленням рівня його вивчення;
· за блочним принципом, коли існує альтернатива і можливість заміни вивчення того чи іншого розділу або теми залежно від наявних умов і потреб учнів загальноосвітнього навчального закладу.
Елемент змісту в середині теми називають питанням програми. Послідовність розгляду питань теми та їх ієрархія у тексті програми не відображаються, вони вирішуються на рівнях тематичного планування та конспекту окремого навчального заняття. Подібно до цього у програмі не регламентується час на вирішення окремих питань теми, в ній зазначається лише загальна кількість годин, передбачена навчальним планом для вивчення курсу, розподіл годин на розділи й теми програми.
Опис очікуваних результатів (Вимоги щодо рівня та якості навчальних досягнень)
Даний розділ переважно набуває форму переліку вимог щодо рівня та якості засвоєння змісту навчання, сформованості способів діяльності з даного навчального предмета, тобто, що учень має знати, вміти, які практичні навички і вміння у нього повинні сформуватися в кінцевому результаті після закінчення вивчення даного курсу. Разом з тим, якщо це програма факультативного курсу або курсу художньо-естетичного циклу, то результатом можуть бути не тільки (і не стільки) знання учнів, а зміни у пізнавальних інтересах і професійних намірах, у психічних механізмах (мисленні, уяві, памяті тощо), в оволодінні практичними навичками, вміннями; зміни співвідношення між репродуктивною та продуктивною сферами психіки учнів, у появі прагнення учнів до творчості та в оволодінні прийомами творчої діяльності тощо.
Єдиною принциповою вимогою до даного елемента програми слід вважати можливість розробки системи перевірки результативності вивчення курсу учнями на основі опису очікуваних результатів. Така система може бути представлена у вигляді типових завдань для учнів, тестів тощо.
Додаткові елементи програми повинні відображати форми і засоби навчання, переважно пов’язані з проблемою забезпечення наочності та практичної спрямованості курсу. Так, для курсів природничого циклу в програмі доцільно розміщувати переліки практичних і лабораторних робіт, тематику екскурсій. Програми з предметів художнього циклу (музики, образотворчого мистецтва) повинні містити в кожному класі короткі методичні рекомендації, які конкретизують завдання і методи викладання тематичного матеріалу на основі принципу цілісності, тобто розгляд не видів діяльності, а граней мистецтв як єдиного цілого.
Також до додаткових елементів належать:
· перелік основної та додаткової навчальної літератури;
· список методичної літератури, рекомендованої вчителям;
· список наукової та науково-популярної літератури для учнів з даного навчального предмета;
методичні рекомендації щодо реалізації або експериментальної перевірки програми.
ПАМ ’ ЯТКА
проектувальникам (авторам, укладачам) авторських (адаптованих) навчальних програм
Пропоновані питання можна використати як для розробки навчальних програм, так і для їх експертної оцінки.
1. Чому виникла необхідність у створенні іншої (нової, модернізованої) навчальної програми (немає аналогів, курс абсолютно новий; чинні програми не задовольняють з різних причин; існуючі програми не відомі розробникам; чинні програми " не вписуються" в інноваційну практику навчального закладу, її навчальний план тощо)?
2. На основі чого створена пропонована програма (на основі чинної типової; на основі програми вищого навчального закладу, на основі програм для гімназій, ліцеїв тощо, на основі власних (авторських) підходів і досвіду, оскільки аналогів немає)?
3. У чому оригінальність, відмінність розробленої програми від існуючих, які її особливості?
4. Чи забезпечує реалізація пропонованої програми обовязкові вимоги положень відповідного Державного освітнього стандарту?
5. Які (конкретно) інші, нові результати будуть досягнуті під час роботи за даною програмою (більш високий рівень знань, умінь, навичок; розвиток світогляду, ціннісних орієнтирів, креативності мислення; економія часу й зусиль; підвищення рівня навчальної мотивації тощо)?
6. За рахунок чого у програмі пропонується забезпечити досягнення прогнозованих високих і нових результатів (чи забезпечується змістом програми освітня, виховна, розвивальна, ціннісна спрямованість; цілісність, системність, повнота сприйняття та засвоєння матеріалу тощо)?
7. Які труднощі можуть виникнути під час реалізації нової програми, як пропонується їх попередити, подолати, компенсувати?
8. Чи супроводжується програма іншими компонентами навчально-методичного комплексу (наявний відповідний підручник, посібник, інші види навчальних видань, методична розробка для вчителя й учнів тощо), якщо ні – то як пропонується вирішити дану проблему?
9. Які освітні технології, домінуючі форми організації занять, методи, прийоми, засоби навчання оптимальні для реалізації даної програми? Чи готові розробники до їх ефективного використання?
10. Чи дотримані основні вимоги до оформлення, побудови інноваційної навчальної програми (наявність усіх структурних елементів: пояснювальної записки, яка містить концепцію навчального курсу; структурування курсу за розділами й темами; раціональність дозування часу на вивчення різних елементів програми; чіткість вимог до очікуваних (прогнозованих) результатів тощо)?
11. Чи потребує програма дослідно-експериментальної перевірки, якщо так – то яким чином передбачено її здійснення?
12. Яка допомога зі сторони адміністрації навчального закладу, запрошених спеціалістів необхідна для довершення змісту програми, її експертизи, перевірки.
ПАМ ’ ЯТКА
для укладача програми допрофільного курсу
Перш ніж приступити до складання програми допрофільного курсу, педагогові доцільно відповісти на наступні питання:
• На якому змістовному матеріалі і через які форми роботи я зможу найбільше повно реалізувати завдання підготовки? (допомогти учневі зорієнтуватися у виборі профілю, заповнити прогалини його попередньої підготовки, показати типові для даного профілю види діяльності, дати можливість учневі виявити себе і домогтися успіху)
• Чим зміст курсу буде якісно відрізнятися від базового курсу?
(він взагалі не представлений у базових курсах; його представлено «мимохідь», про нього лише згадується; його представлено односторонньо, не відображені інші точки зору тощо)
• Якими навчальними і допоміжними матеріалами забезпечений даний курс? (фонд бібліотеки, хрестоматії, збірники, дидактичні матеріали тощо)
• Які види діяльності (профільно і професійно зорієнтовані) можливі в роботі за даним змістом?
• Які види робіт можуть виконати учні для підтвердження своєї успішності в майбутньому профільному навчанні?
• Яка частка самостійності учня в роботі даного курсу, в чому він може виявити ініціативу?
• Які критерії, зрозумілі педагогові й учневі, дозволять оцінити успіхи у вивченні даного курсу?
• Яким чином у процесі роботи буде фіксуватися динаміка інтересу до курсу, до майбутнього профілю?
• Чим може завершитися для учня вивчення курсу, яка форм звітності?
Відповівши на дані питання, Ви фактично підготуєтеся до складання пояснювальної записки до програми. Далі залишиться записати свої відповіді, відредагувати записи і прикласти до них календарне планування.
ПАМ ’ ЯТКА
авторам-розробникам навчально-методичного забезпечення варіативного освітнього компонента
1. Ознайомтеся з декількома курсами варіативного освітнього компонента різних авторів, зверніть увагу на структуру навчального матеріалу, стиль та інші особливості викладу. (За взірець бажано брати матеріали, що пройшли експертизу і схвалені науково-методичною радою КОІПОПК).
2. Ознайомтеся з науковими та науково-популярними джерелами з теми майбутнього посібника.
3. Враховуючи вікові особливості учнів, для яких розробляєте курс, напишіть його програму та доберіть відповідний зміст.
4. Складіть списки літератури з обраної теми. Доцільно розподілити їх за такими принципами: література для вчителів і для учнів; література науково (навчально)-методична та науково-популярна (художня); можна оформити списки літератури до кожної теми. Подайте їх у кінці посібника.
5. Оберіть стиль та форму викладу, який імпонує Вам. Бажано, щоб це був не академічний стиль, а популярний, легкий для сприймання. Спробуйте відразу перевести текст на процесуальну мову (сконструювати на його основі дидактичні ігри, діалоги, пізнавальні та виховні ситуації, тести тощо).
6. Після написання кожного інформаційного блоку посібника, вичленіть у його змісті основні елементи знань та складіть тестові завдання до кожного з них (для перевірки засвоєння учнями цих відомостей). Здійснюйте наскрізну нумерацію завдань – зрештою отримаєте тест до всього посібника).
7. Здійсніть вибірковий (лабораторний) експеримент, тобто дайте декільком учням різного рівня почитати окремі частини посібника, з іншими учнями проведіть пробне заняття, спостерігайте за ними, вислухайте враження, побажання, все це використайте як індикатор для самооцінки свого посібника та його доопрацювання.
8. Завершену розробку подайте до дирекції для організації експертизи.
У розробці й оформленні авторського інноваційного проекту, як-то програма чи посібник, Ви можете скористатися інформацією зі словника-довідника.
ТЕМАТИЧНИЙ СЛОВНИК-ДОВІДНИК
Видання
Видання – твір (документ), що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для розповсюдження, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів з видавничого оформлення, поліграфічного й технічного виконання. (Закон України " Про видавничу справу" від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).
Видавнича продукція - сукупність видань, призначених для випуску або випущених видавцем (видавцями). (Закон України " Про видавничу справу" від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).
Навчальні видання – це видання, що містять систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, що зручна для вивчення і викладання, розраховану для учнів різного віку й рівня навченості.
Типи видань за характером інформації
Автореферат – це наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного ним дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня.
Препринт – наукове видання, що містить матеріали випереджального характеру, тобто опубліковані до виходу в світ видання, в якому вони можуть бути розміщені.
Посібник – видання, спрямоване допомогти в практичній діяльності або в оволодінні навчальною дисципліною.
Підручник - навчальне видання, що містить систематизоване викладення навчальної дисципліни, відповідає програмі дисципліни та офіційно затверджене як такий вид видання.
Навчальний посібник - навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.
Навчально-методичне видання – навчальне видання, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни (розділу, частини) або з методики виховання.
Стаття – публікація, яка передбачає детальне висвітлення педагогічної теми, ідеї чи питання й містить елементи аналізу. Стаття спрямована на періодичне видання або готується до неперіодичного збірника як складова частина його основного тексту.
Оглядова стаття – публікація, що містить вільну характеристику, аналіз й оцінку стану педагогічної науки й практики за визначений період.
Інформаційно-методичний збірник – це, як правило, брошуроване видання, що призначене надати інструктивно-методичну допомогу в практичній діяльності педагогічним працівникам, а також інформувати про новітні освітні технології.
Методичний вісник – брошуроване видання, що містить методичні матеріали з окремих навчальних предметів, методичні рекомендації щодо планування та організації навчально-виховного процесу.
Типи видань за обсягом
Авторський аркуш – одиниця обсягу літературного твору, що дорівнює 40 тис. друкованих знаків. Друкованими знаками вважаються всі видимі друковані знаки (літери, розділові знаки, цифри тощо) та кожен пробіл між словами. У практичній роботі на попередньому етапі автор може брати за один авторський аркуш 24 сторінки машинописного тексту, надрукованого через 2 інтервали на стандартному аркуші формату А.4.
Книга – книжкове видання, обсяг якого понад 2 авторські аркуші (48сторінок).
Брошура – книжкове видання, обсяг якого більше за 4, але не більше як 48 сторінок.
Листівка – видання, обсяг якого від 1 до 4 сторінок.
Типи видань за матеріальною конструкцією
Листове видання – видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення.
Буклетне видання – листове видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, складеного будь-яким способом у два чи три згини.
Газетне видання — це видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання.
Журнальне видання — це видання у вигляді блоку скріплених в корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату в обкладинці або оправі, яке видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання.
Друковані засоби масової інформації (преса) – періодичні видання і видання, що виходять з продовженням під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. (Закон України " Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16.11.92 р. № 2782-XII).
Види друкованих засобів масової інформації (Відповідно до Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України від 09.08.2001 р.№ 193)
Газета – періодичне газетне видання під постійною назвою, що виходить через певні короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію й матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії, рекламу.
Журнал – періодичне журнальне видання, що виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії, рекламу.
Збірник – видання, що містить ряд творів. Бюлетень – періодичне або видання з продовженням, що випускається оперативно, має ознаки газетного або журнального видання, містить матеріали організації, яка його видає.
Альманах – збірник літературно-художніх і (або) науково-популярних творів, обєднаних за певною ознакою.
Календар – періодичне довідкове видання, що містить послідовний перелік днів, тижнів, місяців даного року та інші відомості різного характеру.
Дайджест – видання, що містить публікації у вигляді добірки витягів з конкретного тексту, відібраних і згрупованих так, щоб дати про нього загальне уявлення, або добірки найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань.