Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя, яке не має дітей.

В органах реєстрації актів цивільного стану (надалі РАЦСу) при наявності відповідних підстав розривають шлюби між подружжям, що виразили взаємну згоду на розлучення, тобто за заявою обох чоловіка і дружини, а також за заявою тільки одного із подружжя. Розірвання шлюбу в органах РАЦСу за заявою обох чоловіка й дружини може здійснюватися при наявності двох підстав: а) чоловік і дружина виразили взаємну згоду на розірвання шлюбу; б) чоловік і дружина не мають спільних неповнолітніх дітей.

Взаємна згода чоловіка й дружини на розірвання шлюбу виражається в їх спільній письмовій заяві встановленої форми в орган РАЦСу. Бланк заяви про розірвання шлюбу є в органах РАЦСу.

Якщо один із чоловіка й дружини не має можливості з'явитися в орган РАЦСу для подачі спільної заяви про розірвання шлюбу (наприклад, у зв'язку з важкою хворобою, проходженням строкової військової служби, тривалим відрядженням, проживанням у віддаленій місцевості і т.д.), то волевиявлення чоловіка й дружини оформляється окремими заявами про розірвання шлюбу. Підпис заяви того із подружжя, який відсутній повинен бути нотаріально завірений у встановленому законом порядку.

Для розірвання шлюбу в органах РАЦСу крім взаємної згоди чоловіка й дружини необхідно також, щоб у них не було спільних неповнолітніх дітей. Якщо в одного із чоловіка й дружини є неповнолітня дитина, батьком або усиновителем якого не є інший із подружжя (наприклад, дитина від попереднього шлюбу або дитина, народжена поза шлюбом), то для розірвання шлюбу в органі РАЦСу перешкод немає. Варто мати на увазі, що до дітей за походженням в правових відносинах прирівнюються діти, усиновлені обома із подружжя, а тому якщо в чоловіка й дружини є неповнолітня усиновлена дитина, то вони не можуть розірвати шлюб в органі РАЦСу.

Державна реєстрація розірвання шлюбу здійснюється органом РАЦСу в порядку, встановленому для державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання чоловіка й дружини (одного з них) або за місцем державної реєстрації укладення шлюбу. Розірвання шлюбу й державна реєстрація його розірвання здійснюється в присутності хоча б одного із подружжя після закінчення місяця від дня подачі подружжям спільної заяви про розірвання шлюбу.

Державна реєстрація розірвання шлюбу (включаючи видачу свідоцтва про розірвання шлюбу) можлива лише при сплаті державного мита кожним із подружжя.

Орган РАЦСу не з'ясовує причин розлучення, у його обов'язок не входить і примирення чоловіка й дружини. Однак з метою надання подружжю строку для обмірковування доцільності прийнятого ними рішення, а також з метою захисту інтересів сім’ї у випадку несумлінних дій іншого із подружжя при розірванні шлюбу, встановлено, що саме розірвання шлюбу й видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюється органом РАЦСу після закінчення місяця від дня подачі подружжям заяви про розлучення. Плин зазначеного строку починається наступного дня після подачі подружжям заяви про розірвання шлюбу в орган РАЦСу й припиняється у відповідне число останнього місяця строку. Якщо це число припадає на неробочий день, то закінчення строку вважається найближчий наступний за ним робочий день. Встановлений законом місячний строк для оформлення розлучення й видачі свідоцтва про розірвання шлюбу не може бути ні скорочений, ні збільшений органом РАЦСу. Разом з тим якщо чоловік і дружина за якимись причинами не можуть з'явитися в орган РАЦСу в призначений їм день для оформлення розлучення, то по їхньому спільному проханню строк державної реєстрації розірвання шлюбу може бути перенесений на інший час.

При державній реєстрації розірвання шлюбу повинен бути присутнім хоча б один із подружжя: чоловік або дружина. Розірвання шлюбу через представника не допускається.

Державна реєстрація розірвання шлюбу полягає в здійсненні органом РАЦСу запису акту про розірвання шлюбу й видачі свідоцтва про розірвання шлюбу кожному з осіб, що розірвали шлюб.

Розірвання шлюбу в органах РАЦСу може здійснюватися за заявою не тільки обох, але й одного із подружжя: чоловіка або дружини, причому незалежно від наявності в них спільних неповнолітніх дітей. Закон допускає таку можливість у трьох випадках: а) якщо інший із подружжя визнаний судом безвісно відсутнім; б) якщо інший із подружжя визнаний судом недієздатним; в) якщо інший із подружжя засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

У зв’язку із цим варто мати на увазі, що підстави визнання громадянина безвісно відсутнім або недієздатним передбачені Цивільним кодексом України. Так, громадянин може бути за заявою заінтересованих осіб визнаний судом безвісно відсутнім, якщо протягом року в місці його проживання немає відомостей про місце його перебування. При неможливості встановити день одержання останніх відомостей про відсутнього початок обчислення строку для визнання безвісної відсутності вважається перше число місяця, що слідує за тим, у якому були отримані останні відомості про відсутнього, а при неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Суд може винести рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім тільки тоді, коли не вдалося встановити місце його перебування. Викладений порядок визнання громадян безвісно відсутніми роз'ясняється суддею одному із подружжя, якщо той звернувся в суд з позовом про розірвання шлюбу до особи, у відношенні якого протягом року в місці його проживання відсутні відомості про місце його перебування. Однак у тому випадку, якщо один із подружжя не бажає звертатися в суд із заявою про визнання іншого із подружжя безвісно відсутнім, суддя не вправі відмовити в прийнятті позовної заяви про розірвання шлюбу, а повинен розглянути позов на загальних підставах.

Недієздатним може бути визнаний судом громадянин, який внаслідок психічного розладу не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Над ним встановлюється опіка, а органом опіки й піклування призначається опікун.

Визнання громадянина безвісно відсутнім або недієздатним здійснюється в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

При розірванні шлюбу в органі РАЦСу за заявою одного із подружжя згода недієздатного чоловіка або дружини, засудженої до позбавлення волі на строк не менше трьох років, не потрібна. Недієздатний чоловік або дружина не може виразити волю на розірвання шлюбу в силу своєї недієздатності, згоді подружнього, засудженого до позбавлення волі на строк не менше трьох років, закон не надає юридичного значення, і шлюб розриває в її відсутність. Наявність у чоловіка і дружини спільних неповнолітніх дітей також не є перешкодою для розірвання шлюбу в цих випадках. Заява про розірвання шлюбу на бланку встановленої форми подається в орган РАЦСу одним із подружжя, відповідно не визнаним судом безвісно відсутнім або недієздатним і не засудженим до позбавлення волі на строк не менше трьох років. Місце подачі подружнім заяви про розірвання шлюбу визначено за місцем проживання чоловіка і дружини (одного з них) або місцем державної реєстрації укладення шлюбу. До заяви про розірвання шлюбу той із подружжя, який подає таку заяву повинен прикласти документи, що підтверджують його право на розірвання шлюбу в органі РАЦСу: рішення суду про визнання іншого із подружжя безвісно відсутнім або недієздатним, або вирок суду про засудження іншого із подружжя до позбавлення волі на строк не менше трьох років. Одночасно подружній, що бажає розірвати шлюб, повинен повідомити місце проживання опікуна недієздатного чоловіка або дружини, чи опікуна над майном безвісно відсутнього або місце знаходження установи в якій відбуває покарання інший із подружжя, засуджений за вчинення злочину.

Орган РАЦСу, який прийняв заяву про розірвання шлюбу, зобов'язаний у триденний строк сповістити іншого із подружжя, який відбуває покарання, або опікуна недієздатного чи опікуна над майном безвісно відсутнього із подружжя про заяву, що надійшла, і дату, призначену для державної реєстрації розірвання шлюбу. Якщо опікун над недієздатним чи опікун над майном безвісно відсутнього із подружжя не призначені, то повідомлення про заяву, що надійшла, про розірвання шлюбу й призначену дату державної реєстрації розірвання шлюбу направляється в орган опіки та піклування. При розірванні шлюбу з недієздатним або засудженим до позбавлення волі на строк не менше трьох років у повідомленні органа РАЦСу також вказується на необхідність повідомити до призначеної дати державної реєстрації розірвання шлюбу, яке прізвище повинно бути присвоєно подружньому після розірвання шлюбу - своє дошлюбне або він бажає залишити собі прізвище, вибране при укладенні шлюбу.

Державна реєстрація розірвання шлюбу за заявою одного із подружжя: чоловіка або дружини здійснюється в його присутності після закінчення одного місяця від дня подачі заяви. Розірвання шлюбу через представника і у цьому випадку не допускається.

За реєстрацію розірвання шлюбу з особою, визнаною у встановленому порядку безвісно відсутньою або недієздатною внаслідок психічного розладу, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менше трьох років, стягується державне мито із подружнього, який подав заяву про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу в органах РАЦСу за заявою тільки одного із подружжя при будь-яких інших обставинах, крім встановлених законом, не допускається. У зв'язку із цим необхідно мати на увазі, що передбачений законом порядок розірвання шлюбу з особами, визнаними судом недієздатними, не застосовується до випадків розірвання шлюбу з особами, обмеженими судом у дієздатності внаслідок зловживання ними спиртними напоями або наркотичними засобами. У цих випадках розірвання шлюбу здійснюється в загальному порядку.

Суперечки про розподіл спільного майна чоловіка і дружини, виплаті аліментів на утримання того із подружжя, хто цього потребує, а також суперечки про дітей, що виникають між подружжям, один із яких визнаний судом недієздатним або засуджений за здійснення злочину до позбавлення волі на строк понад три роки, розглядаються в судовому порядку незалежно від розірвання шлюбу в органах РАЦСу.

Після державної реєстрації розірвання шлюбу й видачі відповідних свідоцтв у паспортах або інших документах, що посвідчують особу чоловіка й дружини, здійснюється відмітка про розірвання шлюбу.

Якщо державна реєстрація розірвання шлюбу здійснюється під час відсутності одного із подружжя, то відмітка про розірвання шлюбу в його паспорті або іншому документі, що посвідчує особу, здійснюється органом РАЦСу при видачі йому свідоцтва про розірвання шлюбу.

За результатами державної реєстрації розірвання шлюбу органом РАЦСу робиться запис акту про розірвання шлюбу і видається свідоцтво про розірвання шлюбу кожному із подружжя. У них містяться наступні відомості про осіб, що розривають шлюб: прізвище (до й після розірвання шлюбу), ім'я, по батькові, дата й місце народження, громадянство, національність (вноситься за бажанням заявника), місце проживання кожного з осіб, що розірвали шлюб; відомості про документ, який є підставою для державної реєстрації розірвання шлюбу; дата припинення шлюбу; реквізити документів, що засвідчують особи тих, хто розірвали шлюб; номер і дата здійснення запису акту про розірвання шлюбу; назва органу державної реєстрації розірвання шлюбу (найменування органа РАЦСу, яким зроблена державна реєстрація розірвання шлюбу); дата видачі, серія й номер свідоцтва про розірвання шлюбу.

Варто пам'ятати про те, що до вимог чоловіка і дружини, шлюб яких розірваний, про розподіл спільного майна застосовується трирічний строк позовної давності. З вимогою ж про стягнення аліментів на своє утримання колишній із подружжя може звернутися в суд у будь-який час незалежно від строку, який минув з моменту виникнення права на аліменти, якщо чоловік і дружина (колишній чоловік і дружина) не дійшли згоди по даному питанню.