Стаття 107. Розірвання шлюбу РАЦСом за заявою одного з подружжя

Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:

визнаний безвісно відсутнім;

визнаний недієздатним;

засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Розірвання шлюбу державним органом РАЦС може здійснюватися за волею лише одного із подружжя. В цілому це виключення із загального правила, оскільки розірвання шлюбу - це питання, вирішення якого залежить від волі дружини та чоловіка. Втім, у житті виникають ситуації, коли один з подружжя хоче розірвати шлюб, а другий не може в силу об'єктивних причин висловити своє ставлення до цього питання або коли воля другого з подружжя в силу прямої вказівки закону не береться до уваги. Закон враховує такі випадки і передбачає можливість звернення до державного органу РАЦС лише одного з подружжя. При цьому питання про наявність у подружжя дітей віком до 18 років значення не має. Враховується лише воля одного з подружжя на розірвання шлюбу. Пріоритет віддається ініціативі лише одного з подружжя, якщо другий із подружжя:

· визнаний безвісно відсутнім;

· визнаний недієздатним;

· засуджений за здійснення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У цьому випадку виникає правова невизначеність, пов'язана з відсутністю людини за місцем її проживання. За таких обставин можуть виникнути питання про управління приналежним їй майном, здійсненні різноманітних правочинів, стягненні аліментів, прийнятті спадщини тощо. Якщо відсутня особа перебуває у зареєстрованому шлюбі, може виникнути проблема, пов'язана з його розірванням.

Законодавство закріплює спеціальний юридичний механізм, покликаний вирішити таку проблему - визнання особи безвісно відсутньою за рішенням суду. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою подається до суду за місцем проживання заявника або по останньому відомому місцю проживання (перебування) фізичної особи, місце перебування якої невідомо, або за місцезнаходженням її майна (ст. 246 ЦПК України). З такою заявою може звернутися заці кавлена особа, зокрема другий з подружжя. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою має бути зазначене: для якої мети необхідно заявникові ви знати її безвісно відсутньою, а також обставини, що підтверджують відсутність фізичної особи (ст. 247 ЦПК України).

Визнання особи безвісно відсутньою спричиняє важливі юридичні наслідки. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК України нотаріус описує належне їй майно та вста новлює над ним опіку. Опікун приймає на себе виконання цивільних прав та обов'язків такої особи, погашає борги за рахунок її майна, управляє майном в інтересах відсутнього тощо.

Сімейне законодавство також передбачає наслідки відсутності особи в місці її постійного проживання. Якщо один з подружжя був визнаний безвісно відсу тнім за рішенням суду, то другий з подружжя може розірвати шлюб у спроще­ному порядку. Для цього необхідно подати до державного відділу РАЦС заяву про розірвання шлюбу. До заяви додається копія або виписка з рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім. На підставі пред'явлених документів відділом реєстрації актів цивільного стану реєструється розірвання шлюбу (п. 5.19 Правил реєстрації актів цивільного стану).

Сімейне законодавство закріплює норми, що визначають наслідки повернен ня відсутньої особи. Якщо така особа з'явилася, її шлюб за умов, передбачених законом, може бути поновлений за рішенням суду (див. ч. 2 ст. 118 СК України та коментар до неї).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розла ду не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 40 ЦК України).

Визнання особи недієздатною спричиняє серйозні правові наслідки. Над та кою особою встановлюється опіка. Вона не має права укладати будь-які правочини. Від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах діє її опікун. Опікун несе також відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, яка перебуває під його опікою (ст. 41 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 107 СК України з особою, визнаною недієздатною, шлюб розривається за заявою другого з подружжя, який є дієздатним. Думка опі куна недієздатної особи при вирішенні цього питання не з'ясовується. У зв'язку із цим яких-небудь заяв опікуна про його згоду на розірвання шлюбу відносно його підопічного не вимагається. Таким чином, у питанні розірвання шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, вирішальне значення має воля того з по дружжя, хто є дієздатним і бажає розірвати шлюб.

У деяких випадках ініціатором розірвання шлюбу може виступати не той з подружжя, хто є дієздатною особою, а опікун другого з подружжя, який визна ний судом недієздатним. У ч. 5 ст. 110 СК України сказано, що опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним. Однак у цьому випадку розірвання шлю бу здійснюється в порядку позовного, а не окремого провадження.

Якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення психічного стану особи, визнаної недієздатною, у неї відновилася здатність розу міти значення своїх дій та керувати ними, за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд відновлює цивільну дієздатність фізичної особи, визнаної недіє здатною, та припиняє опіку (ч. 2 ст. 42 ЦК України).

Особа, дієздатність якої була відновлена за рішенням суду, здійснює свої пра ва та несе обов'язки самостійно. Будучи повністю дієздатною, така особа само стійно вирішує питання про долю особистих відносин з колишньою дружиною (чоловіком). Слід зазначити, що у цьому випадку законодавство не передбачає можливості поновлення розірваного раніше шлюбу. Якщо сторони мають намір знову створити сімейний союз, вони повинні зареєструвати свій шлюб у загаль ному порядку.

У несудовому порядку за заявою одного з подружжя шлюб може бути ро зірвано з особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки. Ця підстава розірвання шлюбу істотно відрізняється від двох попередніх. У випадку визнання особи безвісно відсутньою або недієздат ною вважається, що особа не може висловити своєї волі на розірвання шлюбу в силу своєї відсутності або психічної неможливості сформувати таку волю. В останньому випадку діє інший принцип: особа, засуджена за здійснення злочи ну до позбавлення волі, цілком може виразити своє відношення до розірвання шлюбу, однак законодавство віддає пріоритет інтересам другого з подружжя та встановлює, що для розірвання шлюбу в цьому випадку достатньо лише його во лі. Причому, заінтересована сторона може звернутися за розірванням шлюбу до органу РАЦС, незалежно від того, скільки часу залишилося другому з подружжя відбувати покарання в місцях позбавлення волі.

Важливо відзначити, що в спрощеному порядку шлюб розривається за за явою лише того з подружжя, хто не є засудженим. Особа, яка була засуджена за скоєння злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки, такого права не має. Така особа може розірвати шлюб у загальному порядку. Так, вона може звернутися до суду з позовом до другого з подружжя про розірвання шлюбу в порядку ст. 110 СК України.

Процедура розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя проходить дві стадії. До них належать:

а) подача одним з подружжя заяви про розірвання шлюбу;

б) реєстрація розірвання шлюбу державним органом РАЦС.
Насамперед заінтересована особа подає до відділу РАЦС заяву про розірвання шлюбу, що має певну форму.

Для того, щоб державний орган РАЦС міг розірвати шлюб за заявою одного з подружжя, відсутність другого з подружжя, його нездатність виразити своє від ношення до розірвання шлюбу або засудження мають бути підтверджені відповід ним чином. Тому до заяви про розірвання шлюбу його ініціатор повинен додати копію або виписку з рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним, копію або виписку з вироку суду про засудження особи до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

На підставі пред'явлених документів державний відділ РАЦС здійснює реєст рацію розірвання шлюбу. Якщо один з подружжя визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі, то реєстра ція розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання другого з подружжя (п. 5.18 Правил реєстрації актів цивільного стану). При цьому ініціатор не зв'яза ний у процесі розірвання шлюбу з другим із подружжя. При складанні актового запису про розірвання шлюбу відомості щодо того з подружжя, який є відсутнім, вносяться не в повному обсязі. Відсутні відомості в подальшому можуть бути доповнені за заявою особи після її звільнення з виправно-трудової установи на підставі паспорта або паспортного документа відділом реєстрації актів цивільно го стану, у якому було зареєстроване розірвання шлюбу.

Як зазначалося, згода засудженої особи або опікуна недієздатної особи на ро зірвання шлюбу не потрібна. У цьому випадку береться до уваги воля лише одно го з подружжя. Разом з тим, розірвання шлюбу спричиняє виникнення важливих правових наслідків (припинення режиму спільності майна, особистих прав та обов'язків подружжя тощо). У зв'язку із цим особа, з якою шлюб було розірвано (засуджений, опікун особи, яка була визнана недієздатною), повинні бути спові щені про розірвання шлюбу за ініціативи другого з подружжя. Тому відділ РАЦС повинен у десятиденний строк повідомити засудженого або опікуна недієздатної особи про проведену реєстрацію розірвання шлюбу.