Княжа доба

Історія мого краю - Васильківщина

Виконала:

студентка групи 1302

юридичного факультету

Больботенко Анна Ростиславівна

Київ – 2013

Зміст

1. Вступ

2. Історія

- Княжа доба

- Литовсько-польська доба

- Козаччина

- Російська імперія

- 20 сторіччя

3. Місцева влада

4. Економіка

5. Транспорт

6. Релігія

7. Використані джерела

Вступ

Василькі́ в — місто обласного підпорядкування у Київській області, районний центр, розташоване за 20 км на південь від Києва на річці Стугна. Васильків є центром Васильківського району. Обов'язки мера, на даний момент, виконує Володимир Сабадаш, що був обраний 2 червня 2013 року.

Герб Василькова Прапор Василькова

Історія

Княжа доба

988 рік першої згадки про Васильків

Історія поселень на річці Стугні налічує кілька тисяч років. Трипільська культура, а також скіфські пам'ятки щедро відмітились на Васильківщині. Перше поселення існувало на місці Василькова ще в глибоку давнину. 988 року з волі Володимира Великого тут було збудовано фортецю для захисту Києва з півдня від набігів степових кочівників — на його думку мала кількість міст навколо Києва робила княжу столицю уразливою. Цей рік і прийнято вважати роком заснування Василькова.

У 995 році печеніги знов прийшли до полян і напали на город Василів (Васильків), що Володимир назвав на своє християнське ім'я (Василій). У тому Василеві раніш, як ще Володимир був поганином (язичником), були його тереми, а в них жили його жінки. Володимир вийшов проти печенігів з невеликою дружиною, але печеніги її розбили, а сам князь, пересидівши якийсь час під мостом, ледве втік. Так описував історик Микола Аркас княжі пригоди. Володимир полюбляв Василів як місце для полювання і розваг.

Фортецю оточили земляними валами і ровами, й на кілька сотень років Василів стає надійним форпостом на торговому шляху з Києва до Європи. Свою сучасну назву Васильків отримав з легкої руки Юрія Долгорукого від імені сина князя — Василька Юрійовича, якому батько подарував його після захоплення Київського престолу. У 1157-му році місто переходить в удільне володіння Василька Юрійовича (його ще називали Васильком Пороським).

Місто було одним із центрів оборони, ремесла та торгівлі Київської Русі. Деякий час місто навіть було центром незалежного князівства.

Після спустошливої татарської хвилі середини XIII ст. місто сильно постраждало, але вижило. На початок наступного століття Васильків згадується як крупний торговий центр.

Після вигнання у 1362-му році татар з Києва князь Ольгерд приєднує ці землі до Великого князівства Литовського. Проте татари час від часу продовжували нападати на Київ, витоптуючи і Васильків. У записах 1552-го року Васильків згадується як запустіле селище.

Відродженням Василькова опікується Києво-Печерський монастир, адже саме у Василеві народився в 1009-му році засновник монастиря Феодосій Печерський. Монастир володів в цих краях певними землями, і навіть збудував у відродженому Василькові замок.