Історико-географічні регіони України.

Українські історичні землі – різні за величиною і без чітких меж краї. У минулому вони були окремими державними утвореннями чи адміністративними одиницями, територіями оборонного призначення або нового господарського освоєння.

Середня Наддніпрянщина (Центральна Україна) була поділена по Дніпру між Польщею та Росією, відтоді з’явилися поняття Правобережної та Лівобережної України (Правобережжя і Лівобережжя).

Правобережжя є Київщина, Поділля і Брацлавщина.

Лівобережжя – Чернігівщина і Полтавщина

Закарпаття (або Закарпатська Україна) охоплює південно-західну частину Українських Карпат і прилегле передгір’я.

Галичина ( Львівська, Івано-Франківська, більша частина Тернопільської областей). Історичним, культурним та індустріальним центром Галичини є м.Львів. Назва «Галичина» походить від назви столиці Галицько-Волинського князівства - м. Галича (слово «галичст» виводять від кельтського «гал», що означає сіль).

Волинь (басейн правих притоків Прип'яті і верхів'я Західного Бугу, охоплює Волинську, Рівненську та частину Житомирської областей і невелику північну територію Тернопільщини).

Буковина (до ХУІ ст. Шипинські землі) - західна частина території Чернівецької області. Назва означає територія, вкрита буковими лісами

Поділля (територія від р. Стрипи (ліва притока Дністра) й Дністра на заході до Київської Наддніпрянщини) - історико-географічна область, що сформувалася в останній третині XIII ст. Назва походить від «Країни з оселями по долах», тому що села там розбудовувалися по долинах річок.

Слобідська Україна (Слобожанщина) (Харківська, Сумська та суміжні з ними частини Воронезької (Росія), Донецької, Луганської, Курської і Ростовської (Росія) областей)— регіон, що утворився в XVII ст. на території так званого Дикого поля, на прикордонні Росії, Речі Посполитої і Кримського ханства. Назва походить від населених пунктів — слобід, які засновували переселенці з інших частин України, оскільки тут вони користувалися козацькими привілеями.

Таврія — історична назва Кримського півострова, поширена у середніх віках. Походить від назви племен таврів, які в давнину заселяли південну частину Криму. В XIX — на початку XX ст. Тавридою називали не тільки Кримський півострів, а й усю Таврійську губернію, створену в 1802 р. з центром у м. Сімферополі.

Бессарабія — історико-географічна назва земель, що включають частини території сучасних Чернівецької й Одеської областей та Молдови.

Покуття — історична назва східної частини Івано-Франківської області. Назва походить від слова «кут» — так у джерелах XVII-XVIII ст. називали місцевість між Дністром, Черемошем і Карпатами.

Запоріжжя — назва території, що становила в XVI-XVIII ст. володіння Запорізької Січі. Охоплювала сучасні Дніпропетровську, Запорізьку, частково Донецьку, Херсонську області.

Холмщина, Перемишльщина, Підляшшя, Лемківщина ( територія Польщі).

Стародавня історія України