Гунтіс Улманіс стає президентом

Оскільки жодна з партій і жоден виборчий блок не одержав абсолютної більшості, у липні 1993 р. було сформовано коаліційний правоцентристський уряд. Президентом став Гунтіс Улманіс, депутат Селянського Союзу і внучатий племінник Карліса Улманіса – міністра-президента латвійської держави, утвореної в 1918 р. Тобто латиші хотіли підкреслити наступність із традиціями незалежного державного існування. У подальші роки відбувалася напружена політична боротьба між правими і лівими партіями, що призводило до зміни кабінетів міністрів. Проте Г. Улманіс користувався підтримкою більшості, і у червні уже новий парламент, обраний у 1995 р., знову зробив його президентом на другий трирічний термін (зі 100 депутатів за нього проголосували 53).

Латвія – одна з небагатьох країн, де президента обирає парламент, хоча понад 70 % її населення вважає, що це має здійснювати сам народ. У 1999 р. на посаду президента п'ять партій висунули своїх представників. Очікувалося, що головна боротьба розгорнеться між дуже популярним Анатолієм Горбу новим, міністром сполучень, який постійно мав найвищий рейтинг, і не менш популярним композитором Раймондом Паулсом, лідером Нової партії. їм, як найпопулярнішим фаворитам, і дісталося. А. Горбунову, колишньому секретареві ЦК компартії з ідеології, докоряли з приводу комуністичного минулого. Р. Паулса таврували як " проросійського політика". Перед другим туром голосування він зняв свою кандидатуру. Коли стало зрозуміло, що визнані претенденти не пройдуть, почали шукати нейтрального безпартійного кандидата. В результаті нового голосування у Сеймі перемогла реемігрантка з Канади, колишня вчителька, професор психології Монреальського університету, а потім директор Інституту Латвії Вайра Віке-Фрейберга. У Латвії кажуть: " Аби дізнатися про себе Щось погане, треба стати кандидатом у президенти. В. Віке-Фрейберга уникла безжальних суджень про себе, оскільки між її висуненням на посаду президента і обранням не пройшло і шести годин. Вибираючи, як і у литовському випадку, латиші хотіли мати за президента людину, виховану не тільки у національних традиціях, але і в дусі вільного західного суспільства. Приймаючи присягу, вона обіцяла працювати в ім'я процвітання латиського народу і республіки.

Варто зазначити, що президент у Латвії виконує в основному представницькі функції. Главою держави є прем'єр-міністр, як правило, лідер фракції, яка має більшість у парламенті. Латвія – парламентська республіка з великою кількістю партій, представлених у Сеймі. Від 1990 р. при владі у Латвії перебувають партії правого спрямування.