Історія вивчення

Архітектура готики. Головні споруд англії, німеччини, франції

Готична архітектура — період розвитку західноєвропейської архітектури з XII по XVI століття. Готична архітектура замінила архітектуру романської доби і в свою чергу поступилася архітектурі доби відродження. Сам термін «готика» виник саме в добу Відродження для позначки попереднього періоду розвитку архітектури, аби підкреслити відмінності архітектури, що відродила стилістику архітектури Стародавнього Риму і мала значні відмінності (стильові і конструктивні) від середньовічної архітектури.

Зміст

• 1 Історія вивчення
• 2 Передумови
• 3 Молитва — як товар
• 4 Готика і «чорна смерть»
• 5 Поява у Франції
• 5.1 Національні варіанти
• 6 Готика Англії
• 7 Плани готичних соборів Британії
• 8 Готика Німеччини
• 9 Цегляна готика Німеччини і Польщі
• 10 Готика в Україні (в складі Польщі)
• 11 Готика в Чехії
• 12 Іспанська готика
• 13 Готика в Нідерландах
• 14 Готика в Італії
• 15 Джерела
• 16 Посилання
• 17 Див. також

Історія вивчення

Ратуша в Ауденарде.

Брюссельський собор

Церква Св. Миколая, Гданськ, Польща.

Жоден з періодів розвитку європейської архітектури не викликав таких суперечок в оцінках — від неприйняття і осуду до захоплення, вияву приязні і бажання відродити як національну спадщину, значної мистецької вартості, модності. Незважаючи на різні оцінки, готична архітектура ніколи не зникала з обріїв і складових частин західноєвропейської культури. На це вказала історія вивчення готичної архітектури. Осуд і зневажливе ставлення до готики йшло з ренесансної Італії, надзвичайно багатої пам'ятками давньоримської архітектури. Вони могутньо впливали на світогляд італійських митців — від художників до архітекторів (теоретиків і практиків).

Західноєвропейське мистецтво неодноразово поверталося до стилістики античного мистецтва. Найбільш могутнім це звертання стало в добу Відродження. Саме з боку діячів італійського Відродження і почався осуд, зневажливе ставлення до готичної архітектури. Зневажливе ставлення мало на меті відокремлення від середньовічної (тобто готичної) традиції заради підкреслення переваг нової манери, манери відродження античності в нових умовах. Італійські теоретики архітектури XV століття — Альберті Леон-Баттіста та Філарете створюють трактати з панегіриками давньоримській архітектурі. Але всі малюнки Філарете до трактатів — компромісне поєднання готичних елементів з римськими. Технології готичної архітектури подав Чезаре Чезарино 1521 р. в коментарях до… твору римського архітектора Вітрувія, де подав і ретельний опис Міланського собору, найбільш схожого серед італійських соборів зі зразками соборів Франції і якого не було в античності. Готична архітектура — важлива складова театральних декорацій як Бальдассаре Перуцці, так і Себастьяно Серліо, що роками будував у Франції і на власні очі бачив уславлені зразки французької готики. Готичні споруди знайдені в малюнках-штудіях Леонардо да Вінчі.

Готична архітектура, навпаки, не мала ні значного осуду, ні оппозиції в країнах Північної Європи, де була і залишалася в лоні національних культур і в добу середньовіччя, і в добу Північного Відродження. Проблематику готичної архітектури вивчають і подають у власних творах — Філібер Делорм, Вінченцо Скамоцци, Гваріно Гваріні, Франсуа Блондель, не кажучи вже про британських архітекторів, постійних прихильників готичної архітектури всупереч всім модам і впливам, що йшли з континенту.

Уславлене західноєвропейське бароко без сорому запозичило ідеї і конструктивні особливості готичної архітектури, особливо у барокових митців Іспанії, Австрії, німецьких князівств. В творах з історії європейської архітектури про готичну архітектуру спокіно писав прихильник бароко, австрієць Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах. Цілком логічним було звертання до досвіду і досягнень готичних майстрів французьких архітекторів XVIII століття, серед яких Жак-Жермен Суффло та Ложьє, хоча у Франції тоді панувала зовсім інша стилістика — класицизм.

Готичну архтектуру діяльно відроджували діячі мистецтва Британії наприкінці XVIII століття, породивши справжнє захоплення нею в середовищі прибічників романтизму самої Британії, Німеччини і Франції. В XIX столітті вперше переоцінили увесь шлях європейської архітектури і відмовилися від надання переваг і престижності творам доби Відродження чи класицизму. Готика, готична архітектура отримала надзвичайне значення в зацікавленнях науковців, реставраторів (Віолле ле Дюк), колекціонерів, архітекторів-практиків (Огастес П'юджин). Розпочався етап реставрацій готичних споруд і активного добудовування готичних соборів Іспанії, Німеччини, Чехії (покинутих і недобудованих ще за часів середньовіччя), що триватиме і в бурхливому XX столітті, коли піднімуть з руїн готичні собори, пошкоджені в двох світових війнах.

Відновлення і реставрації пам'яток готичної архітектури ідуть поряд з ретельним вивченням архівів, надгробків доби готики, археологічними розкопками. Секретар французького Історичного Комітету Мистецтв і Пам'яток Ежен Дідрон старший — 37 років (1844—1881) друкував так звані «Археологічні аннали», де оприлюднив архівні тексти, імена середньовічних майстрів, креслення архітекторів тої доби, навіть легенди щодо тих подій. З виданням Дідрона співпрацювали Віоле ле Дюк, Карл Шнаазе, Альфред Дарсель та ін. Науковець Еміль Маль доклав зусиль і поєднав велетенські об'єми історичної інформації щодо романської і готичної архітектури, накопичені різними дослідниками. Ганс Ханлозер 1935 року оприлюднив капітальне дослідження так званого альбому Віллара де Оннекура, унікальної пам'ятки-рукопису і майже щоденника архітектора доби готики першої половини 13 століття. Серед значних наукових подій XX ст. — і Міжнародний коллоквіум 1983 року в місті Ренн (Франція) щодо проблем вивчення середньовічного мистецтва і готичної архітектури. Ми потребуємо нових і досконаліших знань.