Концептуальна модель мови

Концептуальна модель мови включає основні будівельні блоки, правила їхні сполучення й загальні механізми [13, 17, 18].

Словник мови UML містить сутності (абстракції, що є основними елементами моделі) і відносини (основні сполучні будівельні блоки), Сутності й відносини за певними правилами з'єднуються в конструкції - діаграми.

В UML визначено чотири типи сутностей [13]:

− структурні сутності,

що поділяються на основні

клас (Class), інтерфейс (Interface)

кооперація (Collaboration),

прецедент (Use case),

активний клас (Active class),

компонент (Component),

вузол (Node)

різновиди основних

актор (Actor),

сигнал (Signal),

утиліта (Utility, вид класів),

процес (Process),

нитка (Thread, вид активних класів))

інші

додатка (Application),

документ (Document),

файл (File), бібліотека (Library),

сторінка (Page),

таблиця (Table, вид компонентів));

− сутності поводження (Behavioral things)

взаємодія (Interaction)

автомат (State machine);

− сутності, що групують, - пакет (Packages);

− анотаційні сутності – примітка (Note).

Основними типами відносин в UML є відносини:

залежності (Dependency),

асоціації(Association) (різновидом асоціації є

відношення агрегації (Aggregation)),

узагальнення(Generalization)

реалізації (Realization).

Існують також їхньої варіації, наприклад, уточнення, трасування, включення й розширення (для відносин залежності).

Для побудови коректно оформленої моделі в UML визначені правила, що дозволяють коректно й однозначно визначати:

(1) імена сутностей, відносин і діаграм,

(2) область дії імен (контекст, у якому ім'я має деяке значення),

(3) видимість імен (для використання іншими елементами),

(4) цілісність (правильність і погодженість співвідношення елементів),

(5) виконання моделі [13].

Ефективність і спрощення застосування мови забезпечується використанням певних угод, так званих, загальних механізмів:

- специфікацій (Specifications),

- доповнень (Adornments),

- прийнятих розподілів (Common divisions

- механізмів розширення (Extensibility mechanisms) [7, 17, 18].

Кожний елемент нотації UML має унікальне графічне позначення й специфікацію - текстове подання синтаксису й змістовної семантики відповідного будівельного блоку.

Практично всі будівельні блоки характеризуються дихотомією “клас/ об'єкт” і“інтерфейс / реалізація”. Це основні підходи розподілу реальності при об’єктно-орієнтованом моделюванні систем.

UML допускає контрольовані розширення для адаптації мови до конкретних потреб. Наявність внутрішніх механізмів розширення принципово відрізняє UML від таких засобів моделювання як IDEF0, IDEF1X, IDEF3, DFD і ERM [37], що є замкнутими й не допускають расширення засобами самої мови.

До механізмів розширення UML ставляться:

- стереотип (Stereotype), що розширює словник мови (дозволяє створювати з існуючих блоків нові, специфічні для конкретного розв'язуваного завдання);

- тег- значення (Tagged value), що розширює властивості будівельного блоку (дає можливість включати нову інформацію в специфікацію елемента);

Обмеження (Constraint), що розширює семантику будівельного блоку (дозволяє додавати нові або модифікувати існуючі правила за допомогою семантичних обмежень, заданих природною мовою або формальною мовою OCL). Деякі розширення придбали таку популярність, що були внесені в стандарт поточної версії UML [7, 21, 18].