Конституція П. Орлика, її основні положення та історичне значення.

Конститу́ ція Пили́ па О́ рлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу.Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання

Основні положення Конституції
В день виборів Орлика була схвалена державна Конституція під назвою «Конституція прав і свободи Запорізького Війська».
Основний пункт її — проголошення незалежності України від Польщі та Москви.
Другим пунктом було встановлення козацького парламенту, який мав скликатися тричі на рік; крім Генеральної старшини до нього мали входити представники від Запоріжжя та по одному представникові від кожного полку. Гетьман мав радитися з ними “ о всяких ділах публічних”. Права гетьмана значно обмежувалися. Установлювався суворий розподіл між державним скарбом і коштами, які були в особистому розпорядженні гетьмана. Ліквідовувалися державні монополії, оренди й відкупи; заборонялося чинити утиски сільському населенню. Конституція пройнята демократичним духом, вона є однією з найвизначніших пам’яток політичної думки того часу.
Козацький парламент обмежував владу гетьмана і робив з України конституційну державу. Карл XII підтвердив схвалену конституцію і став гарантом незалежності України, ця конституція, в якій гармонійно поєднано інтереси гетьманату, селян, як провідної верстви України, та Запоріжжя, як її військової сили, була в той же час маніфестом державної волі української нації, перед цілим культурним світом, була: «вікоповним пам'ятником української державно-політичної думки», — так характеризує Бендерську конституцію О. Оглоблин.
Конституція обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії і точно встановлювала, якими прибутками може користуватися гетьман. Конституція приділяла увагу також становищу міщан, посполитих та козаків — «людей убогих». В цілому була вона перемогою старшинської аристократії над гетьманським абсолютизмом і, за виразом О. Оглоблина, була «другою поразкою... гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи, яка завдала великого удару гетьманській владі».До цього можна додати, що поява її, негайно після Полтавської катастрофи, може в значній мірі пояснити, чому саме плани великого гетьмана зазнали поразки: вона свідчить, що він не мав під собою твердого ґрунту, не мав середовища, на яке міг спиратися, не мав і тієї сили, яка могла б примусити всі середовища схилятися перед нею.

Конституція П.Орлика має для нас важливе значення як раритетний

документ козацької епохи, покажчик постулатів Івана Мазепи й усього

освіченого суспільного загалу Гетьманщини. Вченим-українознавцям, які

досліджують Конституцію П.Орлика, треба наголошувати, що вона була

укладена водночас двома мовами: латинською і українською, а, отже, зміст

її і базові положення мали стати доступними і відомими не лише

українцям, але й освіченому європейському загалу.