Україна в І світовій війні. Січовий рух на Галичині

Улітку 1914 р. почалася Перша світова війна. Вона стала світовою тому, що в ній брали участь 34 країни фактично з усіх частин світу з населенням 1 млрд. (67 % населення земної кулі).

Війну вели два угруповання держав: Антанта (Великобританія, Франція, Росія) і Четверний союз держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія).

Українські землі посідала важливе місце у планах країн, що воювали. Австро-Угорщина претендувала на розширення своїх володінь на Західній Україні (Волинь, Поділля), Німеччина — на інші українські землі. Росія хотіла захопити Галичину. Взагалі саме Галичина стала ареною най-жорстокіших і найкровопролитніших битв на Східному фронті.

Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, яка б захищала їх національні інтереси, змушені були воювати за інтереси чужих імперій та ще й убивати один одного. У російській армії налічувалося 3, 5 млн. українських солдатів, 250 тис. служили в австрійському війську.

У серпні 1914 р. російські війська захопили Східну Галичину і Буковину, де було створено генерал-губернаторство на чолі з чорносотенцем графом Г. Бобринським. Відповідно до його розпорядження закривались українські школи, книгарні, громадські організації, проводилась примусова русифікація, масова депортація. У свою чергу, контро-угорський уряд звинуватив у своїх невдачах українців і почав проти них кампанію терору і репресій. Таким чином, українці переслідувались як російським, так і контро-угорським урядами.Безпосередньо в Україні бойові дії вів Південно-Західний фронт, довжиною 450 км (командуючий спочатку генерал Н. І. Іванов, а з березня 1916 р. — генералО. О. Брусйлов). З кінця 1914 р. по квітень 1915 р. на фронті йшла в основнрму позиційна війна, але потім у результаті сильного удару німецької армії російські війська зазнали поразки і почали відступати. Був залишений Львів, під німецько-австрійську окупацію потрапили Східна Галичина, Північна Буковина, значна частина Волині.

У травні 1916 р. російські війська почали контрнаступ («брусиловський прорив»). Фронт австрійських військ було прорвано, вони втратили вбитими і полоненими понад 500 тис. осіб. Російська армія знову зайняла Буковину і Південну Галичину, У кінці 1916 р. знову почалася позиційна війна.

Таким чином, у роки війни криза охопила всі сфери життєдіяльності країни: політичну, соціальну, економічну.

УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ (УСС) (створено у серпні 1914 р.)

Серпень 1914 р. Головна українська рада створила Цент­ральну бойову Раду, яка звернулася до уряду Австро-Угорщини з проханням дозволити сформувати легіон Українських січових стрільців (УСС).

Згоду було отримано.

Легіон було сформовано на добровільних засадах у м. Стриї на Львівщині на основі організованих країнський організацій:

• спортивно-громадської — “Сокіл”;

• пожежної — “Січ”;

• учнівсько-шкільної — “Пласт”.

Добровольців було 28 тисяч.

Австро-Угорська монархія, хоч і мала гостру потребу в живій силі, чинила перешкоди формуванню легіону.

Михайло Галущинський — командувач Українських січових стрільців.

Українських січових стрільців називали “усусами” (похідна від абревіатури УСС). Одними з перших вступили до загону січових стрільців сини Івана Франка — Петро і Тарас. Вони в подальшому брали безпосередню участь у боях.

БОЙОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ

24 вересня 1914 р. Перше бойове хрещення УСС, які захи­щали Ужоцький перевал Карпатських гір. Проти них наступала дивізія кубанських козаків. За героїчну обо­рону перевалу українські частини було відзначено австрійським командуванням, що рідко траплялося сто­совно неавстрійських вояків.

Квітень—травень 1915 р. Битва “усусів” із російськими частинами на горі Маківка у Карпатах. Вони проявили масовий героїзм. Бої за Маківку визначили перемогу у воєнних операціях німецько-австрійських військ, які пе­рейшли в наступ. В їхньому складі “усуси” вже в червні 1915 р. першими увійшли до Галича, піднявши тут на знак перемоги жовто-блакитний прапор.

Липень 1915 р. Створено 1-й полк УСС у кількості 2200 вояків на чолі з отаманом Грицем Коссаком, який у серпні 1915 р. вже був на фронті.

2 листопада 1915 р. Зусиллями січовиків було ліквідовано