Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Історія церкви
|
|
Визначення
Сам Патріарх Варфоломій визначає повноваження Константинопольського архієрея так:
| «У нас є привілей бути старшим братом у світовій православній церкві. Константинопольський патріарх представляє у світі Православ’я, є його виразником і несе за нього історичну, канонічну і теологічну відповідальність. Прерогативою Вселенського патріарха є координація роботи світового православ’я, включаючи скликання соборів, а також підтримка міжцерковних і міжконфесійних діалогів, у нього є право арбітра в церковних справах — це право (канон 28) було надано Константинопольському архієпископу в 451 році на «IV Вселенському соборі». |
Історія церкви
Один з Отців Церкви - Константинопольський єпископ св. Григорій Богослов (рік смерті - 389), чимало сприяв становленню Константинопольської церкви, спростуванню єресі аріанства та формулюванню вчення Церкви про Троїчного Бога й Боговтілення. Іншим визначним діячем церкви був Константинопольський єпископ був св. Іван Златоуст (рік смерті - 407). Із семи Вселенських Соборів Церкви три збиралися в Константинополі. Це Собори другий (381), п’ятий (553) і шостий (680/681). Крім того, в Константинополі збирався так званий ” п’ято-шостий” або “Трульский” Собор (691), що відіграв чималу роль у формуванні канонічної традиції Православної Церкви.
Згодом, дедалі більше зростали суперечності між східною та західною частинами Римської імперії і, відповідно, Східною й Західною Церквами, центрами яких були відповідно Константинополь та Рим. Рим все більше претендував на гегемонію в християнському світі.
Результатом цієї ворожості стало те, що, коли з Заходу почали вирушати хрестові походи з метою звільнення Святих Земель від мусульманського панування, дорогою вони розоряли міста і храми східних християн, сприймаючи їх вже не як братів, а як своїх ворогів. Зрештою хрестоносцями в 1204 році був захоплений Константинополь, що став столицею Латинської імперії. На кафедру православних Константинопольських Патріархів був посаджений латинський патріарх. Таке становище тривало до 1261 року, коли Константинополь був відвойований імператором Михаїлом VIII Палеологом (рік смерті - 1282).
Найбільш визначним діячем цього періоду був Константинопольський патріарх св. Фотій (помер бл. 891 року), якого в Греції називають “Великим”. Фотій був одним з найбільш учених людей свого часу. Він одним з перших протистояв змінам у церковній традиції, які почали з’являтися на Заході. Ці зміни стосувалися як літургічної та церковної практики, так і вчення Церкви. Св. Фотій зробив докладний аналіз і спростування латинського вчення про те, що Дух Святий нібито походить як від Отця, так і від Сина (так зване вчення про Filioque). Також з ім’ям Фотія пов’язаний початок місії серед слов’ян, що здійснювалася братами свв. Кирилом (розум. 869) і Мефодієм (розум. 884). Таким чином, саме Константинопольській Церкві більша частина слов’янського світу зобов’язана своїм наверненням до християнства.