Хлопець із сім-картами

Звичайні люди

Прості люди

Вони оточують нас скрізь. На вулиці, на роботі, у транспорті, у кав’ярні, у клубі, скрізь. Часто ми навіть не звертаємо на них уваги. Біжимо повз них у своїх справах. Вочевидь, це нормально. Адже кожен поспішає у своїх справах, він не має часу оглядатися на людей навколо. Проте ми з вами все ж оглянемося, завітаємо до різних куточків міста і побачимо, що роблять люди, яких ми не помічаємо. Вони продають одяг у переходах, роздають флаєри на вулицях і при входах до метро, займаються непривабливими професіями чи просто, як і ми, кудись поспішають.

Дівчина з флаєрами

при вході до метро. Вона посміхається натягнутою посмішкою. Простягає флаєр усім, хто проходить повз неї. Хтось бере і ховає до кишені куртки чи плаща, навіть не глянувши, потім, напевне, викине. Хтось бере, роздивляється, часом викине, часом сховає до кишені, може, використає. Хтось узагалі не дивиться у бік дівчини. Хтось дивиться порожнім поглядом і йде далі.

Якась дитина з цікавості бере флаєр. Дівчина посміхається до неї, згадує себе у такому віці. Колись і вона, тепло укутана у куточку, йшла кудись, міцно тримаючи маму за руку.

Зараз вона студентка кулінарного технікуму. Стипендія така мізерна, що вистачає лише на те, щоб заплатити за помешкання. На їжу грошей не залишається. Добре, якщо сусідка коли-не-коли запросить повечеряти. Але то буває раз на тиждень, ну два, а їсти ж хочеться щодня. Тому у суботу і неділю вона стоїть тут, біля метро, і роздає флаєри. Звісно, за не платять небагато, але це все ж щось. Добре, хоча б цю роботу знайшла.

Починає накрапати дощ. Дівчина ховається під дащок входу до метро. З останніх сил посміхається і простягає флаєр. Тут відчиняються двері, навпроти яких вона стояла, і якийсь дідок штовхає її незадоволено: «Стоять тут скрізь, ніхто працювати не хоче!..»

Дощ стукотить по дашку входу.

Хлопець із сім-картами

- Вигідні тарифи від компанії «Київстар»! Вигідні тарифи від компанії «Київстар»! – кричить хлопець, приваблюючи покупців.

Проте, незважаючи на всі його старання і крики щохвилини, покупців мало. Всі поспішають у своїх справах. Добре, якщо хтось хоч оком кине в бік прилавка з сім-картами. Але більшість навіть не дивиться в його сторону. З цікавістю оглядаються на нього лише діти. Проте що хлопцю до дітей? Товар не куплять, батьків не намовлять.

А поруч ще й конкурент. Компанія «МТС» продає свої сімки – якась дівчина російською мовою заохочує людей купити пакет. Хлопець похмуро дивиться на неї. Хоч вона російською агітує, а він українською, йому це не допомагає.

Зрідка підійде який покупець. Та й гроші мізерні платять. А він мусить тут стояти цілими днями і заробляти гроші для сім'ї, замість того, щоб навчатися. Хлопець кашляє, витягає хустинку і прочищає ніс. От, уже підхопив від когось вірус. Адже тут щодня ходить стільки людей. Дивно, що він не захворів раніше.

А вдома мати, сестричка, інвалід-батько. Вони чекають тих мізерних грошей, яких принесе син. Колись у них було вдосталь грошей. Мати працювала бухгалтером, батько – керівником відділу на заводі. Але з часом все почало погіршуватись, мати втратила роботу, бо закрилася фірма, де вона працювала. Батьків завод почав банкрутіти, почав виплачувати меншу зарплатню робітникам. Через кілька місяців батько почав приносити частину зарплатні товаром – собі та родині на прожиття. Потім батька на заводі поранило, він став інвалідом. Мати хоча й влаштувалась прибиральницею в одному офісі, але гроші отримувала мізерні. А ще вона займалася Катею, яка щойно пішла до першого класу, та доглядати за чоловіком, якого паралізувало… А їхній син ось стоїть тут, у метро, і продає сім-карти…

- Вигідні тарифи від компанії «Київстар»!

Обертається кілька байдужих облич.