Хід військових дій в Україні у 1654-1657 рр.

У відповідь на українсько-московську угоду поляки і татари об’єднали свої сили, уклавши влітку 1654 р. так званий Вічний договір, і почали новий етап війни.

Навесні 1655 р. театр воєнних дій перемістився на західноукраїнські землі. У березні 1655 р. українська армія розгромила польське військо під Городком і почала облогу Львова, звільнивши незабаром усю Галичину.

У 1657 р. ситуація значно погіршилась: загострилися відносини між різними угрупуваннями козацької старшини; частина полків була незадоволена політикою гетьмана і тривалою війною; запорожці обвинувачували Хмельницького в незаконних поборах і особистому збагаченні. Важко хворий Хмельницький змушений був відмовитися від планів проголосити себе князем і заснувати монархічну династію. Він обмежився тим, що гетьманом було обрано його 16-річного сина Юрія, а опікуном призначено генерального писаря Івана Виговського.

У середині листопада 30-тисячна польська армія вдерлася на Брацлавщину. Похід тривав до весни 1655 р. Його наслідком стало спустошення Поділля: до середини лютого було зруйновано майже 50 міст.

У січні 1655 р. польсько-татарське військо оточило українсько-московський табір під селом Охматовом (тепер Жашківський район Черкаської області). Облога тривала кілька днів і виснажила суперників.

Охматівська битва завершилася з незначною перевагою українського війська, але Богдан Хмельницький не спромігся завдати вирішального удару та звільнити територію Брацлавщини.

Навесні 1655 р. Богдан Хмельницький вирушив із військом через Поділля на Галичину, щоб визволити від польського панування західноукраїнські землі та об'єднати Україну в її етнічних кордонах. На початку серпня військо зупинилося під Кам'янцем-Подільським.

19 вересня 1655 р. українська армія вщент розбила польське військо коронного гетьмана Станіслава Потоцького під Городком, що за 25 км від Львова. Унаслідок цієї перемоги було визволено значну частину Західної України.

Коли в грудні 1656 р. розпочався наступ трансільванського князя Юрія (Дєрдя) II Ракоці на Польщу, Хмельницький надіслав йому на допомогу козацькі полки, якими командував київський полковник Антін Жданович. Попервах українсько-шведсько-трансільванське військо діяло успішно: було здобуто Перемишль. Варшаву. Краків. Люблін, Брест. Однак навесні його становище погіршилося. Невдачі раз по раз переслідували союзників. Через напад Данії на Швецію шведський король залишив Юрія Ракоці. Напруженими стали відносини князя з козаками. Тому, довідавшись про вторгнення польського війська до Трансільванії, Юрій Ракоці, незважаючи на те, що було взято Варшаву, розпочав переговори з поляками.