ПЕРЕДМОВА. Ви приступаєте до вивчення дисципліни, яка присвячена пізнанню зародження, супе­речливого розвитку та функціонування держав­ності та права українського народу

Ви приступаєте до вивчення дисципліни, яка присвячена пізнанню зародження, супе­речливого розвитку та функціонування держав­ності та права українського народу в найрізно­манітніших аспектах їхньої взаємодії.

При вивченні виникає ряд проблем. Перша й головна з них — величезний обсяг матеріалу. Адже все, що було в історії державності, є суттєвим і необ­хідним для пізнання. Як відібрати найбільш фун­даментальний і узагальнюючий матеріал, як його подати, урахувати різнопланові конкретно-історичні інтерпретації тих чи інших закономірностей?

Друга проблема пов'язана з методикою вивчення теоретичного матеріалу. Для досягнення цього вивчення матеріалу здійснюється на основі системності. Період, який вивчається, поділяється на блоки: загально-історичний огляд, суспільний та, державний лад, судова система й правова система.

Що таке " історія"? У перекладі з грецької цей термін означає " дослідження", " оповідання", " знання". Ніхто не буде заперечувати, що цінність будь-якого дослідження вимірюється тим, наскільки воно може бути використане практично. Будь-яка наука завжди буде вважатись непов­ноцінною, якщо вона рано чи пізно не допоможе нам жити краще. Історія прагне до кращого розуміння, завжди перебу­ває у русі, у постійних змінах.

Головним завданням курсу історії Укра­їни є здійснення ідеї громадянської злагоди, вірніше по­шук її загально-цивілізаційних засад як в контексті історії, так і в умовах нашого суперечливого і конфліктного сього­дення. Громадянська злагода розглядається як одна із основних цінностей людської життєдіяльності. Вивчаючи минуле, історія й державність України намагається визначити закономірності їх­нього розвитку, заглянути в майбутнє.

В історичній літературі довгий час була пануючою точка зору, що Україна ніколи не мала власної дер­жавності. І це про країну, яка налічує більше ніж тисячо­літню історію! Інша справа, що ми її майже не знаємо. Істинне знайомство з українською державно-правовою традицією дозволяє стверджувати, що вона зароджувалася і міцніла разом із започаткуванням і розквітом української держав­ності. Із занепадом останньої вона втрачала самостійне зна­чення, асимілювалась у російську, польську, австрійську, західноєвропейську і американську державну традицію, знаходила схованку в глибинних пластах народної свідо­мості, але знову і знову відроджувалась, як тільки Україна ставала на шлях відродження суверенітету, незалежності.

Витоки української державної традиції містяться у культурі Київської Русі, де були закладені основи нашої писемності, мови, історії, літератури, світогляду. Перші русько-україн­ські літописи — " Повість временних літ" та " Слово о пол­ку Ігоревім" — були одночасно й першими нашими державно-правовими вченнями. Вони узагальнювали історич­ний і державотворчий досвід українців-русів, утримували в собі фундаментальні настанови на розбудову держави. Пізніше з'явилася Руська правда, перша писемна пам'ят­ка, в якій відбиваються узагальнення міркувань українців щодо юридичних засад свого розвитку.

А Козацька Республіка часів Богдана Хмельницького показала українську державну традицію як взірець толерантності, демократичності та національної самобутності.

В Україні та за її межами жили і працювали, творили філософські, історичні, історико-правові праці такі всесвіт­ньо відомі діячі культури, вчені як В. Антонович, М. Грушевський, М. Драгоманов, М. Костомаров, Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко та інші.